15.6Л Рухова функція тонко! кишки

Стінка тонких кишок складається зі серозної оболонки, ні/і якою розміщений зовнішній поздовжній гладком'язовий шар, внутрішній циркулярний гладком'язовий шар, підслизовий гла-дком'язовий шар і слизова оболонка. Функція м'язової оболонки полягає у перемішуванні хімусу з травними соками і його перо* міщенні в каудальному напрямі. Отже, рухова активність тонкої кишки сприяє гідролізу і всмоктуванню поживних речовин.

Рухи тонкої кишки відбуваються в результаті координова* ного скорочення поздовжнього і циркулярного шарів гладеш»* ких м'язів. Розрізняють такі типи скорочень тонких кишок: ри* тмічна сегментація, маятникоподібні, перистальтичні, анти перистальтичні і тонічні.

Ритмічна сегментація зумовлена скороченням циркуляр* ного шару м'язової оболонки. Внаслідок цього тонка кишка ді* литься поперечними перетяжками на короткі (1-2 см) сегменти У подальшому кожний сегмент новими скороченнями ділиться пі дві частини. Ритмічна сегментація повторюється з частотою К) разів за хвилину і забезпечує перемішування хімусу.

Маятникоподібні рухи здійснюються переважно завдяки пророченню поздовжнього м'язового шару: невеликі ділянки мішки то вкорочуються, то подовжуються. Завдяки цьому хімус переміщується вперед-назад.

Перистальтичні скорочення поширюються в каудальному і іборальному) напрямі і забезпечують переміщення у цьому ж напрямі хімусу. Перистальтичні хвилі виникають у результаті

I водженого скорочення циркулярного і поздовжнього м'язових шарів; вище від хімусу діаметр кишки зменшується завдяки ікороченню циркулярних м'язових волокон, а нижче - розши рюється завдяки скороченню поздовжніх м'язових волокон. Пе ристальтична хвиля поширюється зі швидкістю 1-2 см/с.

При антиперистальтичних скороченнях хвиля поширю-п ься у зворотному (оральному) напрямі, що спостерігається під час блювання.

Тонічні скорочення звужують діаметр тонкої кишки на великому його відрізку.

Після споживання їжі під час інтенсивного травлення переважають ритмічні сегментація і маятникоподібні рухи. Хвилі перистальтики виникають наприкінці травлення. Перші порції

II мусу надходять у товсту кишку через 3,5-4,0 годин, а через 8- 10 годин після вживання їжі перехід хімусу завершується.

Рухова активність тонкої кишки залежить від спонтанної активності гладком'язових клітин, впливу на неї вегетативної нервової системи та гормонів. Спонтанна (автоматична) діяльність тонкої кишки проявляється повільними хвилями деполяри-іації мембрани, на яких виникають потенціали дії. їхня генерація супроводжується скороченням гладком'язових клітин. Ав-юматія має міогенний характер. Частоту виникнення повільних чвиль задають водії ритму (пейсмекери). Одна пейсмекерна зона знаходиться у верхньому відділі дванадцятипалої кишки, друга - у клубовій кишці.

Ритмічні маятникоподібні рухи тонкої кишки простежу ються і після видалення нервових клітин ауербахового сплетеш ня. Це дає підставу вважати, що ритмічні скорочення здійсню ються завдяки автоматії гладком'язових клітин.

Перистальтичні рухи можливі тільки за наявності ауер бахового і мейснерового сплетень, які координують скорочення циркулярного та поздовжнього м'язових шарів.

Рухову активність тонкої кишки регулюють центральна й інтрамуральна нервова системи та гуморальні чинники. Парасимпатичні нервові волокна збуджують, а симпатичні - гальмують скорочення тонкої кишки. Кора великих півкуль впливас на рухи тонкої кишки через гіпоталамус та лімбічну систему, Участь кори головного мозку в регуляції рухової активності тонкої кишки можна довести тим, що розмови або думки про смачну їжу її підсилюють, а негативне ставлення до їжі - гальмує. Гнів, страх, біль зумовлюють гальмування рухів кишечнику. Іноді сильні емоції, наприклад страх, зумовлюють бурхливу перистальтику (нервовий пронос, "ведмежа хвороба").

Ацетилхолін, серотонін, брадикіиін, гістамін, гастрин, панкреозимін, вазопресин та окситоцин підсилюють рухову активність тонкої кишки, а адреналін, норадреналін та ентеро-гастрон гальмують її.