4.6. Цивільна оборона

Удосконалення цивільної оборони є однією з головних задач держави з метою захисту населення як під час війни, так і при інших надзвичайних ситуаціях.

Головною задачею цивільної оборони є захист населення від усіх сучасних засобів ураження. Виконання цієї задачі досягається укриттям населення в захисних спорудах, евакуацією із міст та забезпеченням засобами індивідуального захисту, а також навчанням населення способам захисту від зброї масового ураження.

Основна задача навчання у вищих навчальних закладах з цивільної оборони полягає в тому, щоб підготувати студентів, майбутніх спеціалістів, до практичного здійснення заходів цивільної оборони в мирний і воєнний час, а також до виконання обов’язків командирів формувань ЦО. Успіх практичних дій у значній мірі залежить від обізнаності спеціалістів у питаннях структури цивільної оборони та планування заходів ЦО.

4.6.1. Задачі та структура цо

Закон України “Про цивільну оборону України” було затверджено Президентом України 3.02.93 р., а 24.03.99 р. були внесені доповненя до цього закону.

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Попередження соціально-політичних, міжнаціональних конфліктів, масових безпорядків і дії щодо ліквідації їх наслідків до компетенції органів управління і сил цивільної оборони не входять.

Систему цивільної оборони складають:

центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбпчені на випадок надзвичайних ситуацій;

системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

служби цивільної оборони.

Основні задачі ЦО:

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та витрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, химічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;

підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

КерівництвоЦивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання.

Начальником Цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України, а його заступником – керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальниками цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях є їх керівники.

Безпосереднє виконання завданьцивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони.

Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Для виконання цих задач необхідно завчасно виконати складний комплекс заходів та спланувати дії ЦО.

Захист населеннявід зброї масового ураження передбачає комплекс заходів:

1) своєчасне оповіщення населення про небезпеку нападу противника;

2) будівництво сховищ та укриттів;

3) забезпечення засобами індивідуального захисту;

4) евакуація та розосередження населення;

5) утворення запасів та захист продовольчих, медичних запасів, води та предметів першої необхідності в містах евакуації;

6) організація радіаційного, хімічного і бактеріального спостереження, розвідки та лабораторного контролю;

7) обов’язковим навчанням населення способам захисту;

8) проведенням санітарно-гігієнічних, профілактичних та протиепідемічних заходів.

Підготовка об’єктів господарствадо стійкої роботи в умовах нападу противника – складна задача, виконання якої залежить від характеру об’єкта. Заходи:

1/ підвищення надійності та дублювання джерел енерго-, газо-, водопостачання та створення запасів сировини, палива, комплектуючих деталей, обладнання і матеріалів;

2/ удосконалення технологічних процесів, забезпечення їх автоматичного відділення при виході з ладу елементів;

3/ будівництво та обладнання сховищ для працюючих на підприємствах;

4/ підготовка в приміський зоні баз для розміщення науково-дослід -них, конструкторських та інших об’єктів;

5/ утворення захисних споруд для пунктів управління;

6/ постійна готовність формувань до ведення РіНР;

7/ проведення організаційних та інженерно-технічних заходів.

Проведення рятувальнихта інших невідкладних робіт (РіНР) в осередках уражень (заражень) та в районах стихійних лих.

Заходи:

1/ організувати із працюючих та навчаємих формування ЦО та підготувати їх до роботи в осередках уражень;

2/ оснастити формування засобами індивідуального захисту, приладами, майном та технікою;

3/ завчасно спланувати дії формувань ЦО як при загрозі нападу противника, так і під час проведення РіНР;

4/ перевірити та уточнити плани ЦО на навчаннях (об’єктові навчання з ЦО);

5/ терміново вивести формування ЦО у приміську зону, розмістити їх та привести у готовність до ведення рятувальних робіт;

6/ організувати управління та здійснювати чітке керування формуваннями під час проведення рятувальних робіт.

Таким чином, завчасне виконання заходів цивільної оборони у мирний час дає змогу не тільки зменшити ураження людей, але й забезпечити безперебойну роботу тилу.

Загальні принципи організації ЦО:

1/ За стан цивільної оборони районів та міст несуть відповідальність органи виконавчої влади від низових рівнів (районні, міські) до Кабінету Міністрів.

2/ У повсякденній роботі начальники ЦО здійснюють керівництво за допомогою відповідних штабів ЦО.

3/ Організація передбачає розумне поєднання централізованого та децентралізованого управління силами та засобами ЦО.

4/ ЦО – всенародна справа, обов’язок кожного громадянина.

Організація ЦО на об’єкті господарства.

ЦО організується на всіх об’єктах з метою:

1/ захист працюючих та населення селищ об’єкта від зброї масового ураження;

2/ проведення заходів підвищення стійкості роботи;

3/ безперервне керування службами та формуваннями, підготовка надійної системи оповіщення та зв’язку;

4/ створення, оснащення та підготовка сил ЦО, підтримка їх у постійній бойовій готовності;

5/ обов’язкове навчання працюючих та населення способам захисту від ЗМУ;

6/ проведення заходів захисту продуктів харчування та джерел водопостачання від Р, Х та Б зараження;

7/ ведення РіНР в осередках ураження.

Начальник ЦО об’єкта – перша особа на підприємстві (керівник). Він підкоряється начальнику ЦО відомства, а в оперативному відношенні – начальнику ЦО за місцем розташування об’єкта. На крупних об’єктах начальник ЦО має заступників з питань розосередження, інженерно-технічної частини, матеріально-технічного постачання.

Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує заходи з цивільної оборони і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.

Радіаційні, химічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбаченими відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об’єктах.

На об’єкті утворюється штаб ЦОз метою:

1/ безперервного управління ЦО;

2/ своєчасного оповіщення;

3/ розробки плану ЦО, периодичної коректировки та організації його виконання;

4/ організації заходів захисту населення;

5/ організації бойової підготовки формувань ЦО та навчання працюючих та населення;

6/ забезпечення постійної готовності сил ЦО.

Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони.

Служби ЦОоб’єкта:

1/ зв’язку;

2/ охорони суспільного порядку;

3/ протипожежна;

4/ аварійно – технічна;

5/ сховищ та укриттів;

6/ медична;

7/ протирадіаційного та протихімічного захисту;

8/ автотранспорту;

9/ матеріально-технічного постачання;

10/ інші – в залежності від специфіки об’єкта та наявності бази для їх утворення.

Кількість служб визначає начальник ЦО об’єкта.

Невоєнізовані формування– основна сила ЦО, їх розділяють на формування загального призначення та формування служб.

Формування загального призначення -для ведення стихійних лих, РіНР в осередках ураження і в районах стихійних лих, аварій і катастроф. До них відносяться: зведені загони (команди, групи); загони (команди, групи) механізації робіт та рятувальні загони (команди, групи).

Формування службЦО – для ведення розвідки, спеціальних заходів при веденні РіНР, для підсилення та забезпечення дій формувань загального призначення.

За підпорядкуваннямформування розділяють на об’єктові та територіальні .

Об’єктові формування -для ведення РіНР на своїх об’єктах за планами ЦО об’єкту та можуть залучатися для виконання задач на інших об’єктах.

Територіальні формування– для ведення РіНР самостійно або разом з об’єктовими формуваннями на території району, міста, на важливих об’єктах, а також для ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, катастроф.

Формування ЦО промислових об'єктів комплектуються за виробничим принципом: по цехам, дільницям, змінам та бригадам. Це – зведені загони (команди, групи) та рятувальні загони (команди, групи). Головний принцип – їх відволікання не повинно впливати на виробництво цього підприємства.

Рятувальні загони ведуть пошук уражених, визволення їх із завалів, винесення уражених і подання їм першої допомоги. Рятувальні загони зазвичай підсилюються інженерною технікою та формуваннями служб.

Зведені загони утворюють для швидкої ліквідації аварій та наслідків стихійних лих, проведення РіНР; до їх складу входять підрозділи: рятувальні, медичні та механізації робіт.

Крім формувань загального призначення на об′єктах утворюють:

1/ групи розвідки у кожній виробничій зміні;

2/ пости спостереження за радіоактивністю повітря, води, опадів та ґрунту;

3/ групи зв′язку;

4/ сандружини та санпости;

5/ аварійно-технічні команди та групи;

6/ команди пожежегасіння;

7/ команди обеззараження;

8/ санітарно - обмивочні пункти та станції знезараження одягу;

9/ команди охорони суспільного порядку;

10/ групи обслуговування сховищ та укриттів – за кількістю сховищ;

11/ транспортні команди;

12/ пересувні пункти харчування та підвозу води.

Організація ЦО в навчальних закладах.

Начальником ЦО є ректор. Організація подібна до промислових об'єктів і залежить від штату викладачів та службовців і контингенту студентів, наявність конкретних служб. Об'єктів формування утворюються, як правило, для вирішення задач ЦО в інтересах учбового закладу.

В вузах утворюють і рятувальні групи із складу студентів та співробітників; сандружини і санпости; аварійно-технічні групи та групи по обслуговуванню сховищ із складу співробітників адміністративно-господарського відділу; команди охорони суспільного порядку із студентів.