3. Джерела небезпеки життєдіяльності людини та породжені ними фактори При вивченні цього розділу Ви повинні знати:

1. джерела небезпек природного характеру;

2. поняття абіотичної та біотичної небезпеки;

3. уражаючу дію бактеріологічної (біологічної) зброї;

4. токсичні властивості отруйних рослин;

5. шкідливий вплив хімічних речовин на організм людини;

6. небезпеки техногенного характеру як результат діяльності людини;

7. гранично допустима концентрація шкідливих речовин;

8. природно-соціальні небезпеки;

9. Природно-техногенні небезпеки.

На основі отриманих теоретичних знань Ви повинні вміти:

1. визначити силу урагану за шкалою адмірала Ф.Бофорта;

2. провести якісний аналіз відмінностей аварій на АЕС та ядерних вибухів;

3. самостійно визначити змінення рівня радіації зараженої місцевості;

4. уникати негативних наслідків абіотичних та біотичних небезпек;

5.застосовувати індивідуальні засоби захисту від дії отруйних речовин.

3.1. Джерела небезпеки життєдіяльності людини.

0. Абіотичні небезпеки.

Серед небезпек природного характеру особливо виділяються землетруси, повені, селі, зсуви .

Землетруси. Землетруси виникають при раптовому розриві гірських порід Землі та при вивільненні енергії. Ця енергія розповсюджується у вигляді сейсмічних хвиль і спричиняє серію коливних рухів земної поверхні. Місце, де виникає підземний удар, називається осередком землетрусу; точка у глибині Землі, де починається розрив - гіпоцентром; її проекція на поверхню Землі - епіцентром.

Сейсмічні хвилі розповсюджуються в Землі із швидкістю 6...8 км/с. Першими досягають поверхні Землі так звані поздовжні хвилі. Найсильніші коливання викликаються поперечними хвилями, які приходять через декілька секунд після перших відчутних коливань. Існують шкали бальності (табл.3.1.), за допомогою котрих оцінюють руйнівну силу землетрусу. Ії приблизно можна оцінити за ознаками: Таблиця 3.1.

Бали	Загальна характеристика	Зовнішні ефекти
1	Непомітний	Не відчуваються людьми, коливання ґрунту фіксується лише приладами
2	Дуже слабкий	Ледь відчувається людьми на верхніх поверхах будинків
3	Слабкий	Коливання помічаються багатьма людьми
4	Помірний	Землетрус відчувають майже всі, дзеленчить скло
5	Досить сильний	Вночі люди прокидаються, розгойдуються люстри тощо
6	Сильний	Легкі пошкодження будинків, тонкі тріщини у штукатурці
7	Дуже сильний	Тріщини у стінах, відколювання шматків штукатурки, карнизів, часткове руйнування димових труб
8	Руйнівний	Падіння карнизів, димових труб, наскрізні тріщини у стінах та часткове їх обвалювання, людям важко встояти на ногах
9	Спустошувальний	Обвалювання стін, перекриттів, покрівель будинків
10	Знищувальний	Руйнування багатьох будинків, тріщини у ґрунті до 1 м шириною
11	Катастрофа	Численні тріщини та рови на земній поверхні, великі обвали в горах
12	Сильна катастрофа	Значні зміни рельєфу місцевості

Рекомендації що до перенесення землетрусів:

- при землетрусі ґрунт відчутно коливається від декількох секунд до однієї хвилини. Для організму людини ці коливання неприємні та можуть викликати переляк. Важливо зберегти самовладання. Діяти слід спокійно, реагувати негайно, враховуючи, що найбільш небезпечні предмети ті що падають;

- у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце. Таке місце може бути під столом, ліжком, у заглибині внутрішніх дверей або у куті кімнати. Слід пам'ятати, що частіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон, печей та важких предметів, наприклад, сервантів, холодильників, які можуть перекинутися або зрушити з місця;

- небезпечно вибігати з будинку, оскільки уламки, що падають вздовж стін, є серйозною загрозою. Безпечніше перечекати поштовхи, а потім перейти у безпечне місце;

- знаходячись всередині багатоповерхового будинку, не поспішайте до ліфтів або сходів, які можуть обвалитися під час землетрусу. Безпечніше залишити неукріплений одно- або двоповерховий цегляний будинок. Будинок слід покинути якнайшвидше, остерігаючись предметів що падають;

- опинившись у завалі, слід спокійно оцінити становище, надати собі першу допомогу, якщо вона потрібна, зупинити кровотечу, накласти пов'язку. Необхідно надати допомогу тим, хто поряд, заспокоїти їх. Важливо подбати про встановлення зв'язку з тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком). Пам'ятайте: допомога прийде, головне - дочекатися її . Заощаджуйте сили. Людина може зберігати життєздатність (без води і їжі) понад два тижні;

- не слід стрибати з вікна без необхідності. Це може призвести до травми навіть за відсутності загрози руйнування будинку;

- знаходячись на тротуарі поблизу високого будинку, слід відійти на відкрите місце, щоб уникнути ударів падаючих уламків;

- знаходячись в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати подалі від високих будинків, мостів бігбордів або естакад. Необхідно залишатися в машині до припинення поштовхів;

- коли здригання ґрунту закінчаться, особливо важливо зберігати спокій, негайно розпочати надавання допомоги потерпілим та пораненим. Друга за важливістю справа - гасіння пожеж. Після цього можна приступати до оцінки втрат та відновлювальних робіт;

Під час землетрусу або при безпосередній загрозі його виникнення підприємства та установи усі роботи завершують, проводиться безаварійна зупинка виробництва.

Повені. Повені це тимчасові значні затоплення місцевості внаслідок піднімання рівня води у річці, озері, водосховищі, які спричиняються різними причинами, такими як весняне сніготанення, випадання сильних дощових опадів, злив, затори льоду на річках, прорив греблі та огорожі дамб.

Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв. Вони відрізняються від інших стихійних лих тим, що у деякій мірі прогнозуються. Це дає можливість в багатьох випадках заздалегідь визначити час, характер та очікувані розміри затоплення.

Своєчасно вжиті заходи дозволяють виключити чи значно зменшити катастрофічні наслідки повені.

Повені залежно від причин умовно можна поділити на три групи.

1 група - повені, викликані випаданням сильних опадів або інтенсивним таненням снігу (льодовиків). Особливо значної шкоди народному господарству завдають повені льодоходом. Льодохід супроводжується заторами (загромадженням русла річки льодом), що утворюють льодову пробку, яка, в свою чергу, викликає додаткове піднімання води та затоплення нових територій. Крім того, при прориві водою перешкод може утворитися стрімка хвиля, яка створює небезпеку раптового затоплення території, розташованої нижче за течією. Такі повені (затоплення) відбуваються щорічно по річках Дністер, Південний Буг, Дніпро та інших. На території Одеської області є райони, де бувають затоплення: Савранський район (площа 3 тис. км² з населенням 15 тис. осіб), в Одесі – район Пересип.

2 група охоплює повені, які виникають під впливом нагінного вітру. Вони спостерігаються на морських узбережжях та на ділянках біля гирла річок, що впадають у море.

3 група - повені, викликані підводними землетрусами, внаслідок чого виникають гігантські хвилі - цунамі. У відкритому морі цунамі, як правило, похилі та невідчутні для суден, але з наближенням до берега їх стрімкість швидко зростає і вони з величезною силою падають на берег.

Боротьба з повенями полягає у зменшенні максимальної витрати води у річці шляхом вчасного перерозподілу стоку (насадження лісозахисних смуг, розорювання землі, зберігання приберегових водоохоронних смуг рослинності та ін). Для середніх та великих рік єдиний радикальний засіб - це регулювання повеневого стоку за допомогою водосховища та влаштування дамб.

На підставі прогнозу повинні визначатися та своєчасно доводитися до відома населення:

- межі можливої зони затоплення;

- рівень підіймання води;

- час приходу проривної води на об'єкт;

- тривалість затоплення.

Одночасно визначається місце та зона евакуації населення при загрозі затоплення. Для зменшення сили наслідків повені велике значення має своєчасне сповіщення населення.

Селеві потоки. Селевий потік - брудокам'яний або водокам'яний потік, який мчить з великою швидкістю вниз за течією гірської ріки або ущелини. Селеві потоки виникають у гірських районах внаслідок сильних дощів чи інтенсивного танення снігів на вершинах гір, а також внаслідок виникнення гірських озер при сповзанні льодовиків, обвалах, зсувах. Вода разом з гірськими породами летить вниз, знищуючи все на своєму шляху.

За зовнішнім виглядом селевий потік - це шалено вируюча хвиля висотою з п'ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

Багатьом гірським районам властиве переважання того чи іншого виду селю за вмістом переносної твердої маси. Так, у Карпатах частіше зустрічаються водокам'яні селеві потоки невеликої потужності, на Північному Кавказі – переважно брудокам'яні, у Середній Азії - брудові потоки.

Швидкість течії селевого потоку становить 2,5 ÷ 4 м/с, але під час прориву, заторів вона може сягати 8 ÷ 10 м/с і більше.

Селеві потоки поширені в Криму, в Закарпатті, в Кавказі, в Казахстані, у Середній Азії, на Алтаї. Вони постійно загрожують містам Алмати, Єревану, Душанбе, Новоросійську.

Методів прогнозу селю у теперішній час не існує. Разом з тим, для деяких селевих районів встановлені певні критерії, які дозволяють оцінити ймовірність виникнення селів.

Зсуви. Зсуви - це ковзне зміщення великих мас ґрунту униз по схилу, яке виникає при порушенні рівноваги, викликаному різними причинами. Зсуви можуть бути на всіх схилах з кутом 20° і більше та в будь-яку пору року. Вони відрізняються швидкістю зміщення порід (повільні, середні, швидкі) та своїми масштабами. Швидкість повільних зміщень порід становить декілька десятків сантиметрів за рік, середніх - декілька метрів за годину або добу і швидких - десятки кілометрів за годину і більше. Зсуви, гірські обвали та обсипання - події часті в багатьох країнах світу. Вони здатні викликати великі завали або обвали автомобільних та залізничних шляхів, руйнування населених пунктів, знищення сільськогосподарських угідь, лісів, спричиняти затоплення і загибель людей. Захист від зсувів здійснюється відведенням підземних вод у колектори, зменшенням стрімкості берегів, де можливі зсуви, укріпленням берегів лісонасадженнями та інженерними засобами.

Вітри та урагани. Англійський адмірал Ф.Бофорт ще у 1806 р. запропонував 12-бальну шкалу для вимірювання вітрів, що наведена у таблиці 3.2.:

Таблиця 3.2.

Бали	Вітер	Швидкість вітру, м/с	Ознаки дії вітру
0	Штиль	0-0,5	Листя на деревах не ворухнеться, дим підіймається вертикально
1	Тихий	0,5-1,7	- “ -
2	Легкий	1,7-3,3	Дим трохи відхиляється, вітер майже не відчувається обличчям
3	Слабкий	3,3-5,2	Вітер гойдає тонкі гілки дерев
4	Помірний	5,2-7,4	Вітер здіймає куряву, гойдаються гілля середньої товщини
5	Чималий	7,5-9,8	Хитаються тонкі стовбури дерев, на воді з’являються хвилі з гребенями
6	Сильний	9,8-12,4	Хитаються товсті стовбури дерев, гудять телеграфні дроти
7	Дуже сильний	12,4-15,2	Хитаються великі дерева, важко йти проти вітру
8	Надзвичайно сильний	15,2-18,2	Вітер ламає товсті стовбури
9	Шторм	18,2-21,5	Вітер зносить легкі будівлі, валить паркани
10	Сильний шторм	21,5-25,1	Вітер валить і вириває з корінням дерева, руйнує міцні будівлі
11	Жорстокий шторм	25,1-29,0	Вітер чинить великі руйнування, валить телеграфні стовпи, перекидає вагони

Урагани – прийнято позначати вітри, швидкість котрих перевищує 32 м/с. Вони виникають внаслідок нерівномірного нагрівання атмосферного повітря на різних широтах та висотах і різниці тиску в різних шарах атмосфери. Пролітаючи над землею з величезною швидкістю, яка сягає 150 і більше кілометрів на годину, ураган спричиняє спустошення: ламає дерева, руйнує будівлі та інші споруди.

На морі ураган створює хвилі, котрі перешкоджають судноводінню, а іноді призводить до загибелі суден. Штормові і ураганні вітри спричиняють руйнування будинків і споруд, загибель людей під їх завалами; виведення з ладу комунікацій, аварії та пожежі; порушення роботи транспорту; утворення завалів перекинутими конструкціями і вирваними з корінням деревами; знищення посівних площ і матеріальних цінностей; травми різної важкості.

На Далекому Сході і в районах Індійського океану урагани (циклони) мають назву тайфунів. Суть усіх явищ одна. Це – велетенські віхоли нашої планети. Американські вчені підрахували, що енергії урагану вистачило б, щоб цілих п’ять місяців забезпечувати Західну Європу електроенергією. Щорічно на земній кулі виникає та повністю розвивається не менше 70 тропічних циклонів зі штормовими та ураганними вітрами.

Снігові заноси виникають під час інтенсивного випадання снігу. Вони тимчасово паралізують роботу залізничного та автомобільного транспорту, порушують нормальне життя сіл і навіть міст. Мешканці перших поверхів будинків інколи не можуть вийти зі своїх квартир і потребують зовнішньої допомоги.

Для людей велику небезпеку становлять снігові буревії у той момент, коли вони перебувають на відкритій місцевості і поза населеними пунктами.

Снігова лавина (сніговий обвал) - це звалювання з гірських вершин снігових мас, що виникають внаслідок перевантаження схилу після великого випадання снігу, під час відлиги, внаслідок формування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення. Лавини мають катастрофічний характер і загрожують гірським шляхам, гідротехнічним спорудам та промисловим об'єктам, які розташовані на шляху руху лавини. Сила удару снігової лавини може сягати 60...100 т на 1 м².

0. Біотичні небезпеки.

До біологічно небезпечних речовин належать токсини та бактерії, які є продуктами життєдіяльності отруйних тварин, рослин, патогенних мікробів, або отримані штучним шляхом, а також біологічна зброя.

Бактеріологічна (біологічна) зброя - це спеціальні контейнери з бойовими приладами та засобами доставки, заряджені біологічними засобами (БЗ). Призначена для масового ураження живої сили противника, сільськогосподарських тварин, посівів сільськогосподарських культур, а також пошкодження деяких видів військових матеріалів та обладнання. Уражаюча дія біологічної зброї ґрунтується у першу чергу на використанні хвороботворних здатностей патогенних мікробів та токсичних продуктів їх життєдіяльності. У наш час інфекційні хвороби все ще можуть помітно впливати на хід бойових дій.

Основу біологічної зброї БЗ, до яких належать хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) та вироблені деякими бактеріями отрути (токсини).

Патогенні мікроорганізми розрізняються за розміром та видом впливу на організм: бактерії мають розмір від 0,5 до 8...10 мкм, віруси - від 0,8 до 0,35 мкм, рикетсії мають розміри між бактеріями та вірусами - від 0,3 до 0,5 мкм, грибки мають розмір від 3,0 до 50 мкм.

Розрізняють наступні види БЗ:

- клас бактерій: збудники чуми, сибірки, сапу, туляремії, холери тощо. Із великої кількості бактерій, знайдених у природі, лише невелика кількість видів викликає захворювання, тобто є патогенними (стафілококи, стрептококи, стовбнякова паличка, холерний вібріон та ін.). Хвороботворність бактерій полягає у їх здатності проникати крізь захисні бар'єри організму та виділяти токсичні речовини, які викликають інфекційні захворювання;

- клас вірусів: збудники жовтої лихоманки, натуральної віспи, різних видів енцефалітів, лихоманки Денге та інші;

- клас рикетсій: збудники сипного тифу, плямистої лихоманки Скелястих гір, лихоманки Денге та інші;

- клас грибків: збудники бластомикозу, гистоламозу та інші.

Загальні характеристики інфекційних захворювань наведені у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3.

Назва хвороби	Шляхи передачі інфекції	Середня тривалість прихованого періоду діб.	Тривалість втрати працездатності діб.
1. Чума	Повітряно-крапельний від хворих на легені, від укусів вошей, хворих гризунів	3	7 - 14
2. Сибірка	Контакт з хворими тваринами, їх вовною, шкірою, споживання зараженого м'яса, вдихання зараженого інфікованого пилу	2-3	7-14
3. Сап	- " -	3	20-30
4.Туляремія	Вдихання інфікованого збудниками пилу, контакт з хворими гризунами, споживання інфікованої води	3-6	40-60
5. Холера	Споживання зараженої води, їжі	3	5-30
6. Мелисідос	Споживання води, їжі; інфікованої хворими гризунами, крізь пошкоджені шкірні покриви	1-5	5-30
7.Сипний тиф	Від укусів вошей, від хворих людей	10-14	60-90
8. Натуральна віспа	Повітряно-крапельний контакт, через інфіковані предмети	12	12-24
9. Жовта лихоманка	Від укусів комарів, від хворих тварин, людей	4-6	10-14
10. Плямиста лихоманка скелястих гір	Від укусів кліщів, від хворих гризунів	4-8	90-180
11.Бластомікоз	Вдихання інфікованого грибковими спорами пилу, крізь пошкоджені покриви, при контакті інфікованого зі спорами, грунтом, рослинністю	Дні, тижні	Декади, місяці
12. Кокцидіомікоз	- " -	10-20	14-90
13. Бутулізм	Споживання їжі, в якій є токсини	0,5-1,5	40-80

Останнім часом з’явилось і набуває швидких темпів поширення нове інфекційне захворювання – атипічна пневмонія. Засоби масової інформації надають звістки про розповсюдження цієї хвороби, кількість смертельних випадків і заходи боротьби з нею.

Для ураження сільськогосподарських тварин можуть використовуватися збудники таких захворювань, як чума худоби (наприклад, свиней), а також захворювань, небезпечних і для людини (наприклад, сибірки, сапу).

Для ураження сільськогосподарських рослин можливе використання збудників іржі злаків, картопляної гнилизни, грибкового захворювання рису та інших сільськогосподарських культур, а також комах-шкідників (колорадський жук, сарана, гессенська муха).

Отруйні тварини. До отруйних тварин належать тварини, у тілі яких виробляються різні отруйні для людини речовини. Отруйні тварини діляться на пасивно- та активноотруйні. Перші, як правило, не мають отруйних органів (залоз), а також органів активного нападу. До цієї групи належать деякі комахи, молюски, риби.

Для людини небезпеку являють деякі види жуків, при роздушуванні яких та потраплянні на шкіру отруйних речовин розвиваються дерматити, а при проникненні у кишечник - загальне отруєння.

При потраплянні на шкіру людини волосин деяких гусениць з'являється почервоніння, яке супроводжується сверблячкою. Під час розчісування виникають болячки. При потраплянні волосин в очі фіксуються випадки кон’юнктивіту, а при проникненні в рот - стоматити.

Отруйна здатність деяких риб та молюсків має місце лише при споживанні їх без дотримання заходів перестороги. Устриці та мідії звичайно не шкідливі для людини. Але ті, що вирощені у забруднених водоймах, при споживанні можуть викликати харчове отруєння, тобто здатні концентрувати різні отрути, які знаходяться у воді.

Для активно-отруйних тварин характерна наявність спеціальних органів, які виробляють отруйні речовини, та органів нападу. Із тварин цієї групи найнебезпечніші для людини - змії (різноманітні види гадюк, кобри, щитомордники та ін.).

До активно-отруйних тварин належать також деякі види риб, наприклад, скорпенові риби (морський їжак, морський дракон), що існують в Чорному морі. Вони завдають уколів вістрями та колючими плавцями, з якими пов'язані отруйні шкірні залози; у хвостоколів вістря розташовані на хвості; людина може постраждати, якщо наступить на рибу, яка лежить на дні чи заховалася у пісок, або візьме рибу у руки. У місці уколу розвивається тривалий болючий запальний процес.

Небезпечні для людини також медузи та актинії. Отруйним апаратом цих тварин є стрікальні клітини, всередині яких є капсули із отрутою та скрученою у пружину стрікальною ниткою. При дотику людини до щупалець актиній чи медуз скручена у капсулі нитка випрямляється і втикається у шкіру. В місці ураження виникає почервоніння шкіри у вигляді смуг різної довжини, що печуть, сверблять та болять. Іноді частішає серцебиття. Ступінь ураження залежить від виду медузи.

До отруйних тварин також відносять фалангу, укус якої болючий, але не отруйний. У випадку занесення до ранки від укусу інфекції можливі ускладнення. Усі численні види павуків мають отруйні залози, але для людини небезпечні лише ті, які можуть прокусити її шкіру. У фауні України це павуки, як каракурт і тарантул. Каракурт існує у сухих степах України. Отруйною є лише самка. Найчастіше вони кусають людей навесні та влітку. Отрута каракурта діє на центральну нервову систему. Укус не болючий. Через 5...10 хвилин виникає різкий біль, який розповсюджується по всьому тілу. Хворий відчуває підсвідомий страх, не може стояти на ногах, у нього підвищується температура, зростає тиск крові. Такий стан триває декілька днів, можливий летальний наслідок.

У Криму, на Кавказі та у Середній Азії існують різні види скорпіонів (жовтий, італійський, кавказький та інші), секрет особливих залоз яких є отруйним для людини. Тонке задньочерев'я ("хвіст") скорпіонів закінчується гострим вигнутим "жалом", яке з'єднане з двома отруйними залозами. Скорпіони часто живуть у селищах, криючись у стінах будинків, під камінням у садках. В пошуках здобичі вони заповзають у будинки, де ховаються у взуття, одяг, меблі. Укус скорпіонів болючий, супроводжується великим набряком, почервонінням шкіри. Протягом першої години з'являються судоми, утруднюється дихання, ковтання, мова, з'являється біль в ділянці серця, нудота, задишка.

Широко розповсюджені осоподібні та бджолоподібні комахи, із яких найнебезпечніші для людини оси (шершень, звичайна оса та інші) і бджоли, їх отруйний апарат складається з двох залоз (кислотної та лужної), що з’єднуються з жалом. Оси часто залітають у житло людини, продуктові магазини тощо. Вони дуже дратівливі і миттєво завдають укусу, який супроводжується пекучим болем. На місці укусу виникає осередок запалення, іноді з'являється набряк. Місцеві явища зникають через кілька годин або днів. Найважчі наслідки можуть виникати після укусу слизових оболонок рота при випадковому проникненні туди оси (з фруктами чи варенням).

Отруйні рослини. Отруйними є рослини, які виробляють та накопичують отруйні речовини, викликаючи отруєння людини чи тварини. Відомо близько 10000 видів отруйних рослин, поширених практично повсюдно.

Різні види отруйних рослин можуть виробляти одне чи декілька отруйних з'єднань: алкалоїди, глюкозиди, сапоніни та ін. При цьому отруйні речовини містяться у всій рослині у цілому чи лише в окремих її частинах. Наприклад, хінін є у корі хінного дерева, але відсутній у його листі, у маку отруйне листя, стебло, сім'яні коробочки, але насіння не отруйне.

Ступінь отруйності рослини змінюється в залежності від умов зростання, віку, фази вегетації.

Токсичні властивості отруйних рослин (аконит, рицина, гіркий мигдаль) не втрачаються при висушуванні чи термічній обробці. Інші рослини при висушуванні ці властивості втрачають. Так, весною трапляються іноді випадки отруєння худоби на лісових пасовищах, де росте копитень, вороняче око, анемони, сон - трава, жовтець тощо. Сіно з наявністю цих трав для худоби безпечне.

Найчастіші випадки отруєння людей отруйними рослинами, зовні схожими на їстівні, неотруйні види. Наприклад, листя болиголова, котрий росте по всій європейській частині СНД, у Середній Азії, Західному Сибіру, зовні схоже на петрушку і може бути помилково використане як приправа. Однією з найбільш отрутніших рослин флори СНД є віха отруйна або цикута.

Важке отруєння викликають ягоди беладони, схожі на вишню, та насіння белени, схоже на мак. Симптоми отруєння ягодами беладони та насінням белени подібні. З'являється сухість у роті, почуття спраги, розширюються зіниці, червоніє шкіра обличчя. Виникає сильне збудження з маренням. Можлива смерть від задухи внаслідок паралічу дихального центру та судинної недостатності. Аналогічні явища виникають при отруєнні дурманом звичайним.

Нерідкі випадки отруєння дітей ягодами воронячого ока, віддалено схожими на ягоди буяхи та чорниці.

У лісах європейської частини СНД, Південного Сибіру, Далекого Сходу росте вовче око - чагарник з соковитими яскраво-червоними чи оранжево-червоними ягодами, схожими на обліпиху. Отруйні усі частини, особливо ягоди.

Часто фіксуються і випадки отруєння блідими поганками чи погано приготовленими зморшками чи строчками.

Отруєння настає також при споживанні рослин, які вважаються неотруйними. Наприклад, зерна гіркого мигдалю, урюку, вишні та інших кісточкових рослин мають синильну кислоту. Відомі випадки отруєння спиртовими настоянками ягід цих рослин, приготовленими без видалення кісточок. Особливо небезпечний гіркий мигдаль.

У позеленілих бульбах картоплі є велика кількість глюкоалкалоїду салонину, який викликає у людини пронос, прискорене серцебиття, задишку, заціпеніння. Тому позеленілі бульби не можна споживати. Аналогічні симптоми виникають при отруєнні ягодами солодко-гіркого пасльону.

При зіткненні з отруйними рослинами чи при потраплянні на шкіру їх соку можуть розвиватися гострі запалення, екземи, дерматити. Дерматити, викликані луговими рослинами (осика, пастернак, тисячолисник), спостерігаються у людей, які лежали на траві після купання. Уражаються відкриті частини тіла, при цьому виникають характерні смугові висипки. Важкі дерматити викликає також борщовик Сосновського, із товстого стебла якого діти вирізають сопілки.

Непоодинокі випадки отруєння леткими речовинами деяких рослин (черемхи, лика, лілеї тощо), коли букети їх тримають у зачиненому приміщенні. Виникає головний біль, запаморочення.

Гострі отруєння рослинами - дуже розповсюджений вид харчових інтоксикацій, які мають ряд характерних особливостей. Вони виникають здебільшого у теплу пору року: навесні, влітку або восени серед туманів, під час споживання приправ із деяких рослин чи невідомих грибів.

Гострі отруєння грибами зустрічаються дуже часто, особливо у весняно-осінній період. Найбільш розповсюдженими отруйними грибами є: бліда поганка, мухомор, деякі види несправжніх опеньків, сатанинський гриб. Особливо важко переноситься отруєння блідою поганкою, при якому гине 90% уражених. Цей гриб має 2 групи отруйних речовин: швидкодіючий фалодин та повільно діючий, але токсичніший аманитин. Обидва вони викликають важке ураження печінки та нирок.