2. Вплив сюжетно-рольової гри на розвиток гуманних взаємин дітей.

Формувальний етап мав на меті: розвиток гуманних взаємин дітей за допомогою сюжетно-рольових ігор.

Досить низькі показники рівня розвитку у дітей гуманних взаємин на констатуючому етапі дослідження та ряд недоліків в організації спільної ігрової діяльності, визначили такі завдання формувального етапу дослідження:

1. накопичення елементарних знань про моральні норми та правила поведінки у колективі дітей і їх важливість у стосунках з оточуючими;

2. урізноманітнення та збагачення ігор дітей;

3. формування гуманних взаємин старших дошкільників у сюжетно-рольовій грі.

Реалізація поставлених завдань забезпечувалася двома взаємопов’язаними етапами: підготовчий і основний.

Підготовчий етап передбачав здійснення одразу двох завдань формувального етапу. Проведення різних видів діяльності (бесіди, читання художніх творів, розглядання картин та ін.) забезпечило урізноманітнення сюжетів і збагачення змісту ігор дітей, інсценування певних сюжетних ліній, наповнених гуманним змістом, передбачало накопичення знань дітей про моральні норми та правила поведінки.

На основному етапі, який передбачав вирішення наступного завдання, було проведено низку сюжетно-рольових ігор на основі прямого керівництва, як експериментатор – партнер і помічник в грі. При такому керівництві експериментатор надавав пропозиції щодо теми гри, доречні запитання перед початком гри, проводив бесіди про те, що має відбутись, допомагав, при потребі, у розподілі ролей, надавав підказки гуманного характеру по ходу гри, вводив у гру завдання змагального типу для удосконалення форм вияву людяності.

Для вибору сюжету гри ми провели бесіду з вихователем, з якої дізналися, що діти старшої групи нещодавно відвідали зоопарк. Відповідно до цього, вирішили надалі закріплювати знання дітей про тварин, догляд за ними у сюжетно-рольовій грі «Зоопарк».

Метою проведення такої гри було: учити дітей створювати предметно-ігрове середовище відповідно до обраних ролей, формувати вміння будувати рольові взаємини, дотримуватись правил поведінки щодо організації та розвитку спільної гри, доводячи її до завершального кінця, закріплювати вміння вести самостійні діалоги, розвивати сюжет гри на основі набутих раніше знань про професії працівників зоопарку, виховувати бажання піклуватися про тварин, викликати добрі почуття, позитивні емоції.

Збагаченню змісту ігор та наповненню його гуманними проявами передувала підготовча робота, яка передбачала проведення бесід з дітьми на теми: («Свійські тварини», «Тварини лісу», «Як доглядати за тваринами»); читання творів: Є. Чарушин «Ведмежатко», П. Воронько «Їжачок-хитрячок», В. Чаплін «Хто як до зими готується», М. Сингаївський «Голос Природи», «Про що говорили птах та звірі»; розглядання книжки-іграшки «Зоопарк»; розглядання енциклопедії «Світ живої природи»; розігрування сюжетних ліній: «Тварини захворіли», «Як працюють доглядачі зоопарку» і т.п.

Наведемо уривок із інсценування «Як працюють доглядачі зоопарку», що демонструє турботливе ставлення доглядача зоопарку до мавпочки, за якою він доглядає: «Привіт, Чапо! Дай лапку! Ось так. Як самопочуття? Нічого в тебе не болить? (гладить). Моя гарненька, Чапочко, їж ласунко (гладить мавпочку, дає їй насіння із руки). А тепер можеш напитися чистенької водички. Смачно? Наїлася, напилася, Чапочко? Зараз я тебе почищу, і ти станеш чистенькою, гарненькою мавпочкою (чистить щіткою).

Емоційно-виразні засоби, що застосовувались, мали на меті не лише озброїти дітей умінням висловлювати позитивне ставлення до об’єкта своєї уваги, а й збудити бажання виявити його в поводженні з іграшкою.

Експериментатор організував гру за допомогою демонстрації фільму «У світі тварин». Для зацікавлення гри говорив: «Режисерами, операторами та художниками цього фільму є діти нашої групи. Де ще можна побачити багато тварин? ( – У лісі, зоопарку). Так, саме зоопарк, тобто звіринець – це дім для тварин із різних куточків світу. До речі, наш Рівненський зоопарк, напевне, найкращий в Україні. Хтось із вас був в зоопарку? ( – Так). Як ви гадаєте, коли тваринам добре живеться? ( – Коли їх добре доглядають, чистять, лікують. Коли їх люблять). А чи хотіли б ви й самі годувати, чистити, мити, лікувати тварин? ( – Хотіли б). Отож пропоную вам пограти: ми створимо в нашому дитсадочку свій маленький зоопарк, де житимуть ваші улюблені тварини. І ви будете не відвідувачами, а працівниками цього «зоопарку».

Експериментатор нагадав дітям обов’язки кожного із працівників зоопарку: лікар-ветеринар складає меню для тварин, проводить медичний огляд; кухарі готують страви відповідно до меню; доглядачі тварин стежать за тим, щоб вони були чистими, доглянутими, нагодованими; водії здійснюють перевезення тварин та привезення нових в зоопарк, забезпечують привіз харчів; інженер з техніки безпеки нагадує основні правила безпеки, яких мають дотримуватися доглядачі тварин; директор здійснює розміщення кліток та вольєрів тварин, ознайомлює інженера із зоопарком.

Перед початком гри діти розподілили між собою ролі: «директор» – Сергій М., «інженер із техніки безпеки» – Ернеста М., «перший кухар» – Віка Щ., «другий кухар» – Дарина М., «лікар» – Саша Т., «водії» – Іван Д. і Вадим Ч., всі інші діти – «доглядачі» за тваринами.

Після цього гра розпочалась. Сергій М. («директор») оголосив про відкриття «зоопарку» і привітав всіх «працівників» з початком робочого дня. Прийшов факс з повідомленням того, що у «зоопарк» привезуть слона і потрібно підготувати для нього вольєр. Іще «директор» запросив «інженера з техніки безпеки», який нагадав працівникам «зоопарку» про правила, які потрібно дотримуватися, доглядаючи тварин. Далі Ернеста М. («інженер з техніки безпеки») перевіряла клітки та вольєри для тварин розмовляючи з «доглядачами» про умови перебування тварин у зоопарку (чи тваринам зручно знаходитись у вольєрах, чи їх добре годують, напувають, як вони себе поводять). Тим часом «лікар» (Саша Т.) склав меню і віддав його «кухарям» на приготування страв. Між Вікою Щ. і Дариною М. («кухарями») виникла суперечка, яку кашу краще зварити бегемотові. Експериментатор втрутився в гру, підказавши дітям зателефонувати «лікареві» для уточнення, тим самим запобіг виникненню конфлікту між дітьми, нагадав правила культури спілкування по телефону. Після чого Саша Т. здійснював медичний огляд тварин і робив щеплення тим, кому потрібно. Експериментатор надавав підказки, що з тваринами потрібно бути привітним, поводитися лагідно і доброзичливо, щоб не злякати їх.

«Водії» привезли їжу для тигра, ведмедя, мавпи, птахів і принесли все «кухарям», але забули привезти сіно й траву. Нажаль, коли «перший водій» (Іван Д.) почав заводити машину вона зламалась, довелося ремонтувати, а другий поїхав за слоном. Тим часом «директор» та «інженер» обрали місце для слона. По закінченню гри «інженер» дозволив «зоопарку» працювати далі.

У грі акцент переносився із виконання ролі як звичайної ігрової взаємодії на її ідеальне виконання, тобто висували вимогу зіграти найліпшого доглядача, найуважнішого і турботливого лікаря та інше. Наприклад, між доглядачами тварин проводили конкурс, хто є найуважнішим, найдобрішим, найчуйнішим.

З кожним днем зміст сюжетно-рольової гри змінювався та доповнювався новими ролями. Так у гру підключилися «вантажники», які допомагали з поселенням слона у «зоопарку», на допомогу «лікареві» прийшла «медсестра», «директор» організував «День відкритих дверей», тим самим, залучивши до гри нові ролі «екскурсовод» та «глядачі». Для більш цікавого проведення гри залучили дітей молодшої групи – «глядачі», які дисципліновано себе поводили і не заважали ходу гри. Розвитку гуманних взаємин сприяло створення ігрових ситуацій («Огляд тварин», «Годування свого улюбленця» та ін.). Для того, щоб ролі не виконували одні і ті ж самі діти експериментатор запропонував помінятися ролями. В результаті цього менш активні діти виконували головні ролі, тим самим вправлялися в ігрових та проявах гуманних взаєминах з дітьми.

Наступною була проведена сюжетно-рольова гра «Школа». Експериментатор ставив за мету створювати умови для практичної реалізації інтересу дітей до школи, до діяльності вчителя, його взаєминами з учнями, та взаєминами дітей один з одним; створювати ігрові ситуації для активізації стосунків дітей на основі їхніх уявлень про доброзичливі, гуманні стосунки, взаємозалежність і відповідальність у спільній справі.

Експериментатор провів відповідну роботу по підготовці дітей до гри: екскурсія в школу; бесіда з працівниками школи: учителем, директором, прибиральницею, спостереження за їх працею; розглядання і читання дитячих книг за темою «Школа»; перегляд мультфільму про шкільне життя; бесіда за картиною «На уроці». Використав відповідний ігровий матеріал: будівельний матеріал, зошити, підручники, ручки, олівці, дзвінок, портфелі, пенали, картон.

На початку гри експериментатор пропонував дітям «побудувати школу» (давав дітям малюнок із зразком). Коли «школа» була побудована, улаштований «клас і коридор», що зроблені з будівельного матеріалу, експериментатор говорив: «Ви – тата і мами. Це ваші діти. Їм слід учитися в школі. Потрібно придбати в магазині портфелі, зошити, альбоми, олівці, пластилін, пенал; у перукарні підстригти дочку або сина; відвідати лікаря, щоб він подивився, чи здорові ваші діти. Якщо дочка або син хворі, необхідно вилікувати їх, а потім вести до школи. Потім тата і мами повинні привести дітей до школи, тому що діти не знають дорогу».

Після цього гра розпочалась. Діти йшли до магазину за покупками, потім до перукарні, поліклініки. Коли тата і мами привели своїх дітей до школи, то там їх зустрів вчитель (перший раз цю роль взяв на себе експериментатор). «Учитель» привітався з дітьми, познайомився з ними і сказав, що їх навчатиме. Після цього запропонував батькам попрощатися з дітьми і відвів їх до школи, де пояснив їм, показавши клас, що вони тут навчатимуться писати, малювати, ліпити, потім відвів їх в коридор та залу, дорогою розповівши, що і де вони робитимуть.

У класі «вчитель» розсадив дітей за парти, розвісив їх портфелі на місце і розпочав урок. Під час перерви діти виходили із класу, ходили коридором, грались, снідали у буфеті тощо.

Спочатку діти брали участь у грі з картонними ляльками, спостерігаючи за тим, що робить експериментатор. Гра в школу завершилася тим, що дітей відпустили додому, їх зустріли батьки, вони готували з дітьми уроки.

Перед проведенням гри без участі ляльок, дорослий організував розігрування ігрових ситуацій для активізації гуманних стосунків дітей, а саме: «Відвідування лікаря», «Виконання домашнього завдання», «Ситуація на перерві» та ін.

Наведемо приклад інсценування «Виконання домашнього завдання», в якому увага зверталася на доброзичливе і терпеливе відношення мами до невиконання дитиною завдання: «Віко, ти ще не виконала домашнього завдання? Не хвилюйся, я тобі допоможу (гладить по голівці). Ось бери ручку в руку і будемо разом писати (пишуть). Як ти гарно справляєшся із завданням! Яка ж ти у мене молодчинка (цілує у голівку)».

Діти розподілили ігрові ролі: «учитель» – Ернеста М., «директор» – Саша Т., «прибиральниця» – Оля Б., «вахтер» – Карина Т., всі інші діти – «учні». Після цього діти обговорили, які у них сьогодні будуть уроки.

Гра розпочалась. «Учитель» вів уроки, ставив оцінки, «учні» виконували усі його вимоги; «директор» був присутній на уроці, стежив за його ходом, за поведінкою учнів і робив записи у своєму зошиті; «прибиральниця» прибирала коридор, «вахтер» давав дзвінок.

Провівши всі уроки за розкладом діти помінялися ролями. Після кожної гри експериментатор проводив обговорення. Коли в розігруванні ролей діти припускали помилки, порушували внутрішні правила гри, наприклад, «учитель» кричав на дітей, часто їх карав, «директор» і «прибиральниця» не знали, що їм робити в ігрових ролях, то експериментатор налаштовував дітей на правильнішу гуманну і цікавішу рольову поведінку.

При проведенні сюжетно-рольової гри «Бібліотека» експериментатор мав на меті розвивати у дітей уміння самостійно розвивати сюжет гри; погоджувати тему; розподіляти ролі; сприяти встановленню в грі рольової взаємодії та засвоєнню рольових взаємин; формувати правильні взаємини дітей у колективі; звернути увагу на взаємини бібліотекарів, їх уважне ставлення до відвідувачів, на бережне ставлення читачів до книг, поглиблювати уявлення дітей про обслуговування бібліотекарем читачів (допомагає обрати цікаву книжку, навчає правил користування бібліотекою, книжками, видає їх дітям); виховувати бережне ставлення до книг.

Підготовку до гри експериментатор розпочав екскурсію до бібліотеки з подальшою бесідою; розглядання картини «Бібліотекар» із серії картин «Ким бути?»; читання твору С. Жупанина «Я – бібліотекар»; демонстрація мультфільму. Для гри використав книги та формуляри.

Збагаченню взаємин дітей гуманними проявами сприяло інсценування таких сюжетних ліній: «Бесіда з читачем», «Лікуємо книги», «Випадок у читальному залі» та ін.

Наведемо уривок із інсценування «Бесіда з читачем», що демонструє ввічливе ставлення бібліотекаря до читачів, спокійний та лагідний тон у розмові: «Дорого дня! Скажіть, будь ласка, ваш номер. Яку книгу ви хотіли б прочитати? Гаразд, я зараз подивлюся. Ось книга, яку ви хотіли. Ви будете працювати у читальному залі чи хочете взяти книгу додому? Зачекайте, я запишу книгу (записує). Розпишіться, будь ласка, ось тут. Ви можете користуватися книгою тиждень. Бажаю приємного прочитання! До побачення!»

На початку гри експериментатор говорив дітям, що в групі можна організувати свою бібліотеку. Для цього діти акуратно поставили книги на полиці, а чергові щодня стежили за порядком на полиці.

Коли всі книги в групі були упорядковані та поставлені на полицю, експериментатор прочитав твір С. Жупанина «Я – бібліотекар», щоб зацікавити дітей. Потім говорив дітям, що починає працювати бібліотека, тут можна записатися всім. Після чого гра розпочалась.

У першій грі «бібліотекарем» був експериментатор. «Бібліотекар» завів абонемент на кожного «читача», у який він вклав формуляр із книги, перш ніж видати її «читачеві». Приймаючи книги від «читача», «бібліотекар» уважно дивився чи не пошкоджена вона, не забруднена, чи не зім’ята. Під час бесіди з «читачем» «бібліотекар» запитував, про що він хоче почитати, радив узяти ту або іншу книгу. При бібліотеці є читальна зала, де читали дитячі журнали, розглядали картинки.

«Бібліотекар» попереджав кожного «читача», щоб він не зім’яв книгу, коли повертатиметься з бібліотеки додому на транспорті, радив йому прочитати цю книгу вдома, а дорогою додому в автобусі тільки переглянути картинки тощо.

Наступного разу роль «бібліотекаря» виконувала вже дитина групи. Щоб закріпити гуманні прояви у взаєминах дітей експериментатор організовував конкурси: «Найохайніший читач», «Кращий бібліотекар року» та ін. Акцент ставився на дбайливе користування книгою, привітлива, ввічлива мова бібліотекаря. Надалі експериментатор запропонував дітям об’єднати гру з іншими сюжетами (наприклад в «Школу», «Дитячий садок», «Сім’ю» тощо), тим самим, розширивши можливості прояву гуманних взаємин у розігруванні ігрових ситуацій. Так, більша кількість дітей могла долучатися до головних ролей (мама, тато, вихователь, вчитель, лікар, бібліотекар та ін.) і проявляти, з більшою можливістю, моральні відносини.

Отже, роль дорослого в організації та проведенні дитячої гри складна й багатогранна. Він впливає на її зміст, допомагає своїм підопічним реалізувати ігровий задум, регулює дитячі взаємини. Інколи сам стає учасником гри. Це робиться для того, щоб порадувати дітей, об’єднати їх, спрямувати їхні дії.