Сцена 10

На просценіум у світлі рефлектора виходить БАБУШКА.

БАБУШКА: І що за нещастя. Наше немовля усіх перестріляло. Тобто, окрім

мене, як ви самі бачите. Один професор з університету Ломоносова сказав, що

це сталося, бо мати, покійниця Вірочка забагато дивилося американських

бойовиків по телевізору. Я того не знаю. Боюся, щоб то не було щось іще гірше.

(Хреститься) – Може, наша Надєнька все нам пояснить у своїй майбутній

книзі. Зараз її, бідолашну, забрали до виправної колонії для новонароджених.

Але вона вже підписала угоду на книгу, і продала права її екранізації Діснеєві.

(Починає роздягатися) – Міліція намагається з’ясувати, звідки немовля взяло

автомат, і чи діяло саме. Я знаю, що діяла вона сама, бо була тому всьому

свідком. А вціліла я, дякувати Богу, тільки тому, що мала на собі мою

куленепробивну жилетку, спроектовану Іваном Івановічєм Зосімовим. Вона

буде представлена у його новій осінній колекції. (Демонструє жилетку).

ГОЛОС: Стоп. Дуже дякуємо, Акуліно Іванівно. Це все на сьогодні.

Світло згасає.

КІНЕЦЬ__