
Шеремет Проектирование методики сборки машин
.pdf
61
лі, в отвір вставляють контрольний вал, вимірюють відстань між їх твірними і роблять відповідне перерахування. Ідеальну площину при визначенні відхилення від площинності поверхні деталі відтворюють за допомогою контрольної плити.
Оскільки все це пов'язано з уведенням у вимірювальні розмірні ланцюги додаткових ланок, що мають похибки, то велике значення має власна точність усіх деталей і пристроїв, використовуваних при перевірках, а також точність їх установлення. При цих умовах вважається припустимою похибка визначення контрольованого параметра, що не перевищує 10...20 % його поля допуску.
До основних видів геометричних перевірок, здійснюваних при збиранні складальних одиниць і механізмів за допомогою технічних засобів, належать контроль зазорів (рис. 8.3), перевірка на радіальне, торцеве й осьове биття (рис. 8.4), контроль паралельності і перпендикулярності (рис. 8.5), співвісності, прямолінійності та площинності (рис. 8.6), положення деталей у деяких складальних одиницях
(рис. 8.7).
Для забезпечення необхідної точності вимірів потрібно, щоб контрольована складальна одиниця і прилад чи контрольний пристрій знаходилися в зручному для робітника положенні і базувалися на твердих опорах. Тому контрольні робочі місця доцільно обладнати плитами, підставками для вимірювального інструменту і засобами для закріплення складальних одиниць, що перевіряються.
Номенклатура приладів і пристроїв, застосовуваних при механізованих вимірах, досить широка. Особливо часто використовують пристрої з індикаторами годинникового типу. Вибір необхідного
Рис. 8.3. Схеми контролю зазорів у з’єднаннях

62
a |
б |
в |
г |
д |
е |
Рис. 8.4. Схеми перевірок зібраних складальних одиниць на биття:
а – осьове; б, д, е – радіальне; г – торцеве; в – торцеве і радіальне
a |
б |
в |
г |
д |
е |
ж |
з |
Рис. 8.5. Схеми контролю паралельності (а–в) і перпендикулярності (г–з)

63
типу контрольного пристрою залежить від потрібної точності і припустимої похибки виміру; при цьому остання характеризується різницею між показанням контрольного пристрою і фактичним значенням контрольованого параметра. Відносна похибка виміру складає 15...20 % допуску контрольованого параметра.
Точність, що звичайно досягається при деяких видах виміру, наступна: рівнем – до 0,02 мм; щупом – до 0,04 мм; штихмасом (мікрометричним нутроміром) – до 0,01 мм; індикатором – до 0,01 мм; оптичними приладами – до 0,02 мм; шаблоном і щупом – до 0,02 мм; контрольними валами – до 0,01 мм; струною – до 0,02...0,05 мм.
Для контролю точності складання використовують також різноманітні спеціальні засоби комплексного контролю, виміру кінематичної похибки; застосовують прилади об'єктивної оцінки, що аналізують якість складальних одиниць і виробів.
a
г
б
д
в |
е |
|
Рис. 8.6. Схема контролю співвісності (а–в), прямолінійності і площинності (г–е)

64
Автоматизовані виміри здійснюються з використанням контрольно-складальних інструментів і пристроїв, що автоматично забезпечують створення необхідних для контролю сил, моментів, тисків та ін. Наприклад, існують автомати, призначені для контролю радіального зазору напівскладених підшипників кочення в процесі їхнього складання. Принцип виміру в автоматах електропнев-
Рис. 8.7. Схеми контролю положення деталей в складальних одиницях

65
матичний, точність – 0,001 мм. Такі автомати вбудовують у лінію складання підшипників. У випадку невідповідності радіального зазору вимогам підшипник автоматично відбраковується і видаляється зі складання.
У сучасних складних контрольних пристроях та автоматах для перевірки складальних одиниць і виробів застосовують електроконтактні, пневмоелектричні, фотоелектричні й індуктивні системи. Чимало таких пристроїв і автоматів багатопозиційні, що забезпечує контроль декількох параметрів.
9. ВИПРОБУВАННЯ МАШИН І МЕХАНІЗМІВ
Метою випробувань машин є перевірка правильності роботи і взаємодії всіх механізмів, потужності, продуктивності і точності машин. Таким чином, випробування є перевіркою якості машини, отриманої в результаті всього виробничого процесу її виготовлення.
У залежності від виду, призначення і масштабу випуску машини проходять випробування на неробочому ходу (перевірка роботи механізмів і паспортних даних) та в роботі під навантаженням, а також випробування на продуктивність, жорсткість, потужність і точність.
Випробування на неробочому ходу. При цьому випробуванні пе-
ревіряють усі вмикання і перемикання органів керування та механізмів машини, правильність їхньої взаємодії і надійність блокування, безвідмовність дії та точність роботи автоматичних пристроїв. Разом з тим перевіряють дотримання норм правильності роботи підшипників, зубчастих коліс. Наприклад, для верстатів після двох годин роботи на неробочому ходу при найбільшій частоті обертання шпинделя допускається розігрів підшипників ковзання до 60 °С, підшипників кочення до 70 °С, в інших механізмах верстатів температура підшипників не повинна перевищувати 50 °С. Шум зубчастих коліс, коробки швидкостей, подач та інших механізмів верстата перевіряється в тихому приміщенні відповідно до діючих стандартів і технічних умов.
Випробування машин під навантаженням повинні виявити якість їх роботи у виробничих умовах, тому для машин створюють умови,

66
близькі до умов експлуатації. Наприклад, двигун внутрішнього згоряння встановлюють на спеціальну раму, а вал двигуна приєднують до гальмового пристрою, що дозволяє створювати змінні навантаження. До двигуна підключають системи охолодження, масляну і паливну апаратуру. При проведенні випробувань визначають експлуатаційні характеристики двигуна, витрату палива і мастил.
Під навантаженням на певних режимах, установлюваних технічними умовами чи правилами, випробовують усі машини.
Випробуванню на продуктивність підлягають звичайно не всі машини, а лише спеціального призначення і дослідні зразки. У процесі випробування виявляють, чи відповідає продуктивність виготовленої машини вимогам замовлення, чи має машина необхідну швидкість.
Випробування на жорсткість. На жорсткість випробовують головним чином верстати. У даний час норми жорсткості і методи випробувань широкого кола верстатів стандартизовані.
Випробування на потужність проходять усі машини при одиничному виробництві і всі (чи вибірково) машини, виготовлені серійно. Не випробовують на потужність машини найпростішої конструкції, а також машини, що мають великий запас потужності. Ціль випробування машини на потужність – визначити її ККД при максимально припустимому навантаженні. Навантаження машини створюють за допомогою спеціальних гальмових пристроїв, що відтворюють максимальні сили і моменти, які відповідають тим, котрі виникають при експлуатації машини.
Випробування на точність. На точність випробовують звичайно машини, що виробляють, сортують і контролюють продукцію (верстати, преси та ін.). Контроль машини на точність повинен дати заключну оцінку якості машини – її можливості виробляти продукцію необхідної якості. Тому оцінку точності машин при проведенні випробувань дають за результатами їх дії: за точністю виготовлених деталей, точністю виконання сортування, контролю і т. д.
Для машин розповсюджених типів (токарні, фрезерні та інші верстати) порядок проведення випробувань на точність, зразки виготовлених деталей і точність обробки зразків регламентовані державними стандартами.
Для оригінальних машин програму і режими випробувань розробляють у залежності від їхнього призначення, конструкції та необхідної точності.

67
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1.Гусев А.А., Ковальчук Е.Р., Колесов И.М. Технология машинострое-
ния (специальная часть). – М.: Машиностроение, 1986. – 480 с.
2.Маталин А.А. Технология машиностроения. – Л.: Машинострое-
ние, 1985. – 512 с.
3.Новиков М.П. Основы технологии сборки машин и механизмов. – М.: Машиностроение, 1980. – 592 с.
4.ОСТ 5.9708-77. Порядок разработки и правила построения и оформления технологических процессов на сборку. – Методика. Издание офици-
альное. ГР 8053023 от 30.11.77.
5.Соловйов С.М. Аналіз технологічних процесів із застосуванням розмірних ланцюгів: Навчальний посібник. – Миколаїв: УДМТУ, 1997. – 59 с.
6.Соловьев С.Н. Основы технологии судового машиностроения. – 3-е изд., перераб. и доп. – С.Пб.: Судостроение, 1992. – 352 с.

68
ЗМІСТ
1. |
Складання і його місце в процесі виробництва машин ........... |
3 |
|
2. |
Вихідні дані для розробки технологічного процесу складання |
|
|
та їх аналіз ...................................................................................... |
|
4 |
|
|
2.1. Вихідні дані для розробки технологічного процесу скла- |
|
|
дання .............................................................................................. |
|
4 |
|
|
2.2. Аналіз технологічності складальних креслень машин і |
|
|
вузлів .............................................................................................. |
|
4 |
|
|
2.3. Аналіз програми випуску виробів .................................... |
8 |
|
|
2.4. Аналіз технічних умов на складання й випробування |
|
|
машин ............................................................................................. |
|
10 |
|
3. |
Складальні розмірні ланцюги і способи їхнього вирішення ... |
25 |
|
|
3.1. Основні поняття і визначення розмірних ланцюгів ......... |
25 |
|
|
3.2. Методи досягнення необхідної точності замикальної |
|
|
ланки .............................................................................................. |
|
26 |
|
|
3.3. Методи розрахунку розмірних ланцюгів ......................... |
27 |
|
|
3.4. Порядок побудови розмірних ланцюгів .......................... |
27 |
|
|
3.5. Рекомендації |
щодо вибору методу розрахунку роз- |
|
мірних ланцюгів і |
методу досягнення необхідної точності за- |
|
|
микальної ланки ............................................................................ |
|
29 |
|
|
3.6. Основні розрахункові залежності розмірних ланцюгів ... |
29 |
|
|
3.7. Використання теорії розмірних ланцюгів для визна- |
|
|
чення кількості і розмірів компенсаторів площинних розмірних |
|
||
ланцюгів ......................................................................................... |
|
33 |
|
4. |
Розробка технології загального складання виробів ................ |
37 |
|
|
4.1. Послідовність виконання складальних операцій............. |
37 |
|
|
4.2. Механізація та автоматизація, оцінка ефективності тех- |
|
|
нологічного процесу складання .................................................... |
40 |
||
5. |
Розробка складальних операцій................................................ |
44 |
|
6. |
Нормування складальних операцій .......................................... |
51 |
|
7. |
Розробка і проектування складальних пристроїв .................... |
56 |
|
8. |
Контроль складальних операцій ............................................... |
59 |
|
9. |
Випробування машин і механізмів ............................................ |
65 |
|
Рекомендована література ............................................................ |
67 |