57

Механізм канцерогенної дії не виявлений. Великий інтерес являють собою

факти, що в організмі людини є речовини, які можуть бути джерелом канцерогенних агентів. Близький до цієї групи природних сполук холантрен, що виявляє висо-

ку канцерогенну активність:

ЦИКЛОАЛКАНИ

Багато важливих вуглеводнів мають кільця, які складаються з вуглецевих

атомів, з'єднаних між собою простими зв'язками, вони відомі під назвою циклоалканів. Прості незаміщені циклоалкани загальної формули (СН2)n являють собою особливо важливий гомологічний ряд, в якому хімічні властивості змінюються зна-

чно різкіше, ніж для вуглеводнів з відкритим ланцюгом СH3(СН2)n-2CH3.

В дослідженні циклічних вуглеводнів відома роль російських та радянських

вчених: В.В. Марковникова, Г.Г. Густавсона, М.Д. Зелінського, М.Я. Дем'янова, М.М. Кіжнера, С.С. Наметкіна, Б.О. Казанського та інших.

Важливе значення мають роботи закордонних вчених А. Байера (Німеччина), Л. Ружички (Швейцарія), К. Неніцеску (Румунія) та інших.

Кількість атомів вуглецю в циклах може бути різна - від трьох до декількох

десятків (Л. Ружичка отримав кетон, який містить 34 атоми вуглецю в циклі). Відомі насичені вуглеводні - циклоалкани (емпірична формула СnH2n) і нена-

сичені циклічні вуглеводні - циклоалкени (емпірічна формула СnH2n-2, СnH2n-4). Насичені циклічні вуглеводні ще називаються поліметиленовими вуглеводня-

ми (складаються із зв'язаних в кільце метиленових груп СН2) або нафтенами.

Останню назву було присвоєно циклопарафінам з 5 й 6 вуглецевими атомами в циклі В.В. Марковниковим, який знайшов, що кавказька нафта складається саме з вуглеводнів цього типу.

Поряд з циклопарафінами існують також циклоолефіни, циклодіолефіни, цик-

лоацетилени і т.д. Вуглеводні з 6-членними циклами звичайно називаються гідро-

ароматичними.

Аліциклічним вуглеводням відповідають аліциклічні галогенопохідні, спирти,

карбонілвмісні сполуки, кислоти, аміни і т.п. Між усіма цими класами існують взає-

мні переходи, аналогічні переходам між сполуками з відкритим ланцюгом.

Ми, ж більш або менш детально розглядаємо тільки властивості циклопарафінів з метою виявлення їх особливостей в порівнянні з насиченими вуглеводнями

жирного ряду.

Номенклатура

Аліциклічні вуглеводні нагадують відповідні аліфатичні в багатьох відношеннях, в тому числі і в назвах. Вони утворені від систематичних назв аліфатичних вуглеводнів з тією ж кількістю атомів вуглецю з додаванням префікса цикло-. Ось де-

кілька прикладів:

59

Спірани, які мають тільки два аліциклічні кільця, називають, ставлячи префікс

спіроперед назвою вуглеводню, який має відповідну кількість С-атомів. Число С- атомів, які пов'язані з спірановим атомом в кожному з кілець, вказують цифрами, які розміщують в квадратних дужках між префіксом спіро- і назвою вуглеводню.

Цифри розміщують в порядку зростання і розділяють крапкою. Наприклад:

Зверніть увагу на те, що сума цифр в дужках на одиницю менша загального числа

С-атомів.

Як вказувалось вище, система, в якій загальними для двох або більшого числа атомів є несуміжні атоми, називають містковими. Найпростішими системами такого типу є структури, в яких два цикли мають два загальних вуглецевих атоми,

наприклад:

Містковими є ланцюги атомів або валентності, які з'єднують різні частини мо-

лекули. Два третинних атоми вуглецю на кінцях містка називають вузловими атомами. В наведеному вище прикладі вузловими є дві СН-групи. Містковими є дві метиленові групи й зв'язок між вузловими атомами. Цей зв'язок безпосередньо зв'язує вузлові атоми, але на шляху через два інших містки ці атоми не є сусідні-

ми.

Насичені місткові карбоциклічні сполуки, що складаються тільки з двох циклів, називають так як і алкани з тією ж загальною кількістю С-атомів, додаючи префікс

біцикло-. Кількість С-атомів в кожному з трьох містків вказують в квадратних дужках між префіксом біцикло- і назвою вуглеводню. Цифри розміщують в порядку

зменшення і відокремлюють одну від другої крапками. Прикладами можуть бути:

Зверніть увагу на те, що сума цифр в дужках на два менша, ніж загальна кі-

лькість атомів вуглецю, вказана в назві біциклічної структури.

60

Системи (ансамблі) з трьох й більшої кількості циклів називають за допомо-

гою того ж префікса бі-, який поміщають перед назвою даного вуглеводню:

1,1'-біциклопропан

1,1',3',1''-терциклогексан

Спіранові вуглеводні. Загальна назва: спіро [ ] . . .

Місткові вуглеводні. Загальна назва: біцикло [ ] . . .

Ансамблі циклів. Загальна назва: бі-, тер-, кватер- й т.д.

За пропозицією Брауна, Ілієла і Прелога в залежності від розміру циклу цик-

лоалкани підрозділяються таким чином: малі цикли - 3- й 4-членні; нормальні цикли - від 5 до 7-членних;

середні цикли - від 8 до 11-членних;

великі (макро-) цикли - від 12 й більше циклів.

В основі цієї класифікації, яка спочатку здається довільною, лежить залежність між розміром кільця й існуючими в ньому напруженнями, які впливають на стабільність.

Ізомерія

Вряду циклоалканів є такі види ізомерії:

1.Ізомерія за величиною циклу:

С5Н10

2. Ізомерія за положенням заміщувачів у циклі:

С7Н14

3.Ізомерія в бокових ланцюгах:

С9Н18

4.В зв'язку з тим, що в циклах вільне обертання навколо простих зв'язків С-С неможливе, при наявності різних заміщувачів у різних атомів вуглецю циклу можливе існування цис-транс-ізомерів:

61

цис-1,2-диметилциклобутан транс-1,2-диметилциклобутан

Способи утворення

1. Вуглеводні з чотирьох (і більше) членними циклами можуть бути утво-рені гідруванням ненасичених вуглеводнів з тією ж кількістю атомів в циклі. Особливо велике значення має цей метод в синтезі циклогексану і його гомологів: вихідними речовинами в більшості є ароматичні вуглеводні:

бензол циклогексан

2. Внутрішньомолекулярна реакція Вюрца дозволяє отримувати трьох-, чотирьох- і п'ятичленні цикли:

Для отримання чотирьох- і п'ятичленних циклів реакцію можна проводити з амальгамою літію:

3. Піроліз кальцієвих або торієвих солей двохосновних кислот є загальним методом синтезу циклів, які мають п'ять або більше атомів вуглецю (ци-

кли з кількістю атомів більше семи утворюються з низькими виходами):

Отриманий за цією реакцією кетон може бути відновлений у відповідний вуглеводень.