2.1 Передісторія проблеми

Тенденції, що панували в технічній політиці колишнього СРСР у галузі електроенергетики, ще й досі даються взнаки в Україні і державах СНД, спричиняючи великі труднощі.

Один з проявів зазначених тенденцій — завищена оцінка техніко-економічної ефективності гідроакумулюючих електростанцій в об'єднаних електроенергетичних системах.

Економіка енергетики колишнього СРСР розвивалася на основі ряду постулатів, які принципово відрізняли соціалістичну економіку в її радянській інтерпретації від соціально-орієнтованої ринкової економіки розвинених країн.

Виходячи з трудової теорії Маркса, вартість будь-якого промислового продукту для виробника визначалася лише витратами «минулої» та «живої» праці без урахування витрачених природних ресурсів, а ціна (тариф) для споживача — без урахування часу, територіальної прив'язки та обставин споживання або з спрощеними залежностями від цих чинників.

Наприклад, вартість мінеральних енергоресурсів визначалася лише витратами на їх добування з-під землі та транспортування до споживача. Вважалося, що енергоресурс під землею мав нульову вартість. Аналогічно вартість сільськогосподарської продукції визначалася лише витратами на сільськогосподарські роботи. Земля, зайнята водосховищем великої ГЕС, де могли б вирощуватися сільськогосподарські культури, мала нульову вартість. Вартість електроенергії, виробленої ГЕС, визначалася лише витратами на будівництво та експлуатацію. Вплив ГЕС на навколишнє середовище не враховувався.

У результаті такого викривлення економічних співвідношень у колишньому СРСР мала місце небачена у цивілізованому світі дешевизна вугілля, газу, мазуту, необхідних для заряду ГАЕС, небачена дешевизна землеробської продукції, яка втрачається на площах, зайнятих водосховищами ГЕС і ГАЕС, і відповідно різко завищена техніко-економічна оцінка доцільності будівництва ГЕС і ГАЕС.

Концепція «планового» управління в колишньому СРСР не визнавала факторів економічного стимулювання технічного прогресу і тому дозволяла заради спрощення розрахунків нехтувати деталями техніко-економічних оцінок у взаємодії технологічних об'єктів (кишені різні, але держава одна!). Тому, наприклад, вважалося доцільним використовувати єдиний тариф на електроенергію незалежно від технологічних характеристик електростанцій та електромереж, від зон добового графіка сумарного електронавантаження ОЕС та від напруженості поточних технологічних ситуацій.

Після введення в дію лінії електропередачі 750 кВ Донбас—Альбертирша енергетики Європи були дуже здивовані тим, що в СРСР не бажають запроваджувати різні тарифи на активну електроенергію — використану під час нічного провалу добового графіка та в години пік. їм не було відомо, що починаючи з середини 60-х pp., ряд провідних радянських вчених неодноразово вказували на шкоду, якої завдає подібна практика. Проте докази науковців розбивалися об консерватизм урядових кіл та об пильність цензорів, які не допускали поширення «крамольних» ідей через фахові журнали, спеціальні монографії, вузівську літературу.

У результаті в СРСР проігнорували масове впровадження спочатку в розвинених країнах, а негайно за ними і в колишніх колоніях, багатотарифних лічильників електроенергії та систем оплати електроспоживання за зонними тарифами. Протягом ЗО років ті, хто визначав долю радянської енергетики, не хотіли помічати впливу зонних тарифів на конфігурацію сумарних добових графіків навантаження ОЕС. І тому вельми здивувалися досягнутому передовими країнами кінцевому результату — виходу їх електроенергетики на відносно рівномірні графіки сумарних добових навантажень, які дали змогу постійно працювати з мінімальними витратами органічного палива, з належним обертовим резервом і уникнути прискорених витрат розрахункового ресурсу енергоблоків через введення різкоперемінних режимів для регулювання добового графіка навантаження.

У той же час у нас проектні рішення залишалися в залежності від нерівномірності сумарних добових графіків навантаження ОЕС. Намічаючи розвиток базових АЕС, наші плановики і проектанти передбачали введення доповнюючих маневрових потужностей — ГАЕС. Більше того — значна різниця тарифів на пікову та нічну електроенергію в розвинених країнах, що стимулювала вирівнювання сумарних добових графіків, була сприйнята деякими проектантами в СРСР як доказ і числовий вираз різниці реальної вартості пікової та нічної електроенергії. Стимулюючі складові зонного тарифу були використані для оцінки реальної вартості електроенергії в режимах зарядки та спрацювання ГАЕС, що призвело до некоректних обґрунтувань їх високої економічної ефективності.

З переходом постсоціалістичного світу до ринкової економіки обґрунтування ефективності ГАЕС на основі різниці тарифів на активну електроенергію, використану під час провалу добового графіка та в години пік, отримали «друге дихання». Автори ряду розрахунків розглядають ГАЕС як окреме приватне підприємство, що купує електроенергію під час провалу графіка та продає її в години пік за тими ж тарифами, що й звичайний промисловий споживач.

За такої системи розрахунків ГАЕС дійсно отримуватиме значний прибуток, але його формування, як і дія деяких механізмів енергетичного ринку України в умовах сьогодення, буде чинником втрат суспільства в цілому. Результуючий ККД циклу заряд-розряд ГАЕС не перевищує 70 — 75 %, і втрату 25-30 % органічного палива на ТЕС для закачування води у водосховище ГАЕС, що проводиться тільки за рахунок підвищення в такі періоди навантаження ТЕС, фінансова схема компенсувати не може.