
- •«Операційний менеджмент»
- •2. Формування ефективної системи управління операціями у виробництві, сервісі є:
- •8. У контексті операційного менеджменту, з понять «виробництво» чи «операції» термін:
- •50. Сутність терміна «композиція» трактується як:
- •119. Виробнича стратегія, що передбачає узгодження темпу виробництва з обсягом замовлень чи наймання (звільнення) робочої сили залежно від зміни обсягу замовлень, носить назву стратегії:
- •132. Згідно із загальновизнаною класифікацією ремонтів їх поділяють на:
- •133. Основними елементами структури енергетичного господарства є:
- •134. Норми енерговикористання є:
- •147. Запаси, що забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між двома поставками, є:
- •153. Матеріально-технічне постачання підприємства – це:
- •182. Управління якістю – це:
- •183. Контроль якості – це:
- •188. Показники технологічності характеризують:
- •189. До групи технічних чинників, від яких залежить якість продукції, належать:
- •194. До ергономічних показників якості продукції належать:
- •199. До організаційних чинників, що впливають на якість товарів, належать:
- •200. До економічних чинників, що впливають на якість товарів, належать:
119. Виробнича стратегія, що передбачає узгодження темпу виробництва з обсягом замовлень чи наймання (звільнення) робочої сили залежно від зміни обсягу замовлень, носить назву стратегії:
– гнучкого використання робочого часу;
+ відстеження;
– постійного рівня виробництва;
– оптимальних витрат.
120. Виробнича стратегія, при якій змінною величиною, що компенсує коливання попиту, є робочий час за змінної чисельності працівників носить назву:
– відстеження;
– постійного рівня виробництва;
+ гнучкого використання робочого часу;
– оптимальних витрат.
121. Система, яка складається з оперативно-календарного планування та регулювання виробництва, включає комплекс методів, організаційних форм та техніко-економічних розрахунків із доведення до кожного виконавця виробничого завдання підприємства, – це:
– стратегічне управління;
+ оперативне управління;
– управління виробництвом;
– диспетчеризація.
122. Система оперативного управління виробництвом охоплює такі підсистеми:
– переробки, забезпечення, планування та контролю;
+ функціональну, елементну та організаційну;
– жорсткі та гнучкі;
– локальні та глобальні.
123. Позамовна система оперативного управління ґрунтується на:
+ встановленні та дотриманні наскрізних циклових графіків підготовки кожного замовлення до виробництва і його поетапного виконання;
– узгодженні роботи всіх виробничих підрозділів через розподіл календарного фонду часу планового періоду;
– формуванні квартальної та місячної подетальних програм і графіків запуску-випуску для кожної деталі або заданого ритму випуску деталей чи картотеки забезпечення;
– узгодженості роботи всіх ланок виробництва.
124. Система безперервного контролю і оперативного регулювання ходу виробництва для забезпечення виконання виробничого завдання (плану) відповідно до календарного графіка і формування ритмічного поточного виробничого процесу на робочих місцях, дільницях, у цехах та підприємстві в цілому називається:
– оперативне управління;
– оперативно-календарне планування (ОКП);
+ диспетчеризація;
– оперативний аналіз.
125. Виробнича система «точно в термін» є:
+ «витягаючою», адже дільниці, розміщені на наступних етапах виробничого циклу, ніби витягують необхідну їм продукцію з попередньої дільниці;
– «виштовхуючою», адже дільниці, розміщені на попередніх етапах виробничого циклу, ніби виштовхують свою продукцію на наступні дільниці;
– випереджаючою, адже вона створює умови для задоволення всіх потреб, які можуть виникнути під впливом зовнішнього середовища;
– простою, гнучкою, економічною, надійною.
126. Традиційна система організації виробництва за своєю сутністю є:
– витягаючою;
+ виштовхуючою;
– такою, що не передбачає проведення оперативно-календарного планування (ОКП);
– такою, що потребує обов’язкового створення запасів сировини та готової продукції.
127. Виробнича інфраструктура – це комплекс:
– основних та обслуговуючих виробництв;
+ обслуговуючих та допоміжних виробництв;
– основних та допоміжних виробництв;
– основних, обслуговуючих та допоміжних виробництв.
128. За своєю сутністю «ремонт» – це:
– заміна зношених частин устаткування;
+ процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання;
– процес усування дрібних несправностей засобів праці;
– процес підвищення технічного рівня устаткування.
129. Капітальний ремонт – це:
– мінімальний за обсягом ремонт, за якого заміною деталей або регулюванням механізмів досягається нормальна робота обладнання;
– часткова заміна основних вузлів обладнання;
+ повний ремонт базових деталей, заміна зношених деталей та вузлів;
– гарантоване забезпечення нормального функціонування устаткування.
130. Основними елементами структури ремонтного господарства з переліченого є:
– допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний тощо), обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо);
– служби та дільниці в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні дільниці);
– обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо) та допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний тощо);
+ допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний та ін.), обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо), служби та дільниці в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні дільниці).
131. Організація стабільного забезпечення цехів, дільниць і робочих місць високоякісним технологічним оснащенням у потрібній кількості та асортименті за мінімальних затрат на його проектування, придбання (або виготовлення), зберігання, експлуатацію, ремонт, відновлення і утилізацію є метою функціонування:
+ інструментального господарства;
– ремонтного господарства;
– складського господарства;
– транспортного господарства.