
- •Лабораторна робота № 11 (19) визначення коефіцієнта самоіндукції
- •Література
- •Теоретичні відомості
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Порядок виконання роботи Завдання1. Визначення коефіцієнта трансформації
- •Завдання 2. Визначення коефіцієнта корисної дії трансформатора
- •Контрольні питання
- •Підготовка апарата до роботи
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Закон відбивання світла:
- •Основні складові конструкції рефрактометра
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Опис установки і методу визначення довжини хвилі світла
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 16 (26) Будова та принцип роботи оптичного мікроскопа, визначення розмірів малих об’єктів за допомогою оптичного мікроскопа
- •Література
- •Оптична схема мікроскопа
- •Будова мікроскопа
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Для розчинів значення τ залежить від їх концентрації, тому за τ знаходять концентрацію досліджуваного розчину. Крім того, у фотометрії широко користуються поняттям екстинкції.
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Література
- •Фізика з основами біофізики Методичні вказівки до лабораторно-практичних робіт для студентів аграрних вузів
Лабораторна робота № 11 (19) визначення коефіцієнта самоіндукції
Мета роботи. Вивчити явище електромагнітної індукції, визначити коефіцієнт самоіндукції соленоїда.
Прилади і приладдя: соленоїд, залізне осердя, джерело змінного і постійного струму, амперметр, вольтметр.
Література
Грабовский Р.И. Курс физики: Учеб. пособие для с.-х. институтов. – М., 1979. – 552 с.
Розумнюк В.Т., Якименко І.Л. Фізика. Основні поняття, явища і закони. – Біла Церква, 2004. – 71 c.
Теоретичні відомості
Явище електромагнітної індукції лежить в основі роботи багатьох електротехнічних і радіотехнічних приладів і пристроїв, що широко використовуються в біологічних науках і сільськогосподарському виробництві.
Електромагнітною індукцією називають явище виникнення електромагнітної сили (ЕРС) в провіднику при перетинанні його змінним магнітним силовим потоком. Іншими словами, якщо провідник помістити в змінне магнітне поле, то в ньому виникає ЕРС. Це явище відбувається внаслідок дії сили Лоренца на вільні електрони провідника (якщо провідник рухається) в магнітному полі. Той кінець провідника, до якого змістились електрони, заряджається негативно, а протилежний, з якого електрони пішли – позитивно.
Проте, якщо в змінному полі знаходиться провідник, що не рухається, тоді виникнення ЕРС індукції не можна пояснити силою Лоренца. В цьому випадку природа ЕРС пояснюється за теорією Максвела, згідно з якою змінне магнітне поле породжує в перпендикулярній до себе площині змінне електричне поле (так зване вихрове поле, силові лінії якого замкнені) і саме воно спричиняє розділення різнойменних електричних зарядів у провіднику.
Явище електромагнітної індукції використовують у всіх електромашинних генераторах, трансформаторах, коливальних контурах радіотехнічних схем тощо.
Фарадей встановив:
Величина ЕРС індукції Е пропорційна швидкості зміни магнітного потоку Ф:
. (1)
Магнітний потік Ф чисельно дорівнює кількості силових ліній магнітної індукції В, що перетинає поверхню S утворену електричним контуром.
Якщо силові лінії перпендикулярні до поверхні S, потік Ф визначається за формулою:
, (2)
де μ0
–
магнітна стала, μ – відносна магнітна
проникливість середовища, (–
відношення напруженості
магнітного поля в середовищі до
напруженості Н магнітного поля у
вакуумі).
Нагадаємо, що напруженість магнітного поля Н дорівнює силі з якою магнітне поле діє на провідник довжиною 1м із силою струму 1 А, поділену на магнітну сталу.
Розрізняють два види електромагнітної індукції: самоіндукція і взаємоіндукція. В даній роботі вивчається явище самоіндукції.
Самоіндукцією називають явище виникнення ЕРС в провіднику при будь-якій зміні величини і напрямку струму в ньому.
Якщо по
провіднику проходить електричний струм,
то навколо нього існує магнітне поле.
Число Ф
силових ліній індукції В,
якими графічно зображується поле, прямо
пропорційне силі струму І
в провіднику. Нагадаємо, що Н ~
:
, (3)
де L – коефіцієнт пропорційності, який називають індуктивністю контуру або коефіцієнтом самоіндукції:
При зміні І, змінюється і Ф:
. (4)
Внаслідок цього, в провіднику виникає ЕРС самоіндукції ЕL:
. (5)
Електрорушійна сила самоіндукції, що виникає в контурі, прямо пропорційна швидкості зміни сили струму в ньому і залежить від індуктивності контуру.
Знак “” показує, що ЕРС самоіндукції завжди перешкоджає зміні струму у провіднику.
Із формули (5) маємо:
. (6)
Звідси випливає фізичний зміст L.
Коефіцієнт самоіндукції чисельно дорівнює ЕРС, що виникає в провіднику, при зміні сили струму в ньому зі швидкістю, яка дорівнює одиниці.
Із формули (6) отримуємо розмірність одиниці вимірювання L:
.
За одиницю вимірювання індуктивності прийняли 1Гн (генрі).
Один генрі дорівнює індуктивності провідника, в якому при зміні сили струму на 1 А за 1 с виникає ЕРС самоіндукції, яка дорівнює 1 В.
Прямий довгий провідник має малу індуктивність. Якщо ж провідник змотати в котушку, його індуктивність значно зростає. Величина індуктивності залежить від довжини провідника, його форми і магнітної проникливості середовища навколо провідника. В підручниках з фізики виводиться формула для визначення коефіцієнта самоіндукції соленоїда (соленоїд являє собою котушку із залізним осердям, в якій провідник намотаний в один шар):
, (7)
де n – число витків на одиниці довжини котушки; V – об’єм котушки.
Розглянемо електричне коло змінного струму, індуктивністю L якого можна знехтувати. В цьому випадку, сила струму І залежить від падіння напруги U і величини активного опору контуру R0 .
Якщо U не змінюється:
. (8)
Якщо напруга U змінюється за законом:
, (9)
де U0 – амплітудне значення напруги; ω – частота коливання,
то:
, (10)
де
– амплітудне значення сили струму.
Із рівнянь (9) і (10) бачимо, що у випадку, який розглядається, зміни сили струму і напруги співпадають за фазою φ (φ = ωt).
Коли в колі змінного струму є ділянка з достатньо великою індуктивністю, то сила струму в ньому визначається як активним, так і індуктивним опором. Останній зумовлений явищем самоіндукції.
Нехай в електричному колі, що складається з джерела змінної ЕРС, підвідних провідників і котушки індуктивності L (рис. 11.1), сила струму змінюється за законом:
. (11)
Тоді в котушці виникає ЕРС самоіндукції, величина ЕL якої визначається за формулою (5). У випадку, коли активним опором підвідних провідників можна знехтувати, ЕРС джерела струму урівноважується ЕРС самоіндукції ЕL , тобто:
.
Рис. 11.1.
Враховуючи формули (5) і (11), отримуємо:
.
Величина I0wL являє собою амплітудне значення Е:
. (12)
Тоді:
. (13)
Порівнюючи
формули (11) і (13), бачимо, що напруга (ЕРС)
на котушці випереджає силу струму за
фазою на
(рис. 11.2).
Рис. 11.2.
Запишемо формулу (12) у вигляді:
. (14)
Це є закон Ома для дільниці кола змінного струму з опором ωL, який називають індуктивним опором RL:
. (15)
Як видно з формули (15), величина індуктивного опору прямо пропорційна частоті змінного струму ω і коефіцієнту самоіндукції (індуктивності) провідника L. Індуктивний опір RL не призводить до нагрівання провідника при проходженні по ньому струму, але призводить до втрати електричної енергії. Цей опір називають реактивним.
Якщо в колі змінного струму є активний опір R0 та індуктивний опір RL, то повний опір кола Z, який називають імпедансом, дорівнює геометричній сумі активного та індуктивного опорів:
. (16)
Коли сила струму в такому колі не змінюється з часом (ω = 0), то RL= 0 і Z = R0.
Закон Ома для дільниці кола, по якому проходить змінний струм має вигляд:
, (17)
де Uеф та Іеф – ефективні значення напруги і сили струму.
Зв’язок між ефективними значеннями напруги і сили струму з їх амплітудними значеннями такий:
,
.
Ефективним значенням сили (напруги) змінного струму Іеф (Uеф) називається величина сили струму (напруги) такого постійного струму, який зумовлює виділення в провіднику такої ж кількості теплоти, що і даний змінний струм.
Розв’язуючи рівняння (16) відносно L, отримаємо:
, (18)
де Z – повний опір електричного кола;
R0 – активний опір кола;
–частота
коливань змінного струму.
Величину Z знаходимо із закону Ома для ділянки кола за використанням змінного струму:
(19)
Величину R знаходимо із закону Ома за використання постійного струму:
(20)
Від
величини коефіцієнта самоіндукції і
ємності конденсатора С, що входить до
складу коливальних контурів, які є
складовою частиною підсилюючих і
генеруючих електричні коливання
радіотехнічних схем, залежить частота
коливань ν ().
Коливальні контури є основною частиною
електричних схем апаратів УВЧ-терапії,
що широко застосовуються у гуманітарній
і ветеринарній медицині.