
- •Кафедра епізоотології та інфекційних хвороб планування ветеринарних заходів
- •М. Біла Церква, 2008
- •Значення планування у ветеринарній справі
- •Об’єкти планування у ветеринарній справі
- •Основні вимоги до планів ветеринарних заходів:
- •Наукове обгрунтування планування у ветеринарній справі
- •Принципи планування ветеринарних заходів
- •Основні види планів ветеринарних заходів
- •План ветеринарно-профілактичних та протиепізоотичних заходів
- •Методичні вказівки щодо складання плану
- •П л а н ветеринарно-профілактичних і протиепізоотичних заходів у агрофірмі “Матюші” Білоцерківського району на 200__ р.
- •План заходів з профілактики незаразних хвороб
- •П л а н заходів з профілактики незаразних хвороб тварин у
- •План заходів з ліквідації заразних хвороб тварин
- •П л а н організаційно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів із ліквідації лейкозу великої рогатої худоби в агрофірмі “Матюші” Білоцерківського району на 2007–2008 рр.
- •План ветеринарно-санітарних заходів
- •П л а н ветеринарно-санітарних заходів у агрофірмі “Матюші” Білоцерківського району на 200__ р.
- •План пропаганди ветеринарних знань
- •План пропаганди ветеринарних знань у Білоцерківському районі на 2007 р.
- •Календарний план роботи служби ветеринарної медицини агрофірми «матюші» на січень 2007 року
- •Організація виконання планів ветеринарних заходів
- •Контрольні питання
- •Література
- •Інструкція про заходи профілактики та оздоровлення тваринництва від туберкульозу
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №15–15/220 від 28 вересня 1992 р. Інструкція по профілактиці та оздоровленню великої рогатої худоби від лейкозу
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №4 від 25 січня 2000 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №4 від 25 січня 2000 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з бруцельозом тварин
- •Наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України №2 від 19.01.94 р. Інструкція про заходи профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №142 від 21 грудня 2004 р. Інструкція щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин.
- •Наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України №2 від 19.01.94 р. Інструкція про заходи профілактики та ліквідації класичної чуми свиней
- •Наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України №2 від 19.01.94 р. Інструкція про заходи профілактики та боротьби з бешихою свиней
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №4 від 25 січня 2000 р.
- •Інструкція
- •Про заходи з профілактики та боротьби з ензоотичним енцефаломієлітом
- •(Хворобою Тешена) свиней
- •Інструкція про заходи щодо боротьби зі сказом тварин
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №47 від 10 жовтня 2000 р. Інструкція пропрофілактики та боротьби з емфізематозним карбункулом
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України 99 від 7 грудня 2001 р. Інструкція щодо профілактики та ліквідації захворювання тварин на ящур
- •1. Загальні положення
- •Заходи щодо профілактики ящуру
- •3. Заходи щодо ліквідації ящуру в неблагополучному пункті
- •Заходи у вогнищі ящуру
- •Заходи в загрозливій зоні та охорона благополучних господарств від заносу в них ящуру
- •Заходи боротьби з ящуром на м'ясокомбінатах і забійних пунктах
- •Зняття карантину й подальші тимчасові обмеження
- •8. Відбір зразків патологічного матеріалу, крові та пересилання їх для лабораторного дослідження
- •Щодо діагностики, профілактики та боротьби з губчастоподібною енцефалопатією великої рогатої худоби
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №142 від 21 грудня 2004 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання коней грипом
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №4 від 25 січня 2000 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційною анемією коней
- •Наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України №2 від 19.01.94 р. Інструкція з профілактики та ліквідації захворювання птиці на хворобу Ньюкасла
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №47 від 10 жовтня 2000 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційною бурсальною хворобою (хвороба Гамборо)
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №9 від 2 лютого 2005 р. Інструкція з профілактики та ліквідації колібактеріозу птиці
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №10 від 3 лютого 2004 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці на орнітоз
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №69 від 4 грудня 2002 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці на пастерельоз
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №10 від 3 лютого 2004 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці на віспу
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №78 від 17 жовтня 2001 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційним ларинготрахеїтом птахів
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №39 від 5 липня 2002 р. Інструкція про заходи профілактики та ліквідації вірусного гепатиту каченят
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №11 від 18 березня 2002 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з вірусним ентеритом гусей
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №84 від 27 вересня 2005 р. Інструкція з профілактики та ліквідації реовірусної інфекції птиці
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №7 від 5 лютого 2003 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці сальмонельозами.
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №114 від 7 жовтня 2004 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації інфекційної анемії курчат
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №54 від 28 липня 2003 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці інфекційним енцефаломієлітом
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №27 від 28 березня 2005 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації аспергільозу птиці
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №78 від 17 жовтня 2001 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації хвороби Марека у курей
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №63 від 15 вересня 2003 р. Інструкція про заходи боротьби та профілактики респіраторного мікоплазмозу птиці
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №78 від 17 жовтня 2001 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційним бронхітом курей
Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №78 від 17 жовтня 2001 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційним бронхітом курей
Заходи профілактики ІБК. З метою охорони господарств (ферм, відділень) від занесення збудника інфекції керівники господарств, інших підприємств та організацій, які мають птицю, зобов'язані виконувати вимоги, передбачені Законом України "Про ветеринарну медицину", і дотримуватися вимог діючих ветеринарно-санітарних правил та інших нормативно-правових актів. Спеціалісти ветеринарної медицини повинні організувати в господарствах і населених пунктах, що знаходяться в зоні обслуговування, систематичний нагляд за станом птиці та мати інформацію про серологічний моніторинг щодо ІБК у молодняка та в батьківському стаді курей. З метою запобігання занесенню збудника ІБК в птахогосподарства власники повинні виконувати такі вимоги: Господарство повинно працювати в закритому режимі. Комплектувати ферму, майданчик, зону птицею одного віку і тільки з господарств, благополучних щодо ІБК. Використовувати інкубаційні яйця для виводу молодняка тільки від клінічно здорової птиці. Після ввезення курчат у господарство проводити карантинні заходи згідно з діючими ветеринарними вимогами. Дотримуватись міжциклових профілактичних перерв між посадками птиці, проводити очищення і дезінфекцію приміщень та обладнання. Проводити дезінфекцію завезених з племінних господарств інкубаційних яєць методами і деззасобами, прийнятими в країні, згідно з настановами, інструкціями щодо їх застосування.
Заходи при загрозі виникнення захворювання.У загрозливих до прояву ІБК господарствах птицю батьківського стада щеплюють інактивованою вакциною, а сприйнятливий молодняк - живими вірус-вакцинами згідно з інструкціями щодо їх застосування. При виборі вакцини слід ураховувати серотип вірусу, що циркулює в даному регіоні, схему вакцинації погоджувати з головним державним інспектором ветеринарної медицини району, міста, області. При підозрі на ІБК лікар ветеринарної медицини вживає необхідних заходів щодо уточнення діагнозу. З цією метою направляє на дослідження в лабораторію ветеринарної медицини свіжі трупи або хвору птицю (5-10 голів) та 10 проб сироваток крові від птиці з пташника, де виявлено хворобу. ІБК діагностують на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, результатів патолого-анатомічного розтину та підтверджують серологічними і вірусологічними дослідженнями. При цьому необхідно виключитиінфекційний ларинготрахеїт,грип,аденовірусну інфекцію(1 серотип),синдром зниження несучості, респіраторний мікоплазмоз, ньюкаслську хворобу, атипову форму віспи.
Заходи щодо ліквідації захворювання. При встановленні діагнозу на ІБК керівники господарств незалежно від форм власності, спеціалісти ветмедицини, які обслуговують ці птахогосподарства, негайно інформують про захворювання головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області. Господарство (птахофабрику, ферму), у якому встановлено ІБК, оголошують неблагополучним і вводять карантинні обмеження, при яких забороняється: а) вивіз інкубаційних яєць і ембріонів у благополучні господарства, а також в науково-дослідні установи та інші організації; б) вивіз живої птиці в інші господарства та продаж її населенню; в) переміщення птиці, кормів та господарчого інвентарю з неблагополучного пташника в інше приміщення, де утримується здорова птиця; г) увіз сприйнятливої до інфекційного бронхіту птиці з інших господарств, ферм, пташників; і) відбір сперми від півнів-плідників при штучному заплідненні батьківського стада. У неблагополучних господарствах батьківське стадо щеплюють інактивованою вакциною, а сприйнятливий молодняк - живими вірус-вакцинами проти ІБК згідно з інструкціями щодо їх застосування і даними серологічних і вірусологічних досліджень, які аналізує і контролює головний державний інспектор ветеринарної медицини району, області. При виникненні захворювання у молодняка товарних господарств проводять вибраковку хворої та некондиційної птиці, яку переробляють на м'ясо-кісткове борошно з наступним його знищенням. Решта птахомолодняка щеплюється вірус-вакцинами згідно з інструкціями щодо їх застосування.
У бройлерних господарствах весь санітарний брак утилізують, кондиційну хвору птицю відправляють на промислову переробку. Умовно здорову птицю після закінчення технологічного циклу направляють на забій без обмежень. При виявленні ІБК у племінних господарствах хвору дорослу птицю відправляють на забій, а умовно здорову використовують для отримання товарного яйця з наступним забоєм птиці. Так чинять з батьківським стадом у товарних господарствах. Реалізацію яєць з неблагополучного пташника допускають після дезінфекції парами формальдегіду або іншими дозволеними деззасобами, безпосередньо перед вивезенням з господарства і тільки для промпереробки (яєчний порошок), з умовно благополучних пташників або від перехворілої птиці - для харчових потреб. Тушки забитої птиці з неблагополучних пташників направляють на промислову переробку в межах адміністративного району. Тушки курей з благополучних пташників реалізують на загальних підставах. Пух і пір'я, отримані під час забою хворої або підозрілої на захворювання птиці, просушують у спеціальних установках при t 85-90оC протягом 15 хвилин або дезінфікують шляхом занурення у 3%-ний розчин формальдегіду при t 45-50оC з експозицією 30 хвилин, висушують та вивозять на пухопереробні підприємства в тарі з подвійною упаковкою, із зазначенням у ветеринарному свідоцтві про неблагополуччя господарства щодо ІБК.
Інкубація яєць, отриманих від птиці благополучних пташників, дозволяється в інкубаторах господарства після дворазової дезінфекції (перед закладкою в інкубатори - парами формальдегіду з розрахунку на 1 куб. м об'єму камери 30-45 мл формаліну, 25-30 г марганцевокислого калію, 30-45 мл води протягом 30 хвилин і при виводі курчат - 40%-ним формальдегідом, розведеним водою у співвідношенні 1:1).
Одержаний молодняк можна використовувати в господарстві для внутрішньо-господарських потреб. Відходи інкубації утилізують або знищують. Дезінфекцію повітря в присутності птиці проводять через кожні 5 діб до закінчення технологічного процесу і зняття карантинних обмежень, парами молочної кислоти, триетиленгліколю, резорцину та іншими дозволеними деззасобами. інвентар дезінфікують щоденно шляхом занурення на 5-10 хвилин у кип'ячий 2%-ний розчин кальцинованої соди. Після дезінфекції його просушують, потім ретельно змивають водою і знову просушують. Після закінчення технологічного процесу та звільнення приміщень від птиці проводять вологу дезінфекцію, послід та підстилку збирають, вивозять та біотермічно знезаражують. Увесь інвентар спочатку зрошують дезінфекційним розчином, а потім очищають від пуху, посліду та сміття. Стіни, стелі, сідала, гнізда обмітають щітками або мітлами, змоченими у дезінфекційному розчині. Після цього все приміщення, клітки, сідала, підлогу ретельно обмивають гарячим 2%-ним розчином кальцинованої соди, після чого проводиться у всіх виробничих приміщеннях дератизація, дезінсекція та завершальна дезінфекція. Спочатку в пташниках проводять вологу дезінфекцію гарячим 2%-ним розчином каустичної соди або 2%-ним розчином формальдегіду, територію й інші приміщення дезінфікують 3%-ним розчином каустичної соди. Після вологої дезінфекції приміщення білять, а потім проводять аерозольну завершальну дезінфекцію парами формальдегіду з розрахунку 30 мл на 1 куб. м при експозиції 3 години. Аерозольну дезінфекцію в приміщенні проводять при t 15-20оC, вологості 70%. Очищенню та дезінфекції підлягають усі вигульні майданчики, які обробляють суспензією хлорного вапна, із вмістом не менше 5% активного хлору, із розрахунку 5 л на 1 куб. м площі. Карантинні обмеження з господарства знімають після забою усієї перехворілої і клінічно здорової птиці, яка перебувала в приміщеннях на одному майданчику з хворою птицею, та після проведення комплексу санітарних заходів. Перед зняттям карантинних обмежень державна лабораторія ветеринарної медицини району здійснює контроль за якістю дезінфекції та видає відповідний висновок. Господарство оголошують благополучним щодо ІБК через 3 місяці після останнього випадку виявлення хворої птиці.