Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №11 від 18 березня 2002 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з вірусним ентеритом гусей

1. Загальні положення. 1.1. Вірусний ентерит гусей (далі – ВЕГ) – гостра контагіозна хвороба молодняку гусей, яка характеризується ураженням печінки, легень, катарально-геморагічним запаленням кишечника і високою (30–90%) смертністю гусенят перших днів життя. Збудником інфекції є вірус, який належить до родини парвовірусів, розміром 20–50 мкм. Штами вірусу споріднені в антигенному відношенні, але відрізняються за вірулентністю. За природних умов до збудника вірусного ентериту гусей чутливі гусенята та мускусні каченята віком від 1 до 30 днів життя. Дорослі гуси, мускусні та пекінські качки, кури, індики та цесарки вірусним ентеритом не хворіють. Джерелом інфекції є хворі гусенята і забруднені їх виділеннями корми, вода, інвентар та інші предмети. Інфікування відбувається аліментарним, аерогенним та трансоваріальним шляхами. Інкубаційний період триває від 2 до 6 днів і більше. Хвороба протікає в гострій та підгострій формах. Клінічно проявляється пригніченням, втратою апетиту і діареєю. При гострій формі хворі гусенята скупчуються, відмовляються від корму, мало рухаються і протягом кількох годин гинуть; при підгострому перебігу хвороби гусенята відстають у рості і розвитку, у них розвиваються кон'юнктивіти, риніти, частина з них через 1–2 тижні гине. Основними патолого-анатомічними змінами є: накопичення слизу в ротовій порожнині, залозистому шлунку та шлунково-кишковому тракті; катаральний, фібринозний або геморагічний ентерит, кутикуліт. Печінка збільшена, гіперемійована, м'язи серця мають вигляд вареного м'яса, селезінка і нирки кровонаповнені, шкіра суха. 1.2. Діагноз установлюється на основі епізоотичних даних, клінічних ознак, патолого-анатомічних змін, результатів лабораторних досліджень. ВЕГ необхідно диференціювати від сальмонельозу, колібактеріозу, пастерельозу, вірусного гепатиту, інфлюенци, отруєння і ентеритів аліментарного характеру. 1.3. При підозрі на захворювання птиці ВЕГ у державну лабораторію ветеринарної медицини надсилають для уточнення діагнозу 5–6 свіжих трупів або хворих гусенят такої самої кількості.

2. Заходи профілактики ВЕГ. З метою охорони господарства (ферми, відділення, приватного подвір'я) від занесення збудника інфекції керівники та спеціалісти ветеринарної медицини господарств усіх форм власності, які мають птицю, зобов'язані: 2.1. Суворо виконувати вимоги, передбачені Законом України "Про ветеринарну медицину", діючі ветеринарно-санітарні правила для птахогосподарств та інші нормативно-правові акти з питань ветеринарної медицини. 2.2. Працювати в закритому режимі. 2.3. Комплектувати стада одновіковою птицею тільки з господарств, благополучних щодо ВЕГ та інших інфекційних захворювань. Завезена в господарства птиця підлягає карантинуванню. 2.4. Забезпечити роздільну інкубацію завезених у господарство племінних яєць і яєць, які отримані від власних батьківських стад. 2.5. Проводити дезінфекцію всіх інкубаційних яєць. 2.6. Вакцинувати батьківське стадо в усіх господарствах, які утримують гусей і здають яйце на інкубацію з урахуванням лабораторних досліджень у державних лабораторіях ветмедицини та за погодженням з інспектором державної ветмедицини району. 2.7. Проводити імуномоніторинг батьківських стад протягом племінного сезону з інтервалом в 4 місяці. У разі зниження напруженості імунітету (титр антитіл не нижче 1 : 8) у птиці продуктивного періоду (понад 20%) проводити ревакцинацію батьківських стад. 2.8. Молодняк, одержаний від невакцинованих батьківських стад, щеплювати в 1–2-добовому віці, керуючись настановою про застосування вакцини проти вірусного ентериту гусей. 2.9. Дотримуватися міжциклових профілактичних перерв із проведенням очищення і дезінфекції приміщень. 2.10. Забезпечити проведення очистки та дезінфекції зворотної тари для постачання інкубаційних яєць і спецтранспорту, а також тари, що використовується при інкубації яєць.

3. Заходи щодо ліквідації захворювання у господарствах. 3.1. При появі ВЕГ господарство оголошують неблагополучним і вводять обмеження за рішенням адміністрації району. 3.2. Державний інспектор ветеринарної медицини району негайно повідомляє управління ветеринарної медицини області про стан епізоотичної ситуації. 3.3. За умов обмеження забороняється: – переміщення птиці за межі господарства та в господарстві на весь період уведення обмежень; – увезення і вивезення яєць для інкубації і гусей різного віку для вирощування; – вивіз продуктів забою птиці без дозволу державної служби ветеринарної медицини; – вивіз кормів, обладнання, посліду; – вхід на територію неблагополучного господарства та вихід з неї людей, які не пройшли повної санітарної обробки, зі зміною одягу та взуття (згідно з п.3.2 Ветеринарно-санітарних правил для птахівницьких господарств і вимог до їх проектування (далі – Ветеринарно-санітарні правила), затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від03.07.2001за N 53 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України05.07.2001за N 565/5756). 3.4. За умов обмеження необхідно проводити: – щоденний контроль епізоотичної ситуації у господарстві; – забій усієї клінічно хворої птиці та її утилізацію; – здачу для забою на м'ясо гусенят без клінічного прояву хвороби після досягнення 2-2,5 міс. віку; – умовно здорове поголів'я в неблагополучному господарстві обробляти сироваткою крові або цитратною кров'ю реконвалесцентів шляхом підшкірного введення в нижню третину шиї в дозі 0,5 мл дворазово з добовим інтервалом, а гусенят наступних виводів 1–2-денного віку вакцинувати та комплектувати в окремо підготовлені приміщення; – дезінфекцію інкубаторіїв, пташників, обладнання, інвентарю і виробничих приміщень проводити після ретельного механічного очищення. Послід і підстилку піддавати біотермічній обробці; – дезінфекцію проводити 3%-ним гарячим (70–80^оС) розчином їдкого натру або 2%-ним розчином формальдегіду з експозицією 3 години; – для аерозольної дезінфекції приміщення використовувати 38–40%-ний розчин формальдегіду з розрахунку 20 мл на куб. м або розчин гіпохлориту натрію, який містить 5%-ний активний хлор із розрахунку 50 мл на куб. м з експозицією 12 годин; – усі відходи інкубації утилізувати (згідно з п.7.9 Ветеринарно-санітарних правил). 3.5. За умов обмеження дозволяється: – вивіз тушок гусей у харчові підприємства для промислової переробки та громадського харчування – за наявності умов їх переробки; – інкубацію гусячих яєць для вирощування гусей в межах господарства. 3.6. Обмеження з господарства знімаються комісією в установленому порядку через 60 днів після останнього випадку захворювання птиці ВЕГ і виконання плану оздоровчих заходів і лабораторної оцінки якості остаточної дезінфекції та негативного лабораторного підтвердження щодо збудника захворювання (згідно з Положеннями про державні надзвичайні протиепізоотичні комісії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 1998 року N 517 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2001 року за N 282.

4. Відповідальність за порушення карантинних обмежень та інших ветеринарно-санітарних правил– 4.1 Керівники, працівники господарств, ферм, орендарі та приватні особи, які допустили порушення карантинних обмежень та інших ветеринарно-санітарних правил, визначених у цій Інструкції, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

ЗАТВЕРДЖЕНО