5.4 Схема електрична з'єднань (э4)

Схема з'єднань рис. 5.12 визначає конструктивне виконання електричних з'єднань елементів у виробі. На схемі зображують усі пристрої й елементи, що входять до складу виробу, їх вхідні і вихідні елементи (з'єднувачі, плати, затиски і т.п.) і з'єднання між ними.

Пристрої зображують у виді прямокутників або спрощених зовнішніх обрисів, елементи - у виді умовних графічних позначень, установлених у стандартах ЕСКД прямокутників або спрощених зовнішніх обрисів. У середині прямокутників або спрощених зовнішніх обрисів, що зображують елементи, допускається поміщати їх умовні графічні позначення, а для пристроїв - їх структурні, функціональні чи принципові схеми.

Вхідні і вихідні елементи зображують умовними графічними позначеннями. Розташування зображень вхідних і вихідних елементів або виводів у середині умовних графічних позначень пристроїв і елементів повинне відповідати їх дійсному розташуванню в пристрої або елементі.

Рис. 5.12 – Схема електрична з'єднань однофазного двухполупериодного керованого випрямляча з нульовим виводом

На схемі електричній з'єднання випрямляча (рис. 5.12) на відміну від його принципової схеми (рис. 5.3) показані контакти елементів, номера проводів і місця підключення проводів або силових шин, необхідних для виконання монтажу й експлуатації виробу.

Допускається замість умовних графічних позначень вхідних і вихідних елементів поміщати таблиці з характеристиками ланцюгів і адресами зовнішніх підключень.

Розташування графічних позначень пристроїв і елементів на схемі повинне приблизно відповідати їх дійсному розміщенню у виробі. Допускається на схемі не відбивати розташування пристроїв і елементів у виробі, якщо схему виконують на декількох аркушах або розміщення пристроїв і елементів на місці експлуатації невідомо.

Елементи, використовувані у виробі частково, допускається зображувати на схемі не цілком.

Біля умовних графічних позначень пристроїв і елементів указують позиційні позначення, привласнені їм на принциповій схемі. Біля або у середині графічного позначення пристрою допускається вказувати його найменування і тип або позначення документа, на підставі якого пристрій застосований. При відсутності принципової схеми виробу позиційні позначення пристроям, а також елементам, що не ввійшли в принципові схеми складових частин виробу, привласнюють відповідно до ГОСТ 2.710-81.

На схемі варто вказувати позначення виводів (контактів) елементів (пристроїв), нанесені на виріб або встановлені в документації виробу. Якщо в конструкції пристрою або елемента й у його документації позначення вхідних і вихідних елементів не зазначені, то допускається умовно привласнювати їм позначення на схемі, поміщаючи відповідне пояснення на поле схеми.

Пристрою з однаковими зовнішніми підключеннями зображують на схемі з указівкою підключень тільки для одного з них.

При зображенні з'єднувачів окремі контакти допускається не зображувати, а заміняти їхніми таблицями з указівкою підключення контактів (рис. 5.13).

Рис. 5.13 – Позначення контактів і проводів за допомогою таблиці

Таблиці можна поміщати біля зображення з'єднувача, на полі схеми або на наступних аркушах схеми. В останньому випадку їм привласнюють позиційні позначення відповідних з'єднувачів. У таблиці допускається вказувати додаткові зведення, наприклад, дані проводів.

Якщо жгут (кабель - багатожильний провід, електричний шнур, група проводів) з'єднує однойменні контакти з'єднувачів, то таблицю поміщають біля одного кінця зображення жгута (кабелю).

На схемі з'єднань виробу допускається показувати його зовнішні підключення.

Проводи, групи проводів, жгути і кабелі показують на схемі окремими лініями товщиною від 0,4 до 1,0 мм. Допускаються окремі проводи, що йдуть на схемі в одному напрямку, зливати в загальну лінію, але при підході до контактів кожен провід і жилу кабелю зображують окремою лінією. Щоб уникнути багаторазових перетинань допускаються лінії, що зображують проводи, групи проводів, жгути і кабелі, не проводити або обривати їх біля місць приєднання. У цих випадках біля місць приєднання (рис. 5.14а) або в таблиці на вільному полі схеми (рис. 5.14б).

а) б)

Рис. 5.14 - Розташування зведень про проводи, необхідних для однозначного з'єднання

поміщають зведення, необхідні для однозначного з'єднання.

При зображенні багатоконтактних елементів у складних схемах дозволяються лінії, що зображують жгути (кабелі), доводити тільки до контуру графічного позначення елемента, не показуючи приєднання до контактів. Указівки про приєднання проводів або жил кабелю до контактів приводять одним з наступних способів:

- у контактів показують кінці ліній, що зображують проводи які направляють убік відповідного жгута, чи кабелю групи проводів і позначають їхній (рис. 5.15а);

- біля зображення багатоконтактного елемента поміщають у таблицю з указівкою підключення контактів, що з'єднують лінією - винесенням з відповідним жгутом, чи кабелем групою проводів (рис. 5.15б).

На схемі вказують позначення ввідних елементів, нанесені на виріб. Якщо позначення ввідних елементів не зазначені в конструкції виробу, то допускається умовно привласнювати їм позначення на схемі. При цьому на полі схеми варто поміщати необхідні пояснення.

Проводам, жгутам, кабелям на схемі привласнюють порядкові номери. Нумерація проводиться в межах виробу окремо для кабелів і проводів: проводу, що входять у жгут, нумерують у межах жгута, жили кабелю – у межах кабелю. Допускається скрізна нумерація всіх проводів і жив кабелів у межах виробу. Джгути, кабелі й окремі проводи допускається не позначати, якщо виріб входить у комплекс і позначення привласнюють у

а) б)

Рис. 5.15 - Указівки про приєднання чи проводів жив кабелю до контактів

межах усього комплексу. При цьому на поле схеми поміщають відповідне пояснення.

Якщо на принциповій схемі електричні ланцюги позначені відповідно до ГОСТ 2.709-72, те цього ж позначення варто привласнювати всім одножильним проводам, жилам кабелів і проводам джгутів. При цьому джгути і кабелі нумерують окремо.

На схемі допускається вказувати за допомогою буквено-цифрового позначення функціональну приналежність проводів, чи джгутів кабелів до визначеного комплексу, приміщенню або функціональному ланцюгу. Таке позначення проставляють перед позначенням проводу через дефіс або без нього. Буквено-цифрове позначення входить до складу прийнятого позначення проводу, жгута, кабелю.

На схемі можна вказувати марку і перетин проводів, кількість і перетин жил кабелів. При необхідності вказують розцвічення проводів. Ці дані проставляють біля ліній, що зображують проводи і кабелі. У цьому випадку допускається позначення проводам і кабелям не привласнювати. Якщо для цього застосовані умовні позначки, то на поле схеми повинна бути дана їхня розшифровка.

Зведення про число жил проводів поміщають у прямокутнику праворуч від позначення кабелю.

Однакові марки, перетин і інші дані про усіх чи більшості проводів і кабелів дозволяється вказувати на поле схеми.

Для джгутів, кабелів і проводів, виготовлених по кресленням, указують позначення основного конструкторського документа.

Характеристики вхідних і вихідних ланцюгів на схемі рекомендується вказувати у виді таблиць, що поміщаються замість умовних графічних позначень вхідних і вихідних елементів (див. рис. 5.13).

Якщо на схемі не зазначені місця приєднань проводів і жив кабелю, а також при великому числі з'єднань складають таблицю з'єднань, у якій указують дані про проводи, джгути і кабелі й адреси їхніх з'єднань. Таблицю з'єднань поміщають на першому листі схеми, а при великій кількості проводів і кабелів виконують у виді самостійного документа. Таблицю з'єднань, поміщену на першому листі схеми, розташовують над основним написом на відстані не менш 12 мм. Продовження таблиці поміщають ліворуч від основного напису, повторюючи голівку таблиці. Таблицю з'єднань у виді самостійного документа виконують на форматі А4 (210x297) з основним написом за ГОСТ 2.104-68.

Нижче приведені форми з'єднань, що рекомендуються, (таблиці 5.6, 5.7).

Таблиця 5.6 - Форма таблиці з'єднань форма 1.

Таблиця 5.7 - Форма таблиці з'єднань форма 1а

У графах таблиць указують:

у графі „Обозначение проводу" - позначення одножильного проводу, жили чи кабелю проводу жгута;

у графах „Откуда идет", „Куда поступает" - умовні буквено-цифрові позначення елементів, що з'єднуються або пристроїв;

у графі „Соединения" — умовні буквено-цифрові позначення елементів, що з'єднуються або пристроїв, що розділяють комою;

у графі „Данные провода" указують для одножильного проводу - марку, перетин і при необхідності, розцвічення, а для кабелю, записуваного в специфікацію як матеріал, - марку, перетин і кількість жили; дані проводи і кабелю указують відповідно до документа, на підставі якого вони застосовані, для шин – дані шин;

у графі „Примечание" указують додаткові уточнюючі дані.

При заповненні таблиці з'єднань необхідно дотримувати наступного порядку:

а) при виконанні з'єднань окремими проводами запис їх у таблицю виробляється в порядку зростання номерів;

б) при виконанні з'єднань проводами джгутів або жилами кабелів перед записом проводів кожного жгута або жил кожного кабелю повинні бути поміщені заголовок по типу: „Жгут 1" або „Жгут ФЕЕТ.ХХ.ХХХХ.000”; „Провід 5". Проводи жгута або жили кабелю повинні бути записані в порядку зростання привласнених проводам або жилам номерів;

в) при виконанні з'єднань окремими проводами, жгутами проводів і кабелями заповнення таблиці повинне починатися з запису окремих проводів без заголовка. Потім з відповідними заголовками записуються жгути проводів і кабелі.

Указівки про ізоляційні трубки, що надягаються на проводи, екрануючі оплетки і т.п. поміщають в графі „Примечание" чи на поле схеми.

Допускається вказувати адреса з'єднань біля обох кінців зображень окремих проводів, проводів джгутів і жив кабелів. У цьому випадку таблицю з'єднань не складають і проводи не позначають.

На поле схеми, як правило, над основним написом допускається поміщати необхідні технічні вказівки: величини мінімально припустимих відстаней між проводами, жгутами і кабелями; дані про специфічність їхньої прокладки і захисту; про неприпустимість спільної прокладки деяких проводів, жгутів і кабелів і т.п.