5.3 Схема електрична принципова (эз)

Принципова схема (Рис. 5.3) є повною електричною схемою виробу, на якій зображують всі електричні елементи і пристрої, необхідні для здійснення і контролю у виробі заданих електричних процесів, усі зв'язки між ними, а також елементи підключення (рознімання, затиски і т.д.), якими закінчуються вхідні і вихідні ланцюги.

Електричні елементи на схемі зображують умовними графічними позначеннями, накреслення і розміри яких встановлені в стандартах ЕСКД. Елементи, використовувані у виробі частково, допускається зображувати не цілком, а тільки використовувані частини.

Допускається вказувати режими роботи елементів (напруга, струм, осцилограми і т.д.) на поле креслення.

Рис. 5.3 - Схема електрична принципова однофазного двухполупериодного керованого випрямляча з нульовим виводом

Умовні графічні позначення елементів і пристроїв виконують сполученим або рознесеним способом. При сполученому способі складові частини елементів або пристроїв зображують на схемі так, як вони розташовані у виробі, тобто в безпосередній близькості друг до друга. При рознесеному способі умовні графічні позначення складових частин елементів розташовують у різних місцях схеми з урахуванням порядку проходження по них струму (тобто послідовно) так, щоб окремі ланцюги були зображені найбільше наочно. Рознесеним способом можна вичерчувати як окремі елементи або пристрої (наприклад, обмотки і контактні групи реле, контакти рознімань і ін.) так і всю схему. Роздільно зображувані частини елементів можна з'єднувати лінією механічного зв'язку (штрихова лінія). При зображенні елементів рознесеним способом дозволяється на вільному полі схеми поміщати умовні графічні позначення елементів, виконані сполученим способом. При цьому елементи, використовувані у виробі частково, зображують цілком із указівкою використаних і невикористаних частин (наприклад усі контакти реле). Виводи невикористаних частин зображують коротше виводів використаних.

Рекомендується виконувати схеми рядковим способом: умовні графічні позначення елементів або їхніх складових частин відповідно до функціонального призначення групувати в горизонтальні і вертикальні ланцюги. При цьому ланцюги нумерують арабськими цифрами (рис. 5.4).

7

8

9

10

11

12

Рис. 5.4 Виконання електричної схеми рядковим способом

Схеми виконують у багатолінійному чи однолінійному зображенні. При багатолінійному зображенні кожен ланцюг зображують окремою лінією, а елементи в ланцюгах — окремими умовними позначками, як показано на рис. 5.5а. При однолінійному зображенні ланцюга, що виконують ідентичні функції, зображують однією лінією, а однакові елементи цих ланцюгів - однією умовною позначкою (рис. 5.5б). Однолінійне зображення рекомендується для спрощення накреслення схем з великим числом ліній зв'язку і їхньою великою довжиною (наприклад, принципові схеми силових ланцюгів). Однолінійні і багатолінійні зображення ланцюгів і умовних графічних позначень

Рис. 5.5 – Виконання схем у багатолінійному а) або однолінійному

зображенні б).

До складу схеми, крім зображення, входять написи, що характеризують вхідні і вихідні ланцюги, позиційні позначення елементів і перелік елементів.

Позиційні позначення елементів. Усім зображеним на схемі елементам і пристроям привласнюються умовні буквено-цифрові позиційні позначення відповідно до ГОСТ 2.710-81.

Позиційні позначення елементам (пристроям) привласнюють у межах виробу. Порядкові номери елементам (пристроям) починаючи з одиниці, привласнюють у межах групи елементів (пристроїв) з однаковим буквеним позиційним позначенням однієї групи або одног типу відповідно до послідовності їхнього розташування на схемі зверху вниз у напрямку ліворуч праворуч, наприклад Rl, R2, . Cl, C2.

Букви і цифри позиційного позначення виконують креслярським шрифтом одного розміру.

Позиційні позначення проставляють на схемі поруч з умовними графічними позначеннями елементів і пристроїв із правої сторони або над ними.

Послідовність присвоєння порядкових номерів може бути порушена в залежності від розміщення елементів виробу, напрямку проходження сигналів або функціональної послідовності процесу, а також при внесенні в схему змін, при винятковій необхідності.

На схемі виробу, до складу якого входять пристрої, позиційні позначення елементам привласнюють у межах кожного пристрою, а при наявності декількох однакових пристроїв - у межах цих пристроїв за правилами, викладеним вище.

Якщо до складу виробу входять функціональні групи, то спочатку привласнюють позиційні позначення елементам, що не входять у функціональні групи, а потім елементам, що входять у функціональні групи.

Для однакових функціональних груп, наприклад А1,А2 (рис. 5.6), позиційні позначення елементів, привласнені в одній з них, повторюють у всіх наступних групах.

Рис. 5.6 - Позначення елементів для однакових функціональних груп

Позначення пристрою вказують зверху або праворуч від зображення. При рознесеному способі зображення позиційні позначення проставляють біля кожної складової частини.

Дозволяється роздільно зображення частини елементів з'єднувати лінією механічного зв'язку, проставляючи позиційне позначення елементів у одного або з обох кінців цієї лінії.

При рознесеному способі зображення елементів, що входять у пристрій або функціональну групу, до складу позиційних позначень цих елементів повинні входити відповідно позиційне позначення даного пристрою або функціональної групи, наприклад, = АЗ-С5 - конденсатор C5, що входить у пристрій A3 чи АТІ-С5 - конденсатор С5, що входить у функціональну групу AT1.

При однолінійному зображенні схеми біля умовного графічного позначення, що заміняє умовні позначки декількох однакових елементів, указують позиційні позначення всіх замінних елементів, наприклад, S1 . . . S3 (див. рис. 5.5). Якщо однакові елементи знаходяться не у всіх ланцюгах, зображених однолінійно, то праворуч від позиційного позначення або під ним у квадратних дужках указують позначення ланцюгів, що містять ці елементи, наприклад елементи А1, С1 (див. рис. 5.5).

Перелік елементів.

Дані про елементи і пристрої, зображених на схемі виробу, записують у перелік елементів. Допускаються всі зведення про елементи мешкати поруч з їхнім зображенням на вільному полі схеми. Зв'язок між умовними графічними позначеннями і переліком елементів здійснюється через позиційні позначення.

Перелік елементів поміщають на першому листі схеми або виконують у виді самостійного документа на листі формату А4 з основним написом для текстових документів за формою 1 або 1а ГОСТ 2.104-68 (див. таблиці 5.3, 5.4). Перелік елементів оформляють у виді таблиці і заповнюють зверху вниз. У графах переліку вказують наступні дані:

у графі „поз. позначення" - позиційне позначення елемента, чи пристрою функціональної групи;

у графі „наименование" - найменування елемента (пристрою) відповідно до документа, на підставі якого він застосований, і позначення цього документа (основний конструкторський документ, державний стандарт, технічні умови) ; для функціональної групи - найменування;

у графі „кол" - кількість однакових елементів;

у графі „Примечание" - технічні дані елемента (пристрою), що не містяться в його найменуванні.

Таблиця 5.3 – Виконання переліку елементів форма 1

При розміщенні переліку елементів на першому листі схеми його розташовують над основним написом на відстані не менш 12 мм від її. Продовження переліку поміщають ліворуч від основного напису, повторюючи голівку таблиці.

Якщо перелік елементів випускають у виді самостійного документа, то йому привласнюють код, що повинний складатися з букви „П” і коду схеми, наприклад, ПЭЗ - код переліку елементів до електричної принципової схеми. При цьому в основному написі переліку під найменуванням виробу, для якого складений перелік, роблять запис „перечень елементів" шрифтом на один - два розміри меншим того, якої записане найменування виробу, а в графі „обозначение" основного напису вказують код.

При розбивці поля схеми на зони перелік елементів доповнюють графою „зона", вказуючи в ній позначення зони або номер рядка (при рядковому способі виконання схем), у якій розташований елемент або пристрій).

Допускається вводити в перелік додаткові графи, якщо вони не дублюють відомості в основних графах.

Порядок запису елементів у перелік наступний (таблиця 5.5).

Таблиця 5.4 – Виконання переліку елементів форма 1а

Елементи записують по групах (видам) за абеткою буквених позиційних позначень, розташовуючи по зростанню порядкових номерів у межах кожної групи, а при цифрових позначеннях - у порядку їхнього зростання. Між окремими групами елементів або між елементами у великій групі рекомендується залишати трохи незаповнених рядків для внесення змін.

Для скорочення переліку допускаються однотипні елементи з однаковими параметрами і послідовними порядковими номерами записувати в перелік одним рядком, указуючи тільки позиційні позначення з найменшим і найбільшими порядковими номерами, наприклад, Cl, C2 або R4 ... R6. У графі „Кол." указують загальна кількість таких елементів. При записі однотипних елементів допускається не повторювати в кожнім рядку найменування елемента, а записувати його у виді загального найменування до відповідного групі елементів. В загальному найменуванні записують найменування, тип і позначення документа, на підставі якого застосовані ці елементи.

Якщо позиційні позначення привласнюють елементам у межах пристроїв або функціональних однакових груп, то елементи, що відносяться до пристроям і функціональним групам, записують у перелік окремо. Запис елементів, що входять у кожен пристрій (функціональну групу), починають з найменування пристрою або функціональної групи, що записують у графі „Наименование" і підкреслюють. На одному рядку з найменуванням у графі „кол." указують загальна кількість однакових пристроїв або функціональних груп, а для

Таблиця 5.5 - Порядок запису елементів

елементів у графі „Кол." - кількість елементів, що входять в один пристрій (функціональну групу).

Нижче найменування пристрою (функціональної групи) залишають один вільний рядок, вище — не менш одного вільного рядка.

Такий спосіб запису допускається і для неоднакових функціональних груп, що входять у виріб.

При наявності на схемі елементів, що не входять у пристрої (функціональні групи), заповнення переліку починають із запису цих елементів (без заголовка). Потім записують пристрої, що не мають самостійних принципових схем, а також функціональні групи з вхідними в них елементами.

Якщо параметри елементів вибирають при регулюванні виробу, то на схемі й у переліку їхній позначають зірочкою (R1*), а на поле схеми поміщають виноску „*” Підбирають при регулюванні. У перелік елементів записують елементи, параметри яких найбільш близькі до розрахункового. Граничні значення параметрів, що допускаються при підборі, вказують у графі „Примечание”.

Якщо параметр, що підбирається при регулюванні, забезпечується елементами різних типів, то ці елементи приводять у технічних даних на полі схеми, а в графах переліку вказують наступні дані: у графі „Наименование" — найменування елемента і параметр, найбільш близький до розрахункового; у графі „Примечание" — посилання на відповідний пункт технічних вимог і граничні значення параметрів, що допускаються при підборі.

Якщо визначене значення параметра отримане при рівнобіжному чи послідовному з'єднанні елементів, то в графі „Примечание" переліку вказують сумарний параметр (наприклад, R = 151 кОм).

При розробці на один виріб декількох самостійних принципових схем у кожній схемі повинний бути поміщений перелік тільки тих елементів, позиційні позначення яким привласнені на даній схемі.

При повторному зображенні окремих, елементів на декількох схемах за ними зберігаються позиційні позначення, привласнені їм на одній зі схем. У цьому випадку на схемах поміщають указівки по типі: „Елементи, зображені на схемі і не включені в перелік, див. ФЭЭТ. Д2. 123734.001Е3”.

На схемах варто вказувати позначення електричних контактів або виводів від елементів (пристроїв), фактично нанесені на виріб або зазначені в його документації (номера контактів реле, рознімання, номери або позначення виводів трансформатора і т.п.).

При зображенні на схемі декількох однакових елементів (пристроїв) позначення виводів (контактів) допускається вказувати на одному з них, а при рознесеному способі зображення — на кожній складовій частині елемента або пристрою. Для відмінності на схемі номерів виводів від інших цифрових позначень (наприклад, позначень ланцюгів) допускається записувати їх із кваліфікуючим символом відповідно до ГОСТ 2.710-81.

На схемі виробу дозволяється зображувати окремі елементи, що не входять у даний виріб, але необхідні для роз'яснення принципу його роботи. Графічні позначення цих елементів відокремлюють від основної схеми тонкою штрихпунктирною лінією з двома крапками.

На схемі зображують рознімання, клеми й інші елементи, який закінчуються вхідні і вихідні ланцюги, і вказують характеристики вхідних і вихідних ланцюгів виробу (величину напруги, силу струму, частоту і т.д.), а також параметри, що підлягають виміру на контрольних контактах, гніздах. При неможливості цих указівок рекомендується вказувати найменування ланцюгів або контрольованих величин.

На схемах виробів, що призначені для використання тільки у визначеній установці, дозволяється вказувати адреси зовнішніх з'єднань, до яких приєднуються вхідні і вихідні ланцюги даного виробу. Адреса повинна забезпечувати однозначність приєднання. Адресне позначення виконується за ГОСТ 2.710-81, наприклад „А1-Х3:5", що означає: вихідний контакт виробу повинний бути з'єднаний з п'ятим контактом третього з'єднувача (рознімання) пристрою А1.

Зведення про з'єднання контактів многоконтактних з'єднувачів вказують одним з наступних способів (див рис. 5.7).

У графах таблиць указують:

у графі „конт." — номера контактів (у порядку зростання);

у графі „адрес" - позначення ланцюга або позиційні позначення елементів, з'єднаних з контактом;

у графі „цепь" - характеристику ланцюга;

у графі „адрес зовнішній" — адреса зовнішнього з'єднання.

З'єднання з контактами з'єднувача допускається зображувати рознесеним способом.

При необхідності в таблиці вводять додаткові графи.

Кожній таблиці з'єднувача привласнюють позиційне позначення заміненого елемента, наприклад, XI; Х2.

На поле схеми допускається поміщати вказівки про марки, перетини і розцвічення сполучних проводів і кабелів, а також спеціальні вказівки до електричного монтажу виробу.

а) б)

в) г)

д) е)

ж)

Рис. 5.7 – Способи позначення многоконтактних з'єднувачів

При виконанні принципової схеми на декількох аркушах повинні дотримуватися наступні вимоги:

1. нумерація позиційних позначень елементів повинна бути наскрізний у межах виробу (установки);

2. перелік елементів повинний бути загальним;

3. при повторному зображенні окремих елементів на інших аркушах схеми варто зберігати позиційні позначення, привласнені їм на одному з аркушів схеми.

Спрощення на електричних схемах.

1. Для скорочення кількості ліній на схемі і спрощення її накреслення і читання рекомендується злиття окремих електрично не зв'язаних ліній у лінію групового зв'язку і переривання ліній з'єднань елементів, вилучених друг від друга (див. рис. 5.8). При злитті ліній у лінію групового зв'язку рекомендується кожну лінію при підході до контактів зображувати окремою лінією. Кожну лінію, що зливається, варто позначати в місці злиття и в місті розділення. Позначення можуть бути цифрові, буквені чи буквено-цифрові. Допускається використовувати позначення, установлені ГОСТ 2.709-72 для електричних ланцюгів.

Рис. 5.8 – Злиття окремих ліній зв'язку в лінію групового зв'язку

При наявності у виробі декількох однакових елементів (пристроїв, функціональних груп), з'єднаних паралельно, допускається зображувати тільки одну галузь, указуючи кількість галузей за допомогою позначення відгалуження. Біля умовних графічних позначень елементів проставляють їхні позиційні позначення. При цьому враховують всі елементи, що входять у це з'єднання (рис. 5.9а).

При послідовному з'єднанні декількох однакових елементів ( чи пристроїв функціональних груп) дозволяється зображувати і позначати (з обліком пропущених) тільки крайні елементи (рис. 5.9б). Електричні зв'язки між ними показують штриховими лініями з указівкою над ними загального числа однакових елементів.

У цих випадках елементи в перелік записують в один рядок.

3. При вказівці коло умовних графічних позначень номіналів резисторів і конденсаторів (рис. 5.10) допускається позначати одиниці виміру номіналів елементів спрощено: для резисторів з опором від 0 до 999 Ом - без вказівки одиниці виміру: від 1• 10³ до 999• 10³ Ом - у кілоомах з позначенням одиниці

Рис. 5.9 - Послідовне і рівнобіжне з'єднання

однакових елементів

виміру малою літерою „к"; від 1• 10⁶ до 999 • 10⁶ Ом - у мегаомах із прописною буквою „М"; понад 1• 10⁹ Ом - у гигаомах із прописною буквою „Г ".

Для конденсаторів ємністю від 0 до 9999• 10¹² Ф - у пікофарадах без вказівки одиниці виміру, наприклад: 0,01; 0,2; 30,0; від 1 • 10⁶ до 9999 • 10⁶Ф - у мікрофарадах з позначенням одиниці виміру малими літерами „мк".

4. Якщо до складу виробу входять однакові пристрої, що мають самостійні принципові схеми, то їх зображують у виді прямокутників або умовних графічних позначень із присвоєнням позиційних позначень (рис. 5.11).

Рис. 5.10 - Позначення вказівок номіналів елементів

Рис. 5.11 – Позначення однакових функціональних груп