3.11 Зображення, види, розрізи, перетини
Зображення предметів повинні виконуватися по методу, прямокутного проектування ГОСТ 2.305 - 68. При цьому предмет передбачається розташованим між спостерігачем і відповідною площиною проекцій (черт. 3.1).
За основні площини проекцій приймають шість граней куба; грані сполучають із площиною, як показано на черт. 3.2.
Зображення на фронтальній площині проекцій приймається на кресленні в якості головного. Предмет розташовують щодо фронтальної площини проекцій так, щоб зображення на ній давало найбільше повне представлення про форму і розміри предмета.
Зображення на кресленні в залежності від їхнього змісту розділяються на види, розрізи, перетини.
Вид - зображення зверненої до спостерігача видимої частини поверхні предмета. Для зменшення кількості зображень допускається на видах показувати необхідні невидимі частини поверхні предмета за допомогою штрихових ліній черт. 3.3.
Розріз — зображення предмета, уявному розсічені однією чи декількома площинами, при цьому уявне розсічення предмета відноситься тільки до даного розрізу і спричиняє зміни інших зображень того ж предмета. На розрізі показується те, що виходить у січній площині і що розташовано за нею (черт. 3.4). Допускається зображувати не усе, що розташовано за січною площиною, якщо це не потрібно для розуміння конструкції предмета (черт. 3.5).
Черт. 3.1
Черт. 3.2
Черт. 3.3
Перетин — зображення фігури, що виходить при уявному розсіченні предмета однієї чи декільками площинами (черт. 3.6). На перетині показується тільки те, що виходить безпосередньо в січній площині.
Черт. 3.4 Черт. 3.5
Допускається в якості січної застосовувати циліндричну поверхню, що розгортається потім у площину (черт. 3.7).
Черт. 3.6 Черт. 3.7
Кількість зображень (видів, розрізів, перетинів) повинне бути найменшим, але забеспечюющим повне представлення про предмет при застосуванні встановлених у відповідних стандартах умовних позначок, знаків і написів.
3.11.1 Види
Установлюються наступні назви видів, одержуваних на основних площинах проекцій (основні види, черт.3.2):
1— вид попереду (головний вид);
— вид зверху;
— вид ліворуч;
— вид праворуч;
—вид знизу;
— вид позаду.
Назви видів на кресленнях надписувати не слід.
Якщо види зверху, ліворуч, праворуч, знизу, позаду не знаходяться в безпосередньому проекційному зв'язку з головним зображенням ( видом або розрізом, зображеним на фронтальній площині проекцій), то вони повинні бути відзначені на кресленні написом по типі «Вид Д» (черт. 3.8).
Черт. 3.8
Напрямок погляду повинен бути зазначений стрілкою, позначеною прописною буквою.
Креслення оформляють так само, якщо перераховані види відділені від головного зображення іншими зображеннями або розташовані не на одному листі з ним.
Коли відсутні зображення, на якому може бути показаний напрямок погляду, назва виду надписують.
Якщо яку-небудь частину предмета неможливо показати на перерахованих вище видах без перекручування форми і розмірів, то застосовують додаткові види.
Додатковий вид допускається повертати, але зі збереженням, як правило, положення, прийнятого для даного предмета на головному зображенні; при цьому до напису повинний бути додане слово «повернене».
Зображення окремого, обмеженого місця поверхні предмета називається місцевим видом.
Місцевий вид може бути обмежений лінією обриву, по можливості в найменшому розмірі, чи не обмежений. Місцевий вид повинний бути відзначений на кресленні подібно додатковому виду.
Співвідношення розмірів стрілець, що вказують напрямок погляду, повинне відповідати приведеним на черт. 3.9 розмірам.
Черт. 3.9