2. Методичні рекомендації до виконання організаційної частини дипломного проекту

2.1. Характеристика ремонтного господарства підприємства

У короткій характеристиці ремонтного господарства підприємства слід висвітлити такі питання, як склад цехів, підлеглих головному механіку, ступінь централізації ремонтного господарства, навести схему організації ремонтного господарства підприємства і цеху, дати оцінку забезпеченості потреб підприємства в запасних частинах та засобах механізації ремонтних робіт, висвітлити участь централізованих ремонтних організацій у виконанні ремонтів. Важливу роль у матеріальному забезпечення ремонтів на металургійних підприємствах виконує ремонтно-механічний цех. Оцінку роботи РМЦ слід дати за результатами виконання номенклатурного плану. Даючи характеристику РМЦ, необхідно приділити увагу верстатному парку, у тому числі складу окремих верстатів і верстатних груп, їх використанню.

Особливу увагу слід приділити централізованим ремонтним цехам і ступеню внутрішньозаводської централізації ремонтів і технічного обслуговування основних виробничих фондів. Рівень заводської централізації ремонтних робіт (У_Ц,%) визначається за формулою:

,

де - обсяг ремонтних робіт, виконаних централізованими службами підприємства, тис.грн.;

- обсяг ремонтних робіт, виконаних на підприємстві господарським способом, тис.грн.

Рівень внутрішньозаводської централізації ремонтних робіт можна визначити за кількістю:

,

де - кількість працівників централізованих ремонтних служб, люд.;

- загальна кількість ремонтних працівників, люд.

Рівень міжзаводської централізації (Yм.ц,%) ремонтних робіт визначається за формулою:

де - обсяг ремонтних робіт, виконаних підрядними організаціями, тис.грн.;

- загальний обсяг робіт із ремонту та обслуговування, виконаний на підприємстві, тис.грн.

Загальна ступінь чи рівень централізації ремонтних робіт і технічного обслуговування (Yц.о, %) визначається за формулою:

2.2. Обґрунтування форми та структури управління ремонтним господарством підприємства

При розробці структури управління ремонтним господарством металургійного підприємства необхідно проаналізувати існуючу організацію технічного обслуговування та ремонту обладнання на базовому підприємстві і виявити недоліки. Найбільш типові недоліки організації ремонтного господарства і ремонтних робіт: низький рівень централізації і спеціалізації ремонтних робіт, відсутність або недостатня розвиток госпрозрахункових відносин на базі самостійних внутрішньогосподарських ремонтних підрозділів та ін.

При розробці типової структури управління провідним чинником є система функцій. Для розробника структури управління ремонтним виробництвом рекомендується блок-схема побудови типової структури управління (рис. 2.1).

Формування цілей функціонування систем

1

Конкретизація цілей - формулювання завдань

2

Визначення функцій управління

3

Формування структури управляючою підсистеми

4

Проектування схеми інформаційних потоків

5

Визначення функціональних обов'язків конкретних ланок

6

Рис. 2.1. Блок-схема побудови типової структури управління ремонтним виробництвом підприємства

Першим етапом при проектуванні типової структури управління ремонтним виробництвом є визначення мети функціонування системи. Мета ремонтного виробництва на підприємстві – це забезпечення ефективної, безаварійної роботи обладнання при мінімальних витратах трудових та матеріальних ресурсів. Завдання ремонтного виробництва: забезпечення працездатності основних фондів шляхом правильної організації міжремонтного обслуговування, дотримання правил експлуатації, своєчасне і якісне проведення планово-запобіжних ремонтів, забезпечення безперебійного матеріально-технічного його обслуговування; проведення модернізації основних фондів і впровадження досягнень технічного прогресу в технологію ремонтів.

Одна з необхідних умов функціонування виробництва – функціональна відповідність керуючої системи керованій. Функції управління повинні забезпечувати виконання завдань, поставлених перед ремонтним виробництвом.

Основними функціями управляючою підсистеми єдиного ремонтного виробництва будуть:

- планування ремонтів і модернізації основних виробничих фондів, розробка планів фінансування ремонтів за рахунок ремонтного фонду, складання кошторисів витрат на поточні і капітальні ремонти, здійснення контролю за виконанням графіків ППР і якістю робіт;

- планування матеріально-технічного забезпечення виробництва ремонтів основних виробничих фондів;

- контроль за правильною експлуатацією основних виробничих фондів, розслідування аварій, розробка заходів по їхньому усуненню;

- розробка нової технології ремонтів і більш бездоганних методів організації ремонтних робіт, впровадження досягнень технічного прогресу у галузі підвищення термінів служби вузлів і деталей;

- складання заявок на придбання нових основних виробничих фондів натомість зношених.

Структура управління ремонтним виробництвом має забезпечувати: єдиноначальність в управлінні, простоту і економічність апарату управління; встановлення чіткої системи підлеглості органів управління та чітке розмежування функцій; взаємозв'язок між органами управління виробництвом і усунення елементів дублювання в роботі.

Удосконалення існуючих керуючих підсистем ремонтного виробництва ґрунтується на розвитку централізації і спеціалізації виробництва робіт із ремонту і технічного обслуговування. При впровадження структури управління ремонтного виробництва, яке супроводжується ліквідацією двоїстою підлеглості та виведенням ремонтного персоналу з виробничих цехів, важливе значення має взаємо відповідальність ремонтного і експлуатаційного персоналу за підтримання обладнання у нормальному працездатному стані. Досягнення цього можливо за рахунок запровадження гарантійної системи ремонту експлуатації обладнання.