Контрольні питання1)

1 Хвилі в пружному середовищі. Рівняння біжучої хвилі. Фазова швидкість. Поперечні та поздовжні хвилі. Довжина хвилі, хвильове число.

2 Хвильове рівняння. Фазова швидкість поширення хвиль у твердому тілі й газі.

3 Густина енергії пружної хвилі.

4 Вектор Умова. Інтенсивність.

5 Звукові хвилі та їх застосування. Висота, тембр та гучність звуку. Рівень гучності. Ефект Допплера для звукових хвиль.

6 Хвильове рівняння для електромагнітної хвилі. Фазова швидкість поширення електромагнітної хвилі.

7 Напруженість електричних і магнітних полів у лінійно поляризованій електромагнітній хвилі.

8 Вектор Пойнтінга.

9 Описати експериментальну установку та фізичні процеси, що там відбуваються. Як працює індикатор, з якою характеристикою стоячої хвилі пов’язані його показання?

10 Отримати хвильове рівняння для сили струму, напруги у двопровідній лінії Лехера (співвідношення (5.3.8)). Чим визначається фазова швидкість поширення хвилі у двопровідній лінії?

11 Отримати рівняння стоячої хвилі (5.3.14). Що називають вузлом, пучністю, довжиною стоячої хвилі? Чим визвано виникнення стоячої хвилі в лінії Лехера? Розкажіть про перенесення енергії в стоячій хвилі на прикладі двопровідної лінії.

12 У якому випадку в двопровідній лінії виникатимуть найбільш сильні вимушені стаціонарні коливання? Зробити рисунок розподілу струмів, зарядів, магнітного та електричного полів у стоячій хвилі у двопровідній лінії Лехера для деякого моменту часу. До рисунку дайте пояснення.

13 Як у лабораторній роботі визначити довжину біжучої хвилі, частоту генератора УКХ? Отримати формулу для відповідних похибок.

6. ОПТИКА

1. Лабораторна робота«Визначення довжини світлової хвилі за допомогою дифракційної ґратки»

Мета роботи:1) ознайомитися з явищем дифракції; 2) експериментально визначити довжини світлових хвиль різного кольору.

Обладнання:1) освітлювач; 2) дифракційна ґратка; 3) екран; 4) лінійка.

1. Опис експериментальної установки та методу дослідження

Дифракційна ґратка є скляною або металевою пластинкою, на яку за допомогою ділильної машини через однакові інтервали нанесені паралельні штрихи. Ґратки, які використовують у навчальних лабораторіях, є відбитками таких гравірованих ґраток; їх виготовляють зі спеціального пластика.

Основними параметрами дифракційної ґратки є її період d (стала ґратки) і число штрихівN. Дифракційні ґратки, як правило, застосовуються в таких умовах, коли спостерігається дифракція Фраунгофера. Тобто коли на ґратку падає плоска хвиля, а точка спостереження практично знаходиться у нескінченності (рис.6.1.1). У цьому разі напрямок, за яким проводиться спостереження, визначається кутом φ між нормаллю до ґратки і напрямком променів.

Розподіл інтенсивності в дифракційній картині визначається суперпозицією хвиль, що надходять у точку спостереження від різних щілин дифракційної ґратки. При цьому амплітуди всіх хвиль від різних щілин при заданому куті φ практично однакові, а фази становлять арифметичну прогресію. Нехай світлова хвиля, що падає на ґратку, поширюється перпендикулярно до її поверхні. Інтенсивність дифрагованого світла максимальна для таких кутів φ_m, для яких хвилі, що надходять у точку спостереження від усіх щілин ґратки, мають однакові фази. Як випливає з рис.6.1.1, для цих напрямків справедливе співвідношення

, (6.1.1)

де m– ціле число; λ – довжина хвилі. Умова (6.1.1) визначає положення головних максимумів інтенсивності.

Рисунок 6.1.1 – Дифракція світла на ґратці

Точна теорія дифракційних ґраток (див., наприклад, [2,5]) враховує як інтерференцію хвиль, що надходять від різних щілин, так і дифракцію на кожній окремій щілині. Як показує розрахунок, інтенсивністьIсвітла, що поширюється під кутом φ до нормалі, дорівнює

, (6.1.2)

де b– ширина однієї щілини;I₀– інтенсивність, що створюється однією щілиною при.

Залежність інтенсивності світла від кута спостереження для випадку чотирьох щілин (N= 4) наведена на рис.6.1.2. Як випливає з аналізу виразу (6.1.2), у випадку великої кількості щілин світло, що пройшло через ґратку, поширюється вздовж ряду різко обмежених напрямків, обумовлених співвідношенням (6.1.1). Ці напрямки визначаються кутами, які залежать від довжини хвилі λ (6.1.1). Ширина ж їх, як це випливає з (6.1.2) (див. також рис.6.1.2), визначається кількістю щілинNі може бути достатньо малою величиною (Δ(sinφ) = 2λ/(Nd)). Таким чином, за допомогою дифракційної ґратки можна визначити довжину хвилі з високою точністю. Тобто дифракційна ґратка є спектральним приладом.

Рисунок 6.1.2 – Дифракційна картина від ґратки дляN= 4 таd/b = 3. Штриховою лінією показана інтенсивністьI_φвід однієї щілини, помножена наN²

Якщо на дифракційну ґратку падає світло складної спектральної будови, то за ґраткою утвориться спектр, причому фіолетові промені відхиляються менше, ніж червоні. Величину m, що входить до (6.1.1), називають порядком спектра. Приm = 0 максимуми інтенсивності для всіх довжин хвиль спостерігаються при φ = 0 і накладаються один на одного. Тому при освітленні білим світлом нульовий максимум, на відміну від усіх інших, виявляється незабарвленим. Спектри першого, другого і т. д. порядків розміщуються симетрично по обидва боки від нульового.

Схема експериментальної установкизображена на рис.6.1.3. До її складу входять освітлювач 1 та екран 3. Освітлювач 1 створює паралельний пучок білого світла, який спрямовується на дифракційну ґратку 2, де спостерігається явище дифракції. Дифраговане світло спостерігаємо на екрані 3. Відстань між екраном та дифракційною ґраткоюL(рис.6.1.3) набагато більша за розміри дифракційної ґратки. Тому промені, які утворюють на екрані дифракційну картину, можна вважати паралельними. Таким чином, ця експериментальна установка дозволяє спостерігати дифракцію Фраунгофера, що описується формулами (6.1.1) та (6.1.2).

Для експериментального визначення довжини хвилі світла заданого кольору необхідно виміряти кут φ (рис. 6.1.3), для якого спостерігається дифракційний максимум цього кольору, та визначити спектральний порядокmцього дифракційного максимуму. Тоді, використовуючи формулу (6.1.1), легко отримати

. (6.1.3)

Тут d –період дифракційної ґратки. Вимірявши за допомогою лінійки відстань від дифракційної ґратки до екранаLі відстань між дифракційними максимумами досліджуваного кольору (рис.6.1.3), можна визначити:

. (6.1.4)

Використовуючи (6.1.3) та (6.1.4), знаходимо розрахункову формулу для визначення довжини хвилі заданого кольору:

. (6.1.5)

Рисунок 6.1.3 – Схема експериментальної установки: 1 – освітлювач; 2 – дифракційна ґратка; 3 – екран