СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА

1.Соціальна структура та соціальна стратифікація.

2.Типи старифікаційних систем.

3.Середній клас: ознаки, функції.

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ТА СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ

Соціальна структура суспільства (від лат. structura — будо-

ва) — це сукупність соціальних його елементів (індивіди, соціальні спільноти та інститути) та взаємозв’язок між ними.

Соціальна структура суспільства

Зв’язки та відносини між ними

Соціальні спільноти — це групи людей, об’єднаних за певними спільними ознаками, спільними інтересами, цінностями, спільною діяльністю тощо.

Соціальна спільнота — реально існуюча сукупність індивідів, придатна для емпіричної фіксації, яка характеризується відносною цілісністю і здатністю виступати як самостійний творчий суб’єкт історичної та соціальної дії.

52

ОСНОВНІ ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ СПІЛЬНОТ

Соціальний інститут (від лат. institutum — заклад) — сталий механізм самоорганізації спільного соціального життя людей, орган управління ним.

Система параметрів, які визначають становище індивіда в суспільстві (П. Блау)

Для опису системи нерівності між групами людей у соціології широко застосовують поняття «соціальна стратифікація». Стратифікація передбачає, що певні соціальні відмінності між людьми набувають характеру ієрархічного ранжирування.

Стратифікація (від лат. strata — прошарок) — поняття, яке в соціології означає:

1) багатовимірну ієрархічно організовану структуру соціальної нерівності, що притаманна будь-якому суспільству;

53

2) процес, під час якого групи людей ієрархічно вибудовуються відповідно до певної шкали нерівностей.

Соціальна стратифікація — ієрархічно збудовані структури соціальної нерівності, які існують у кожному суспільстві. Процес, внаслідок якого індивіди та групи виявляються нерівними один до одного та ієрархічно згрупованими відповідно до соціальних ознак.

У різних суспільствах можливі різні форми соціальної нерівності: касти, стани, класи. Факторами поділу на прошарки можуть бути: прибуток, багатство, престиж, освіта, фах, вік тощо. Члени одного прошарку мають, зазвичай, подібний спосіб життя і можуть усвідомлювати свою приналежність до нього.

Соціальна стратифікація — розшарування суспільства. Стратифікаційна система передбачає характер соціального розшарування і спосіб його закріплення.

ТИПИ СТАРТИФІКАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Рабство

Касти

Стани

Класи

54

Кожне суспільство постає складною комбінацією різних типів стратифікаційних систем та їхніх перехідних форм1.

Концепції соціальної стратифікації

У соціології найбільше поширення мають три типи теорій стратифікації:

1.Марксистська — визначає, що поділ на класи базується на відношенні людей до засобів виробництва або на способах, за допомогою яких забезпечують засоби існування. В капіталістичних суспільствах існують два класи: капіталісти — власники засобів виробництва, і робітничий клас — продає свою працю і створює додатковий продукт для капіталіста, виробляючи більше, ніж йде на оплату його праці.

2.М. Вебер вважав, що класові відмінності ґрунтуються не лише на відношенні до засобів виробництва, але також і до інших ресурсів (наприклад, майстерність і міра довіри). Він вирізняв ще один аспект стратифікації — відмінності між соціальними групами

усфері престижу. Статусні ресурси можуть розрізнятися незалежно від класових, вони можуть бути або позитивними, або негативними. Групи з негативним статусом називають знедоленими групами, або паріями.

3.Е. Райт доводить, що існує три способи контролю над економічними ресурсами: контроль над інвестиціями (грошовий капітал); над фізичними засобами виробництва; над робочою силою. Капіталісти контролюють всі три типи ресурсів, робітничий клас — не контролює жодного. Між цими двома класами існує ряд класо-

вих позицій, їх займають ті, хто впливає на деякі (не всі) аспекти виробництва, наприклад, юристи у великих корпораціях2.

КЛАС СОЦІАЛЬНИЙ — За В. Леніним —

¾велика група людей, яка відрізняється від інших

¾місцем в історично визначеній системі суспільного виробни-

цтва,

¾ставленням до засобів виробництва,

1Радаев В. В., Шкаратан О. И. Социальная стратификация. Учеб. пособ. —

М., 1995. — С. 49.

2Култыгин В. П. Исследования социальной структуры в переходных обществах (историко-методологический обзор) // Социологические исследования. — 2002. — № 4. — С. 121—129.

55

¾роллю в суспільній організації праці і

¾способами отримання і розмірами тієї частки багатства, якою вона володіє.

За М. Вебером — агрегати людей, які володіють одними й тими самими життєвими шансами. «Класи» — не спільноти: вони зазвичай є лише можливою основою спільних дій. Ми можемо говорити про «клас» лише у випадку, коли:

1) певна множина людей об’єднана специфічними причинними компонентами, які стосуються їхніх життєвих шансів;

2) такий компонент поданий винятково економічними інтересами щодо придбання товарів або одержання прибутку;

3) цей компонент обумовлений ситуацією, яка складається на ринку товарів або на ринку праці». 1

За У. Л. Уорнером — група людей, що відносить себе до певної позиції в системі соціальної ієрархії.

Життєві шанси за М. Вебером — це можливості, які має лю-

дина для досягнення економічного розквіту. Так, людина із «низів» має менше шансів стати багатим. Найкращий шанс стати багатим — це розпочати свій життєвий шлях із певної позиції. Концепція життєвих шансів наголошує, що клас має суттєвий вплив на життя людей, однак не детермінує його повністю. Класові відмінності впливають на оточення особистості, стиль життя, вибір шлюбних партнерів. Однак вони не прикріплюють назавжди людей до

соціальних позицій, отриманих від народження, як системи стратифікації — рабство, касти та стани2.

Значний внесок у розробку соціологічної категорії клас зробив Ллойд Уорнер. Він здійснив перше масштабне емпіричне вивчення соціальної стратифікації в США в 1930-х рр.. Дослідження соціальної структури й функцій північно-східної спільноти (Янкі Сіті).

Уорнерівская школа3.

Л. Уорнер в основу визначення класу переважно поклав статусне ранжування, обумовлене оцінками членів громади. «Для того, щоб бути членом статусної групи або класу, людина повинна брати

1Вебер М. Основные понятия стратификации // Кравченко А. И. Социология: хрестоматия для вузов. — М., 2003.

2Култыгин В. П. Исследования социальной структуры в переходных обществах (историко-методологический обзор) // Социологические исследования. — 2002. — № 4. — С. 121—129.

3Гордон М. Социальный класс в американской социологии http://club.fom.ru/books/Gord_.doc

56

участь у соціальних взаємодіях, що характеризують цей клас, зокрема, у його колах (clіues) і спільнотах (assocіatіons), і повинна бути визнана їхніми членами як «своя». «Належати до певного рівня класової системи Америки для індивіда або родини означає — одержати визнання як рівного з боку тих, хто належить до цього класу» 1.

Застосувавши таке визначення класу, Уорнер виокремив та проаналізував шість класів у Янкі-Сіті, на відміну від типового виокремлення трьох класів у структурі суспільства. На противагу К. Марксу, Уорнер більшою мірою покладався на «суб’єктивні» критерії, виокремлення класу, ніж на «об’єктивні» (прибуток, влада …).

Окрім цієї схеми стратифікації надалі вирізнили ряд інших. Варіантів багато, але є принципові положення2:

•основних класів лише три: багаті, заможні та бідні;

•неосновні класи виникають додаванням страт або верств у межах основних.

Досить поширеною сьогодні є стратифікаційна модель, що базується на уорнерівському підході. Вона поєднує сім статусних груп:

1. Верхній-вищий клас — «аристократи по крові», їх вирізняє велике багатство, великосвітські манери, елітний спосіб життя.

2. Нижній-вищий клас — «нові багаті», які ще не встигли створити потужній родовід, займають найвищі пости в промисловості, бізнесі, політиці тощо.

3. Верхній-середній клас — дрібна буржуазія, високооплачувані професіонали, спосіб життя наближається до великосвітського, але вони не можуть собі дозволити фешенебельну віллу на найдорожчих курортах чи колекцію найрідкісніших художніх раритетів.

1 Гордон М. Социальный класс в американской социологии http://club.fom.ru/books/Gord_.doc

2 Коваліско Н. В. Основи соціальної стратифікації: Навч. посіб. — Л., 2007. —

С. 45—47.

57

4.Середній-середній клас — основа розвинутого індустріального суспільства, до його складу входять гарно оплачувані службовці, середньо оплачувані професіонали, люди інтелігентних професій.

5.Нижній-середній клас — службовці та кваліфіковані робітники, праця яких за характером наближається радше до розумової, ніж до фізичної.

6.Верхній-нижчий клас — середньо та малокваліфіковані робітники, зайняті у масовому виробництві. Характерні риси: невисокий рівень освіти, пасивне дозвілля, примітивні розваги, зловживання алкоголем.

7.Нижній-нижчий клас — «соціальне дно»: мешканці підвалів, горищ та інших малопридатних для життя місць. Вони без освіти або з початковою освітою, жебракують чи мають випадкові заробітки. Їм властивий комплекс неповноцінності через безпросвітну бі-

дність та постійні приниження.

Відмінності класової системи від рабства, каст і станів1:

1) класові системи гнучкі й мінливі. На відміну від інших типів страт класи не встановлюються за допомогою юридичних або релігійних процедур. Межі між класами ніколи не є застиглими й чітко окресленими. Не існує формальних обмежень для змішаних шлюбів між людьми з різних класів;

2) значною мірою класові позиції відкриті для досягнення. Приналежність індивіда до класу не дається просто при народженні, як це відбувається в інших типах стратифікаційних систем. Соціальна мобільність, тобто рух нагору й униз у класовій структурі, значно більше поширена, ніж в інших типах структур;

3) приналежність до класу обґрунтована економічно. Класи залежать від економічних відмінностей між групами індивідів, від нерівності у володінні матеріальними ресурсами. В інших типах стратифікаційних систем найважливіше значення мають не економічні фактори (наприклад, релігія в індійській кастовій системі);

4) класові системи широкомасштабні й мають знеособлений

характер. В інших типах стратифікаційних систем нерівність виражена, насамперед, у персоналізованих відносинах боргу або обов’язку — між кріпаком і дворянином, рабом і рабовласником, представниками вищих і нижчих каст. На відміну від цього класова система діє переважно за допомогою безособових великомасштабних асоціацій, наприклад, одна з головних підстав класових відмінностей — це нерівність в оплаті й умовах праці.

1 Култыгин В. П. Исследования социальной структуры в переходных обществах (историко-методологический обзор) // Социологические исследования. — 2002. — № 4. — С. 121—129.

58