с.р. с ТП

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

диною (38,9% загалом, з них 2,2% постійно, 7,9% досить часто, 28,8% інколи), а також в державних установах (38,8%) з яких 4,2% постійно, 7,7% дуже часто, 26,9% осіб періодично (див. мал. 1.2.2.1).

Мал. 1.2.2.1. Розподіл відповідей на питання„В якій ситуації, і як часто Ви зазнаєте стресу?” (%)

Характер впливу тих чи інших стресогенних факторів змінюється з віком респондентів: поступово на першому місці постає робота. Так, частка тих осіб, хто зазнає стресу на роботі, серед вікової категорії 14-17 років складає 13,2%, при цьому 0,8% зазнають його постійно, 2,1% досить часто, а 10,3% іноді28.

Для вікової категорії 18-24 роки кількість тих, хто зазнає стресу на роботі, зростає до 43% (4,9% постійно, 9,8% досить часто, 28,5% іноді), а для 25-35 років — до 56,3% осіб. Загалом більше половини респондентів у віці 25-35 років зазнають стресу на роботі. Якщо додати ще 33,9% респондентів, які хоча й рідко, але також зазнають стресу на роботі, то цифра сягне 90% осіб (див. мал. 1.2.2.2).

Таким чином, наведені дані дають підстави вважати, що існуючі умови праці жодним чином не сприяють покращенню здоров’я молодої частини населення. Як наслідок, активно поширюється синдром професійного вигоряння, який включає в себе психологічні, психофізіологічні й поведінкові компоненти.

Мова йде про емоційне виснаження (переживання спустошеності й безсилля); деперсоналізацію, дегуманізацію відносин з іншими людьми (прояв черствості, безсердечності, цинізму або брутальності); редукцію особис-

28 Отримані цифри певною мірою свідчать також про рівень поширення дитячої праці в Україні

50

Розділ 1. Сучасна молодь України: соціальний та демографічний портрет

тих досягнень (заниження власних досягнень), втрату сенсу й бажання вкладати особисті зусилля на робочому місці.

Мал.1.2.2.2. Розподіл відповідей на питання «В якій ситуації, і як часто Ви зазнаєте стресу?» (%, розподіл відповідей респондентів за віком).

В результаті професійного вигорання працівників в організації погіршується психологічна атмосфера, зростають плинність кадрів, абсентеїзм (ухиляння від виконання своїх функцій), конфліктність, знижуються кількісні і якісні показники роботи. А це вкрай негативно впливає на ефективність віт­ чизняної економіки в цілому.

Длязменшеннявпливустресунаробочомумісцідоцільнорозглянутипередовийдосвідіншихкраїн,зокремаВеликобританії,денадержавномурівнізабезпечуєтьсярозробкатавпровадженняпрограмуправліннястресомнаробочомумісці. Питання зменшення впливу стресу на робочому місці мають бути в обов’язковому порядку враховані при прийнятті нового Кодексу законів про працю.

Кількістьстресовихситуаційвгромадськомутранспорті,атакожнавулицітав громадськихмісцяхлишаєтьсястабільноюдлявсіхвіковихкатегорій—нарівні33%.

Окремої уваги заслуговує той факт, що понад 51% молодих людей віком від 14 до 17 років зазнають стресу в навчальному закладі, де проходять навчання. Це може зумовлюватися цілим рядом факторів: специфікою організації навчального процесу, культурою викладання та взаємовідносинами між самими учнями тощо. Загалом це питання потребує додаткового дослідження та подальшого вивчення.

51

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

1.2.3. Соціальне здоров’я

Серед найактуальніших проблем, що потребують негайного вирішення на державному рівні, слід відзначити зростання наркота алкозалежності, поширення тютюнопаління та ВІЛ-інфекції серед молоді. Окрім того, в Україні поширені й інші соціально небезпечні хвороби — туберкульоз, гепатити, хвороби, що передаються статевим шляхом. При цьому офіційна статистика вказує лише приблизні дані щодо існуючих тенденцій та реалій. Це пов’язано з тим, що багато людей, які мають ці хвороби, уникають офіційної реєстрації та не звертаються до державних закладів за лікуванням.

На сьогодні має місце непроста ситуація щодо вживання наркотичних речовин. Так, за даними дослідження Інституту демографії29, 9% респондентів віком 15-34 роки мають досвід вживання будь-яких наркотичних речовин протягом життя. Найбільш поширеною речовиною є марихуана або гашиш — їх вживало 8% респондентів.

Серед шкільної молоді вживання інгалянтів становить 3,4%, транквілізаторів, седативних речовин — 4,2%. Достатньо популярним є вживання екстазі (3%), який ще часто називають «дискотечним» наркотиком. Кожному другому учню у віці 13-16 років хоча б раз був запропонований цей наркотик, а близько третини скористалася цією «пропозицією». Загалом перше вживання наркотичних речовин у 32% респондентів відбулось у віці 12-16 років, ще у 32% — від 17 до 18 років, а у віці 19-28 років — у 30% молодих людей. Серед чоловіків найбільший відсоток (34,4%) спробував вперше наркотичні речовини у віці від 12 до 16 років, а серед жінок (44,4%) у віці 19-28 років. Наявна тенденція свідчить, що молоді люди чоловічої статі раніше пробують вживання наркотиків ніж жінки30.

Останніми роками спостерігається поступове зменшення кількості молодих осіб, які перебувають на диспансерному нагляді через наркологічні розлади. Так, у 2009 році було зареєстровано 52 166, у 2008 — 53 252 особи. Проте рівень цих показників залишається неприпустимо високим: у 2010 році на 100 тис. молоді віком від 15 до 35 років припадало 375,1 осіб із наркологічними розладами.

Загалом під профілактичним наглядом у зв’язку з епізодичним вживанням наркотиків в 2010 році перебувало 28 532 особи (у 2009 р. — 28617, у 2008 р. — 28554), що свідчить про «постійний попит» на наркотики з боку молоді та низьку ефективність державних заходів з профілактики.

Реальні масштаби наркотизації населення країни до цього часу залишаються невідомими. За експертними оцінками, загальна кількість осіб з нар-

29 «Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти», опитування, проведене Інститутом демографії у 2010 р.

30 Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти / За ред. Е.М.Лібанової. — К.: Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2010. — 248 с.

52

Розділ 1. Сучасна молодь України: соціальний та демографічний портрет

котичною залежністю та епізодичних споживачів наркотиків у 5–10 разів більша, ніж офіційно зареєстровано. Наркотизація молоді викликає загрозу демографічної безпеки, оскільки середній вік уражених на наркоманію становить 26 років, тобто є найактивнішим репродуктивним віком.

Люди, що вживають наркотики ін’єкційним шляхом, мають високий ризик інфікуватися не тільки ВІЛ, а й гепатитами B та C. Сприяють цьому, зокрема, сформована в Україні колективна культура споживання наркотиків, продаж наркотиків, що вже набрані в шприци, тощо. За даними українського бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), носіями гепатитів є 6% дорослого населення, а громадські організації налічують всі 9%. При цьому і практики і теоретики епідеміології сходяться на тому, що понад 90% хворих не знають про свій діагноз, а отримати кваліфіковану медичну допомогу можуть не більше 1%.

Ситуація з вживанням наркотиків серед учнівської та студентської молоді залишається багато в чому невизначеною, оскільки система моніторингу наркоситуації в Україні поки що не сформована. Навчальні заклади та ВНЗ повинні бути для молоді осередками безпечного середовища, а батьки, віддаючи до школи дітей, мають бути впевнені, що ті повернуться додому здоровими31.

До основних факторів ризику зловживання наркотиками належать: їх легка доступність (перенасиченість фармацевтичного ринку кодеїновмісними препаратами, значні масштаби незаконної пропозиції наркотиків тощо), соціальна невлаштованість, зокрема зростання рівня безробіття серед молоді, розлади в сім’ї, психологічні, біогенетичні фактори, поширення наркотичної субкультури в молодіжному середовищі. Наразі суспільство визнає, що поширення наркоманії завдає серйозного удару по здоров’ю людини, по генофонду нації, підриває економіку, руйнує соціальну сферу та гальмує реформи, які проводяться державою.

З огляду на це виникає нагальна потреба провести серйозні соціологічні дослідження з проблем наркоманії серед молоді, рівня латентності незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і сильнодіючих лікарських засобів, та виробити на їх основі комплексні меди- ко-профілактичні та соціально-правові заходи.

Вживання алкогольних напоїв серед молоді наносить серйозний удар по загальному стану здоров’я. На кінець 2010 р. наша країна займала 5 місце у світі за кількістю вживаного алкоголю, що склало близько 20 літрів абсолютного спирту на душу населення, тоді як у 2000 році — 4,6, а в 2009 році — 9,8. Наразі більше п’ють тільки в Росії, Угорщини, Чехії та Молдові32.

Впродовж останніх років офіційна статистика надає інформацію, що в Україні офіційно зареєстровані та поставлені на наркологічний облік близь-

31 Державна служба України з контролю за наркотиками

32 За даними «Глобальної доповiдi про становище у сфері алкоголю i здоров’я», опублікованої Всесвітньою органiзацiєю охорони здоров’я (ВООЗ) у 2010 р.

53

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

ко 700 тисяч осіб, але точна кількість залежних від алкоголю невідома. Велика кількість експертів схильна вважати, що ця цифра перевищує офіційну у 2-3 рази. Крім цього, ВООЗ фіксує лише кiлькiсний показник вживання алкоголю, а існує ще й якісний. Якщо у молдаван та угорців прийнято пити сухе вино, яке

вневеликих дозах корисне для організму, якщо чехи віддають перевагу пиву, то в Україні (як i в сусiднiй Росії) найбільше вживають міцні напої, переважно горілку. Удар, якого вона завдає по серцево-судинній системі організму, куди більш руйнівний за «винний» i «пивний». Для прикладу, у 2009 році 67% смертей серед українців були викликані саме серцево-судинними захворюваннями.

Тривожна ситуація із вживанням алкоголю продовжує зберігатися і

в2010 році. Так, за даними Міністерства охорони здоров’я України, показник поширеності хронічного алкоголізму і алкогольних психозів серед молодих осіб у віці від 15 до 35 років становив 1001,6 на 100 тис. населення відповідного віку. Тобто більше 1% молодих людей має проблеми зі здоров’ям через алкогольну­ залежність, що засвідчує епідемічний рівень поширення цього явища. Причому в останні 3 роки цей рівень суттєво не змінюється: у 2009 році поширеність­ гострих інтоксикацій та розладів психіки через уживання алкоголю серед молоді становила 1025,4 на 100 тис. осіб, у 2008 р. — 1002,6. У 2010 році на диспансерному обліку через розлади психіки та поведінки: хронічний алкоголізм­ і алкогольні психози перебувало 139 193 особи віком від 15 до 35 років (у 2009 р. — 141 560, у 2008 р. — 139 812). Під профілактичним наглядом перебувало 88 557 осіб (у 2009 р. — 90 292, у 2008 р. — 91 360).

Слід зазначити, що за результатами дослідження Інституту демографії та соціальних досліджень, 96,1 % молодих людей віком 15-34 роки вказали, що вживали будь-які алкогольні напої протягом життя. Найбільш поширеним алкогольним напоєм є пиво, протягом життя його вживали хоч раз 88% респондентів, міцні алкогольні напої — 74 %, а 48% вживали самогон або інші алкогольні напої домашнього виробництва33.

Загалом щороку Україна втрачає більше 40 тис. життів через вживання алкоголю, серед яких близько 8 тис. отруєнь алкоголем, десь 8 тис. кардіопатій і решта — всі інші захворювання, а також нещасні випадки, що через це трапляються34. Ця цифра у 9 разів перевищує кількість осіб, які захворіли на СНІД (4 386) у 2008 р. та у 15 разів, які померли від цієї хвороби (2 714). Наразі медики­ зазначають, що 30% чоловіків у віковій групі від 25 до 50 років залежні від алкоголю. Ще одна особливість цієї хвороби — низький відсоток звернень до медиків щодо лікування алкозалежності. Важливим елементом алкоголізму є його небувало висока, на відміну від інших хвороб, соціалізація.

33 Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти / За ред. Е.М.Лібанової. — К.: Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2010. — 248 с.

34 Дані за 2008 рік

54

Розділ 1. Сучасна молодь України: соціальний та демографічний портрет

Все оточення хворого, особливо члени сім’ї, заражується недугою. Форму­ ється колективна анозогнозія — нездатність хворого алкоголізмом, інших людей з його оточення,­ членів сім’ї критично оцінювати хворобливий стан, нездатність утриматися від спиртного, припинити його вживання. Розвивається стигматизація, руй­нуєть­ся­ ядро психічного, соматичного і економічного благополуччя сім’ї. Крім цього, лікування алкогольної залежності вимагає постійної­ тривалої роботи­ з використанням всього спектру доступних засобів медичного втручання­ і відносно­ самого хворого, і членів його родини.

Алкоголь є невід’ємною частиною культурного та економічного життя, він посідає майже головне місце в усіх емоційно значущих для людини подіях35. Тому заборонні, обмежувальні заходи приречені на крах, якщо вони не супроводжуватимуться вдосконаленням профілактичної, інформаційнороз’яснювальної роботи, що повинна носити цільовий характер — для підлітків, для молоді віком 18-35 років, молодих батьків, представників торгівельних організацій та правоохоронних органів.

Тютюнопаління сприяє розвитку багатьох хронічних захворювань36, що завдає значної шкоди здоров’ю. Хоча в Україні продаж тютюнових виробів особам, молодшим за 18 років, заборонено, за даними дослідження37, майже п’ята частина підлітків дала позитивну відповідь на питання щодо паління. Левова частка тих, хто палить, почала робити це у віці до 20 років (до 13 років — 9 %, 14-16 років — 44,5 %, 17-19 років — 36, 5 %). Це актуалізує питання посилення контролю щодо дотримання вимог законодавства стосовно продажу тютюнових виробів і покарання винних у його порушенні.

З-поміж тих, хто палить, 38 % заявило про своє бажання кинути, у 42 % таке бажання виникає зрідка, а майже 20 % його не виявляють зовсім. Однак думки про те, що варто кинути палити, не завжди підкріплюються відповідною поведінкою. Так, жодного разу не пробували цього зробити 32 %, 27 % здійснювали невдалу спробу один раз, а 41 % — кілька разів38.

Дані Держкомстату вказують на те, що тютюнопаління є найбільш поширеним в активному дітородному віці: за даними соціологічних досліджень, проведених у 2009 р., 10 % жінок у віці 18–29 років повідомили, що палять (у 2008 р. — 13 %). Наразі в Україні недостатньо розвинуті соціально-психоло- гічні послуги для тих, хто хотів би позбутися шкідливої звички, але самостійно

35 Щорічна доповідь про стан здоров’я населення України та санітарно-епідемічну ситуацію. 2008 рік / Міністерство охорони здоров’я України; Український інститут стратегічних досліджень ИОЗ України . — К., 2009. — 360 с.

36 Глобальне опитування дорослих щодо вживання тютюну (GATS): Звіт за результатами дослідження, Україна, 2010. — К., 2010. — С. І-ІІІ.

37 Ставлення молоді до здорового способу життя, проведене Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді (2010)

38 Там само

55

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

не може. У той час як у багатьох країнах діють такі служби, зокрема для молоді, що спираються на сучасні методики психологічної допомоги курцям. У більшості випадків саме дитячі та молодіжні громадські організації проводять акції та заходи з цієї проблематики. Хоча проблема вимагає серйозних кроків з боку медиків та активної участі самої молоді.

Соціальна складова здоров’я тісно пов’язана з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу. З часу виявлення першого випадку ВІЛ-інфекції у 1987 році і до 2009 року офіційно зареєстровано 161 119 випадків ВІЛ-інфекції серед українських громадян, у тому числі 31 241 випадок захворювання на СНІД та 17 791 випадок смерті від захворювань, зумовлених СНІДом. Починаючи з 1999 року в Україні кількість нових випадків ВІЛ-інфекції постійно збільшується. У 2010 році офіційно зареєстровано майже 20,5 тис. — це найвищий показник за всю історію епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією.

На 1 липня 2011 року з 115 тис. ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають під наглядом у медичних закладах, 88% віком 15-49 років39. Слід зазначити, що ця хвороба вражає головним чином молодь — майбутніх батьків і матерів. Основним шляхом передачі ВІЛ в Україні з 1995 до 2007 рр. включно був парентеральний, переважно через введення наркотичних речовин ін’єкційним шляхом. У 2008 р. відбулася зміна питомої ваги шляхів передачі — переважання статевого шляху над парентеральним.

У 2009 р. частка осіб, які були інфіковані статевим шляхом, зросла до 44%, у 2010 році продовжувала зростати (до 45%), проте відбулося зменшення питомої ваги інфікованих при введенні наркотичних речовин ін’єкційним шляхом — до 33,8%. В цілому по країні у 2010 р. зафіксовано 0,7% інфікованих вагітних жінок.

Разом з цим, необхідно зазначити, що завдяки реалізації комплексу заходів, спрямованих на призупинення епідемії ВІЛ-інфекції, в останні 5 років в Україні спостерігається зменшення наступних показників інтенсивності епідемічного процесу, а саме: темпу приросту захворюваності на ВІЛ інфекцію (з 10,7% у 2007 році до 3,3% у 2010 році) та частки осіб у віковій групі 15–24 років серед нових випадків ВІЛ-інфекції (з 15,1% у 2007 році до 10,6% у 2010 році), що може свідчити про деяку стабілізацію епідемічної ситуації (див. мал. 1.2.3.1).

39 За даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом Міністерства охорони здоров’я України

56

40ВІЛ-інфекціявУкраїні.Інформаційнийбюлетень//Міністерствоохорониздоров’яУкраї­ ни, Український центр профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. — № 35. — 2011. 41ВІЛ-інфекціявУкраїні.Інформаційнийбюлетень//Міністерствоохорониздоров’яУкраї­ ни, Український центр профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. — № 35. — 2011.

57

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

В країнах, де активно поширюється ВІЛ-інфекція, особливо уразливими до інфікування ВІЛ є діти та молодь, оскільки, за свідченнями різноманітних досліджень, рівень застосування ризикованих практик серед них є більш високим, ніж серед дорослих.

За даними офіційної статистики, 2010 року в Україні понад половина випадків інфікування ВІЛ серед хлопців 15–19 років відбулася через споживання ін’єкційних наркотиків (53%), більшість дівчат того ж віку заразилися ВІЛ через незахищені гетеросексуальні контакти (92%).

Світовий досвід свідчить, що споживачі ін’єкційних наркотиків найбільш уразливідоВІЛіпоширенняінфекціїсереднихвідбуваєтьсяшвидшезавсіх.Увідпо- відностідорекомендаційЮНЕЙДСтаВООЗ,реєстраціявипадківВІЛ-інфекціїсеред осіб молодшого віку (15–19, 20–24 років) відображає рівень так званих «нових випадків»зараження,оскількизагрозаінфікуванняВІЛдляцієїгрупивиникланедавно.

За даними рутинного епідеміологічного нагляду, питома вага споживачів ін’єкційних наркотиків у віковій групі 15–24 роки від загальної кількості нових випадків ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків має стійку тенденцію до зменшення з 2003 року (з 21,6% у 2003 р. до 6,6% у 2010 р.), що може свідчити про покращення ситуації у відношенні ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків.

Отже,якзасвідчуєнаведенастатистика,епідеміяВІЛ-інфекціївУкраїніпродов­ жує поширюватися, причому переважно в молодіжному середовищі. Незважаючи на ріст питомої ваги статевого шляху передачі ВІЛ, споживачі ін’єкційних наркотиків залишаються основною «рушійною силою» поширення цієї інфекції в Україні.

У 1995 році в Україні було оголошено епідемію туберкульозу. За даними Міністерства охорони здоров’я України, захворюваність на туберкульоз з 1992 року неухильно зростала і збільшилась за цей період в 2,4 рази — з 35,0 на 100 тис. населеннядо84,5у2005році,коливідзначалимаксимальнийрівеньцьогопоказника. Показник смертності за період епідемії збільшився в 2,7 рази — з 9,5 у 1992 році до 25,3на100тис.населенняу2005році.У2009роцізахворюваністьнатуберкульозстановила72,7на100тис.населення(33424осіб),щона6,6%меншеніжу2008роцііна 13,6% менше порівняно з 2005 роком, коли відзначали максимальний рівень цього показника.Рівеньсмертностізнизивсяза4-хрічнийперіодна28,1%з—25,3до18,2 на 100 тис. населення у 2009 році. Однак слід звернути увагу на думку тих фахівців, які вважають, що офіційна цифра хворих на туберкульоз в Україні, як і у випадку з іншими соціально небезпечними хворобами, є применшеною принаймні втричі.

Близько 86% хворих на туберкульоз становлять особи працездатного і репродуктивного віку, половина з них — непрацюючі особи працездатного віку. Вважається, що 80% хворих на туберкульоз перебувають за межею бідності. Водночас зростає кількість захворілих на цю хворобу серед представників відносно благополучних та навіть заможних груп населення.

58

Розділ 1. Сучасна молодь України: соціальний та демографічний портрет

Загальновідомим є факт надзвичайного поширення захворювання на туберкульоз в пенітенціарній системі. Разом з тим, показник захворюваності на туберкульоз (кількість вперше виявлених хворих на туберкульоз на 100 тис. осіб) в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах протягом останніх 10 років має стійку тенденцію до зниження і стабілізації та зменшився у 4,7 рази з 2000 року (2000 рік — 4873,6; 2009 рік — 1030,5). У 2009 році цей показник залишився на рівні 2008 року та становив 1030,5 на 100 тис. осіб (2008 рік — 997,6), що у 14 разів перевищує цей показник серед населення України (72,7 на 100 тис. населення).

Особливістю поширення туберкульозу в нашій країні є його пізнє виявлення, яке водночас є й однією з найосновніших причин зростання рівня смертності від цієї хвороби. Так, аналіз даних щодо померлих від тубер­ кульозу за термін менше одного року спостереження в диспансері свідчить про значний­ ріст цього показника в останні 15 років. Усе частіше туберкульоз діагностується­ тільки після смерті хворого — на автопсії (під час розтину), тобто людина була носієм інфекції, однак не знала про це.

За критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я, показник захворюваності на туберкульоз, що сягає за 30 випадків на 100 тис. населення, відповідає високому рівню захворюваності. В Україні він, як зазначалося вище, складає понад 70, тому наша держава віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на цю хворобу.

Загалом розповсюдженість асоціальних явищ в суспільстві пов’язана з різними економічними та соціальними проблемами, з низьким рівнем життя населення тощо. Іншим прикрим фактом стало те, що в нашій країні так і не сформувалися традиції й культура здорового способу життя, які передбачають усвідомленняцінностівласногоздоров’ятавідповідніпрактичнідіїйповедінку для його збереження. Також дуже важливо, аби здійснення профілактичної роботи було належним чином профінансовано державою. Ще на початку 90-х років ХХ століття ВООЗ звертала увагу світової громадськості на те, що для досягнення позитивних результатів розмір асигнувань на медико-санітарну просвіту повинен бути не менше 3% від обсягу бюджету на охорону здоров’я, особливо на заходи з формування здорового способу життя.

Наразі в нашій країні акцент робиться на лікувальній роботі щодо протидії соціально небезпечним хворобам. В той же час питання первинної профілактики­ захворювань розглядаються як другорядні, а формування здорового способу життя носить декларативний характер. Ще в минулому році відбулося обговорення питань, пов’язаних із запровадженням здорового способу життя, у молодіжному середовищі на Парламентських слуханнях у Верховній Раді України, але прийняті рішення у більшій мірі спрямовані на розвиток фізкультури та спорту без врахування інших важливих складових здоров’я.

59