Щодо реальної унії, то найвідомішим прикладом є унія між королівством Польським і Великим князівством Литовським в результаті якої була утворена Річ Посполита або унія між Англією та Шотландією у1706 році, результатом якої була поява Великобританії. Таким чином, коли між державами укладається договір про утворення унії, то така унія вважається реальною.
Аналіз конфедерацій та уній свідчить, що у деяких випадках конфедерації та унії є складними державами, а в інших – міждержавними об’єднаннями.
До останніх належать співдружності держав та їхні спілки.
Співдружність держав – це аморфне організаційно оформлене об’єднання держав, що виступають як асоційовані учасники при збереженні ними повног суверенітету та незалежності.
Спілка держав – це союз держав, що утворений на основі міждержавного договору з метою інтеграції ресурсів учасників для вирішення актуальних завдань.
Прикладом спілки може служити ЄС, НАТО та ін. Прикладами співдружності
– СНД, Британська співдружність тощо.
Державно-подібні об’єднання.
Конфедерація
Юридична конфедерація
Складна
держава
Фактична конфедерація
Міждержавне об’єднання
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Реальна унія |
|
Особиста унія |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
296
Унія
Рис. 12.4. Державно-подібні об’єднання.
Якщо проаналізувати конфедерації та унії з точки зору їх приналежності як до складних держав, так і до міждержавних об’єднань, то ми дійдемо висновку, що до складних держав слід віднести виключно юридичні конфедерації та реальні , унії тоді як фактичні конфедерації та особисті унії належать до міждержавних об’єднань разом із спілками та співдружностями держав.
Саме в силу того, що унії та конфедерації можуть належати до різних форм територіальної інтеграції, їх слід визначати як державно-подібні об’єднання.
Питання для самоконтролю.
1.Що таке федерація?
2.Які принципи притаманні федераціям?
3.Які існують класифікації федерацій?
4.Що таке національна федерація?
5.Що таке територіальна федерація?
6.Що таке змішана федерація?
7.Що таке національно-територіальна федерація?
8.Що таке територіально-національна федерація?
9.Що таке м’яка федерація?
10.Що таке жорстка федерація?
11.Що таке симетрична федерація?
12.Що таке асиметрична федерація?
13.Що таке імперія?
14.Які існують класифікації імперій?
15.Що таке конфедерація?
16.Які існують види конфедерацій?
297
17.Які існують види уній?
18.Що таке співтовариство держав?
19.Що таке співдружність держав?
20.Що таке юридична конфедерація?
21.Що таке фактична конфедерація?
22.Що таке особиста унія?
23.Що таке реальна унія?
24.Що відноситься до державно-подібних об’єднань?
25.Що відноситься до міждержавних об’єднань?
Дискусійні завдання:
1.В якій державі Ви хотіли б жити (вибрати лише один з варіантів форми правління) і чому:
·Абсолютна монархія.
·Теократична монархія.
·Представницька монархія.
·Дуалістична монархія.
·Президентська республіка.
·Парламентська республіка.
·Президентсько-парламентська республіка.
·Парламентсько-президентська республіка.
2.Якою б Ви хотіли бачити Україну майбутнього (вибрати лише один з варіантів форми державно-територіального устрою)
ічому:
·Проста унітарна держава.
·Складна унітарна держава.
·Регіоналістична держава.
·Національна федерація.
298
·Територіальна федерація.
·Національно-територіальна федерація.
·Територіально-національна федерація.
·Центр єдиної імперії.
·Метрополія колоніальної імперії.
·Юридична конфедерація.
·Реальна унія.
299
ГЛАВА 13. Політико-державний режим
План.
1.Загальна характеристика політико-державного режиму.
2.Демократичний режим.
3.Ліберальний режим.
4.Авторитарний режим.
5.Тоталітарний режим.
§1. Загальна характеристика політико-державного режиму
Політико-державний режим.
Політико-державний режим – це сукупність прийомів, методів та засобів, за допомогою яких здійснюється державна влада, а держава регулює відносини між людьми та взаємодіє із суспільством і громадянином.
Політико-державний режим складається, щонайменше з трьох компонентів,
що зберігають певну самостійність, автономність.
Перший компонент, що складає зміст поняття “політико-державний режим” –
це державно-політичний режим, тобто спосіб взаємодії держави, суспільства і громадянина. Саме державно-політичний режим визначає права і свободи особи,
пріоритетний |
тип |
її |
політико-правової |
культури, поведінки, |
свідомості |
і |
менталітету. |
Сутність |
державно-політичного режиму визначається , тимщо в |
|
|||
державі є пріоритетного – права держави, права суспільства чи права громадянина, |
|
|||||
що з переліку прав, закріплених у Загальній декларації прав людини держава визнає, |
|
|||||
гарантує або обмежує. |
|
|
|
|
|
|
Другий |
компонент |
змісту„політико-державного режиму” – |
це “політичний |
|
||
режим”. Він |
має декілька |
вимірів, обумовлених |
рівнем і |
якістю соціально- |
||
300
економічного розвитку суспільства, принципу поділу влади, способом формування органів державної влади, статусами партійної системи, політичної опозиції, ЗМІ,
армії, поліції, церкви.
Третій компонент політико-державного режиму – це державний режим, тобто методи здійснення державної влади, способи врегулювання і розв'язування соціальних, політичних і правових конфліктів.
Державно-політичний режим.
За державно-політичним режимом всі держави поділяються на цивілітарні,
соціалістські та етатистські.
Цивілітарний режим (від лат. civilis – громадянин) передбачає наявність
розвиненого громадянського суспільства. В умовах цивілітаризму громадянське суспільство домінує над державою, а остання (разом із суспільством) служить інтересам громадянина. Прикладами цивілітарних політичних режимів є сучасні соціальні держави: ФРН, Швеція тощо.
Соціалістський режим передбачає служіння держави і громадянина інтересам
як суспільства загалом, так і його окремим соціальним верствам. Прикладами соціалістських режимів є як різного роду традиційні суспільства(допетровська Московія, Річ Посполита), так і більш сучасні держави(націонал-соціалістична
Німеччина, яка забезпечувала панування„арійської” раси чи СРСР за часів
диктатури пролетаріату тощо).
Етатистський режим (від франц. etat – держава), навпаки, дозволяє домінувати
державі над громадянином та суспільством. Прикладами |
таких |
режимів є |
фашистська Італія (вона визначили мету розвитку цивілізації саме Державу), тяглова |
||
держава часів правління Петра, якаІ змусила служити |
державі |
всі верстви |
населення. |
|
|
Приклад 13.1.
301
В.В. Сухонос (мол.) про етатистський та соціалістський режими в Німеччині
та Італії. |
|
|
Так, у 1932 році в своїй“Доктрині фашизму” Б. Муссоліні писав, що “ |
||
фашистська концепція життя підкреслює значення Держави і прий |
||
індивідуальне лише настільки, наскільки його інтереси співпадають |
||
інтересами Держави, котра уособлює совість та універсальну волю людини |
||
як історичної сутності”. |
|
|
На відміну від Муссоліні, котрий вбачав у державі кінцеву мету розвитку |
||
людства, Гітлер вважав, що держава – це засіб. В своїй праці “Моя боротьба” |
||
він писав: “Держава є засіб до мети. Її власна мета полягає у збереженні та в |
||
подальшому розвитку колективу фізично і морально |
однакових |
людських |
істот. Це збереження відноситься насамперед лише до того ядра, котре |
||
дійсно належить до даної раси і забезпечує їй розвиток тих сил, що закладені |
||
у цій расі. Частина цього ядра буде забезпечувати збереження фізичного |
||
життя, а інша частина – сприяти подальшому духовному розвитку. Насправді |
||
ж одна частина створює передумови, необхідні для іншої. |
|
|
Держава, що не слугує цій меті є якоюсь відразливою і приреченою на |
||
загибель. Сам факт її існування ще нічого не доводить. Адже ніхто не скаже, |
||
що успіх зграї флібустьєрів може виправдати розбійництво як інститут. |
|
|
…Найвищою метою дійсно народної держави повинно стати піклування |
||
про збереження того расового ядра, котре лише й спроможне створити |
||
культуру, подарувати людству красу, гідність і все |
високе. Ми, арійці, |
|
розуміємо під державою лише живий організм раси, що не лише забезпечує |
||
саме існування цієї раси, але й забезпечує їй також можливість подальшого |
||
більш високого розвитку всіх закладених в ній |
здібностей |
до сту |
найвищої свободи”. |
|
|
Джерело: Сухонос В.В. Динаміка сучасного державно-політичного |
||
режиму в Україні: антиномія демократизму і авторитаризму. – Суми: |
||
Університетська книга, 2003. – С. 27. |
||
302
Державний режим.
Державний режим можна пояснити, виходячи з його визначення як сукупності
63
прийомів та способів, за допомогою яких здійснюється державна влада . В даному
разі під цими “прийомами і способами” розуміються методи здійснення державної влади.
Традиційно теорія держави і права виділяє три методи здійснення державної
влади: переконання, стимулювання і державний примус(правовий і неправовий).
Залежно від того, який метод домінує, всі державні режими можна поділити на
лібертарні (домінують методи |
переконання), біхевіористичні |
(домінують методи |
|
||
стимулювання), консервативні (домінує правовий державний примус) і терористичні |
|
||||
(домінує неправовий державний примус, тобто державне свавілля). |
|
||||
Лібертаризм |
передбачає |
невтручання |
держави |
у громадянські |
сп |
(насамперед, в економіку) і єдиним методом її впливу на суспільство може бути лише переконання.
Біхевіористичний режим передбачає певне втручання держави у справ суспільства за допомогою стимулюючих методів. Цей термін має своє“історичне” коріння. Річ у тім, що біхевіоризм – це напрямок у американській психології та соціології, що пропонує не цікавитись внутрішнім станом людини, а досліджувати зовнішні стимули та зворотні реакції. Така постановка питання повинна була допомогти соціальним наукам подолати свою“гуманітарну обмеженість” і стати більш точною.
Консервативний режим опирається на традиції і для їх забезпечення дуже часто використовує державний примус. Однак в його умовах повага до традицій певним чином стає повагою до закону, а тому домінує правовий державний примус.
Терористичний режим передбачає певну відмову від традицій та .прав Характерна для нього боротьба з супротивниками методами державного терору
63 Див. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы. – М., 1999. – С. 152.
303
призводить до певного державного свавілля, тобто неправового державного
примусу.
Політико-державний режим
Державно-політичний режим |
Політичний режим |
Державний режим |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Етатистський режим
Соціалістиський режим
Цивілітарний режим
Лібертарний режим
Біхевіористичний режим
Консервативний режим
Терористичний режим
Рис. 13.1. Класифікація політико-державних режимів.
Все це можна пояснити на прикладах.
1933 розділив історію США, які спочатку (до 1933 року) були державою з лібертарним режимом, а потім (після 1933 року) стали державою з біхевіористичним режимом. Прикладом консервативного режиму було правління генерала де Голля у Франції в часи становлення П’ятої Республіки. Терористичний режим – це радянський режим в період так званого “червоного терору”.
Політичний режим.
Теорія держави і права виділяє декілька видів політичного режиму.
Найпоширенішою з них єідеологічна класифікація, що передбачає розділ політичних режимів на демократичні та недемократичні. Раніше до недемократичних режимів належали тиранічні, які були засновані на одноособовому правлінні. При цьому влада тирана часто встановлювалася насильницьким шляхом,
через захоплення влади та усуненням законної влади з допомогою державно перевороту. Тиранія була характерна для деяких полісів Еллади. Зараз на зміну
304