
- •2. Цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин та його специфічні особливості
- •3. Наука цивільного права та її система.
- •4. Поняття, принципи та система цивільного законодавства
- •5. Цивільний кодекс України (зальна характеристика)
- •6. Дія норм цивільного права в часі та просторі
- •7. Роль судової практики в цивільному праві. Аналогія закону та аналогія права.
- •8. Поняття цивільних правовідносин, їх класифікація. Елементи цивільних правовідносин
- •9.Юридичні факти: поняття і класифікація. Юридичний склад
- •10. Поняття, загальні риси та зміст правоздатності фізичних осіб.Початок та кінець правоздатності фізичних осіб.
- •11. Дієздатність фізичної особи
- •12. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
- •13.Поняття місця проживання та його значення в цивільному праві.
- •14.Акти цивільного стану. Порядок виправлення та оскарження актового запису.
- •15. Правовий статус фізичної особи - підприємства.
- •16. Опіка й піклування
- •17. Поняття та ознаки юридична особа
- •18. Види юридичних осіб
- •19. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб.
- •20. Філії та представництва
- •21. Порядок та способи утворення Юридичних осіб
- •22. Порядок та способи припинення юридичних осіб.
- •23. Поняття та види господарських товариств.
- •24. Правове становище акціонерних товариств
- •25. Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю
- •26. Правовий статус виробничого кооперативу
- •27. Держава і територіальні громади,як суб'єкти цивільного права
- •28. Поняття та види об'єктів цивільних правПоняття «майно» в цивільному праві
- •29. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей
- •30. Поняття та види цінних паперів
- •31. Поняття і види особистих немайнових прав
- •32. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •33. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •34. Поняття та види правочинів в цивільному праві
- •35. Умовні правочини
- •37. Поняття та види недійсних правочинів. Недійсність частини правочину.
- •38. Нікчемні правочини
- •39. Оспорювані правочини
- •40. Правові наслідки недійсності правочину
- •41. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов'язків.
- •42. И 43.Поняття представництва та його види. Особливості комерційного представництва.
- •44. Передоручення. Здійснення правочинів з перебільшенням повноважень
- •45. Довіреність та її види. Форма та строк дії довіреності.
- •46. Припинення довіреності.
- •47. Захист цивільних прав від порушень. Порядок та способи захисту.
- •48. Цивільно-правова відповідальність та її особливості.
- •49. Види цивільно-правової відповідальності.
- •50. Форми цивільно-правової відповідальності.
- •51. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності.
- •52. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності
44. Передоручення. Здійснення правочинів з перебільшенням повноважень
Представник зобов'язаний особисто вчинити дію, передбачену наданим йому повноваженням. Але він може передоручити її здійснення іншій особі, якщо таке передоручення передбачене договором або дозволене тим, кого представляють, в іншій формі (у листі, у телеграмі тощо). Передоручення може також ґрунтуватися на положеннях акта цивільного законодавства. Власне таким спеціальним положенням акта цивільного законодавства є передбачене ч. 1 коментованої статті правило, згідно з яким представник має право здійснити передоручення, якщо це зумовлено метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Згідно з частиною 2 ст. 240 ЦК довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків видачі довіреності на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо), яка може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання (ч. 4 ст. 245 ЦК).
Строк, на який вона видається, не може перевищувати терміну дії основної довіреності, на підставі якої вона видана. Оскільки при передорученні має місце передання представником його повноважень третій особі (заміснику), тобто відбувається заміна осіб у внутрішніх відносинах представництва із збереженням останніх, то це не впливає на існування самих відносин представництва. Тому правочин, вчинений після передоручення замісником першого (головного) представника, так само створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, як це було б при діях першого представника.
"Перевищення повноваження"— це довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками того, кого представляють, або нормами права. При перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такий відступ з довірителем. При визначенні обсягу повноважень слід враховувати вказівки закону, зміст довіреності та інструкцій особи, яку представляють.
Перевищення повноважень можливе у кількісному і якісному відношенні.
Під кількісним перевищенням мається на увазі, наприклад, перевищення: 1) числа, ваги, міри речей; 2) терміну договору, який потрібно укласти; 3) розміру плати або покупної ціни;
Якісне перевищення може стосуватися; 1) властивостей і специфіки предмета правочину; 2) вибору контрагента, з яким має бути укладений правочин; 3) характеру самого правочину, вчинення дій, не передбачених довіреністю.
Правочин, вчинений з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого схвалення цієї угоди. Якщо ж схвалення не відбудеться, то такий правочин правових наслідків для того, кого представляють, не спричиняє і має бути визнаний недійсним відповідно до ч. І ст. 241, ст. 239, ст. 215 ЦК
Крім того, за певних обставин (наприклад, у випадку зловмисної домовленості представника і третьої особи про укладення правочину з перевищенням повноважень) виникає також обов'язок третьої особи відшкодувати особі, яку представляли, збитки, що виникли внаслідок дій представника з перевищенням повноважень.
Стаття 241 ЦК передбачає два варіанти поведінки особи, яку представляють, при представництві з перевищенням повноважень: 1) вона схвалює дії, вчинені від її імені; 2) вона відмовляється від схвалення дій, вчинених від її імені без повноважень або з перевищенням повноважень.
Право на звернення до того, кого представляють, щодо схвалення укладеного правочину має не тільки представник, але й третя особа, що уклала угоду з представником, який перевищив повноваження. Це випливає зі змісту ст. 241 ЦК, де йдеться про схвалення дій представника, а отже, у тому числі й договору з третьою особою.
Схвалення дій представника можливе в різних формах: 1) схвалення шляхом заяви про це; 2) схвалення мовчазною згодою; 3) схвалення шляхом здійснення так званих конклюдентних дій, що свідчать про прийняття правочину.
За своєю юридичною природою схвалення є одностороннім правочином, що вимагає сприйняття його третьою особою і представником. У схваленні виражається воля особи, яку представляють, наділити юридичною силою конкретну угоду, укладену для неї з перевищенням повноважень.
Той, кого представляють, не може ухилитися від схвалення тієї частини угоди, яка відповідає повноваженням, — за умови що можливе її самостійне існування. Тому угода, укладена з перевищенням повноважень, якщо її не схвалив той, кого представляють, може бути визнана судом частково дійсною (статті 240, 242, 217 ЦК). Якщо ж самостійне існування частини угоди, укладеної в межах повноважень, не є можливим, то вона визнається повністю недійсною (статті 240, 242, 215 ЦК).
Витрати, яких зазнав представник, який діяв із перевищенням повноважень, можуть бути стягнені з того, кого представляли, як безпідставне збагачення за правилами глави 83 ЦК. Природно, за наявності всіх умов, необхідних для виникнення відповідних зобов'язань.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.