- •2. Цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин та його специфічні особливості
- •3. Наука цивільного права та її система.
- •4. Поняття, принципи та система цивільного законодавства
- •5. Цивільний кодекс України (зальна характеристика)
- •6. Дія норм цивільного права в часі та просторі
- •7. Роль судової практики в цивільному праві. Аналогія закону та аналогія права.
- •8. Поняття цивільних правовідносин, їх класифікація. Елементи цивільних правовідносин
- •9.Юридичні факти: поняття і класифікація. Юридичний склад
- •10. Поняття, загальні риси та зміст правоздатності фізичних осіб.Початок та кінець правоздатності фізичних осіб.
- •11. Дієздатність фізичної особи
- •12. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
- •13.Поняття місця проживання та його значення в цивільному праві.
- •14.Акти цивільного стану. Порядок виправлення та оскарження актового запису.
- •15. Правовий статус фізичної особи - підприємства.
- •16. Опіка й піклування
- •17. Поняття та ознаки юридична особа
- •18. Види юридичних осіб
- •19. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб.
- •20. Філії та представництва
- •21. Порядок та способи утворення Юридичних осіб
- •22. Порядок та способи припинення юридичних осіб.
- •23. Поняття та види господарських товариств.
- •24. Правове становище акціонерних товариств
- •25. Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю
- •26. Правовий статус виробничого кооперативу
- •27. Держава і територіальні громади,як суб'єкти цивільного права
- •28. Поняття та види об'єктів цивільних правПоняття «майно» в цивільному праві
- •29. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей
- •30. Поняття та види цінних паперів
- •31. Поняття і види особистих немайнових прав
- •32. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •33. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •34. Поняття та види правочинів в цивільному праві
- •35. Умовні правочини
- •37. Поняття та види недійсних правочинів. Недійсність частини правочину.
- •38. Нікчемні правочини
- •39. Оспорювані правочини
- •40. Правові наслідки недійсності правочину
- •41. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов'язків.
- •42. И 43.Поняття представництва та його види. Особливості комерційного представництва.
- •44. Передоручення. Здійснення правочинів з перебільшенням повноважень
- •45. Довіреність та її види. Форма та строк дії довіреності.
- •46. Припинення довіреності.
- •47. Захист цивільних прав від порушень. Порядок та способи захисту.
- •48. Цивільно-правова відповідальність та її особливості.
- •49. Види цивільно-правової відповідальності.
- •50. Форми цивільно-правової відповідальності.
- •51. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності.
- •52. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності
39. Оспорювані правочини
Оспорюваними (або відносно дійсними) є правочини, недійсність яких прямо не встановлена законом, але якщо заінтересована особа оспорює такий правочин, він може бути визнаний судом недійсним (ч. З ст. 215 ЦК).
На відміну від нікчемного, оспорюваний правочин в момент вчинення породжує для його сторін цивільні права та обов'язки, а тому є дійсним. Проте порушення умов дійсності правочинів в момент вчинення зумовлює можливість оспорення їх заінтересованою особою і винесення судом рішення про його недійсність.
Розрізняють такі види оспорюваних (або заперечуваних) правочинів:
1) вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ст. 222 ЦК). Неповнолітні віком від 14 до 18 років можуть укладати правочини, які виходять за межі дрібних побутових, лише за згодою батьків (піклувальників), інакше за позовом заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
2) вчинений фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності (ст. 223 ЦК). Правочин, вчинений особою за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника, може бути або згодом схвалений або оспорений;
3) вчинений дієздатною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст. 225 ЦК). Це означає, що в силу різного роду обставин (хвороба, сп'яніння тощо) особа на момент укладення правочину могла не розуміти значення своїх дій. Такий правочин може бути визнаний недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті — за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені;
4) вчинений юридичною особою, який вона не мала права вчиняти (ст. 227 ЦК). Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним;
5) вчинений під впливом помилки (ст. 229 ЦК). Правочин може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка помилялась, лише у випадку помилки щодо обставин, які мають істотне значення. Це може бути помилка в праві (особа вважала, що їй майно дарують, а пізніше з'ясувалося, що продають), в предметі, змісті, суб'єктному складі тощо;
6) вчинений під впливом обману (ст. 230 ЦК). Обман може бути здійснено як шляхом вчинення активних дій (парфуми фастівські видають за французькі), так і шляхом бездіяльності (при огляді квартири, яка продається, власник не повідомив покупця, що поруч — аеропорт);
7) вчинений під впливом насильства (ст. 231 ЦК). Правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо буде доведено, що воля особи була спотворена від впливом фізичного чи психічного тиску;
8) вчинений в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК). Суд може визнати правочин недійсним лише у випадку умисної змови представника однієї сторони з іншою;
9) вчинений під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК). Такі правочини інколи називають "кабальними", оскільки особа змушена була укласти правочин на вкрай невигідних для неї умовах у зв'язку з обставинами, які склалися (наприклад, змушена була за безцінь продавати речі, щоб терміново придбати дорогі ліки).