Ритм праці

Швидкість рухів, стомлюваність, інтенсивність роботи залежить від темпу і ритму праці.

Ритм праці (його розміреність) може бути вільним і заданим. При вільному ритмі темп роботи визначається самим робітником, за його індивідуальними можливостями. Заданий ритм визначається швидкістю руху стрічки конвеєру, русальних частин конвеєру тощо. Обов’язково слід ураховувати, що протягом дня продуктивність праці зазнає закономірних коливань, є не стабільною і характеризується трьома періодами:

• 1-й початковий період ‑ входження у роботу, йде наростання працездатності, швидкість і точність дій у цьому періоді низькі.

• 2-й період – відносно стійкої працездатності, його тривалість залежить від характеру роботи, а також від ступеня підготовки і стану робітника.

• 3-й період – зниження працездатності, яке викликає втома.

Тому з метою зниження втоми і покращення працездатності доцільно погоджувати заданий ритм роботи у відповідності з цими коливаннями. Втім зміни швидкості руху стрічки конвеєру протягом робочого дня може бути запрограмована. Дослідження показали, що у середньому довготривалість операції не повинна бути менше ніж 40-45 сек.

Особливу увагу треба звернути на так звану проблему монотонності, коли бадьора ритмічність переходить у виснажливу монотонність, особливо на точно-конвеєрному виробництві.

Яскраво виражена монотонність роботи не тільки призводить до передчасної втоми, але й особливо небезпечного, швидкого нервового виснаження. У боротьбі з монотонністю ефективними є такі засоби:

• періодична зміна робочої пози;

• періодична зміна ритму роботи;

• об’єднання операцій і обмеження їх дроблення;

• запровадження додаткових короткочасних перерв;

• запровадження елементів естетизації праці.

Гарні результати також дає і періодична зміна робочих місць на конвеєрі. Це забезпечує робітнику можливість всебічно і глибоко вивчати виробництво та благотворно відбивається на його відношенні до праці. Рекомендується об’єднувати надзвичайно прості і монотонні операції у більш складні і різноманітні за змістом, цей засіб викликає у робітника підвищену зацікавленість до праці.

Раціональна організація режиму праці і відпочинку також знижує стомлення. Частота і тривалість перерв визначається характером роботи. Так, наприклад, у роботі, яка вимагає особливої уваги і точної координації рухів, великого нервового напруження, бажані короткі (тривалістю 3-5 хвилин), але часті паузи. І навпаки, у роботі, яка пов’язана з великим м’язовим навантаженням, перерви повинні бути тривалими (до 10 хвилин), але не частими, причому їх тривалість і частота мають змінюватися протягом робочого дня.

Естетизація праці. Виробнича естетика охоплює питання робочої обстановки і виробничої культури підприємства. На відміну від виробничої естетики технічна естетика визначається як наука про закони художнього конструювання виробів. Існують декілька шляхів естетизації праці.

Естетизація процесу праці, виробнича естетика охоплює питання робочої обстановки і виробничої культури виробництва. Вимоги культури виробництва мають задовольнятися самим процесом виробництва, починаючи з проектування та складання технічної документації і закінчуючи різноманітною технологією виробництва виробів; вміщувати у собі процеси випробувань і зовнішню оздобу виробів, тобто надання їм благодійного товарного виду.

Естетизація робочого середовища вміщує в собі значні резерви росту продуктивності праці. Так, наприклад, раціональне фарбування інтер’єру підвищує продуктивність праці на 25% і знижує непродуктивні витрати робочого часу на 32%. Але не слід розуміти зв’язок економіки з естетикою примітивно: зростання продуктивності праці не можна пояснювати тільки кольором, тільки світлом, тільки плануванням. Як вже зазначалося, на продуктивність праці впливає цілий комплекс факторів, до якого входить і естетика.

Естетизація продуктів праці. Продукт праці має бути не тільки гарним у цілому завершеному вигляді, але й в усіх своїх деталях і вузлах, на усіх етапах перетворення матеріалу у деталь, вузол, машину.

Велике значення для підвищення виробничої культури має раціональне розміщення обладнання, виробничих приміщень, переїздів, переходів, що полегшує умови праці. Композиція інтер’єру повинна бути логічно доцільною.

Раціонально повинні вирішуватися питання масштабності, тобто сумісності частини предмета з цілим, предмета в цілому і його частин з іншими предметами, а також з розмірами людини.

Форма машини не повинна бути джерелом зайвої інформації, щоб не відволікати увагу оператора. Усі нефункціональні і декоративні елементи, якщо вони не передбачені технологією виробництва, мають бути виключені. Форми основних об’ємів машини мають бути прості, лаконічні, з нормальними обрисами, без хитромудрих конфігурацій. Різкі зміни основних ліній контурів, об’ємів мимоволі притягають погляд людини, і вони є постійними вузлами зорової напруги.

Колір на виробництві. Надзвичайне значення в естетизації виробництва має колір чи так званий “кольоровий клімат”. Оскільки зоровому аналізатору людини у процесі його трудової діяльності пред’являються все більші вимоги, необхідно забезпечити умови для зменшення напруження і стомлення зору. Так, сприятливу дію на функції ока чинить раціональне як з фізіологічної, так і з художньої точок зору кольорове оформлення чи забарвлення виробничих приміщень і робочих місць.

Око людини у сонячному спектрі розрізняє більш ніж 120 градацій за кольоровим тоном, більш 10 ‑ за насиченістю кожного тону, більш ніж 25 ступенів ‑ за яскравістю, що у сумі дає більше 25000 різних кольорів і відтінків. Око гостро реагує на кольори і менше втомлюється, якщо оточуюча обстановка достатньо різноманітна за кольором.

Психофізіологічний вплив кольорової гами на людей різноманітний і сприймається людьми по-різному, в залежності від статі, віку, фізичного стану, настрою. Тому до підбору кольору в інтер’єрі треба ставитися надзвичайно обережно, обов’язкова консультація зі спеціалістами. Ні в якому разі не можна користуватися суб’єктивними критеріями “подобається”, “не подобається”. Для здійснення раціонального кольорового оформлення різних об’єктів з усієї гами існуючих фарбових відтінків виділена обмежена кількість оптимальних кольорів. Необхідно, щоб фарбування і устаткування інтер’єру та інших елементів мало м’які переходи, без різких яскравих контрастів. Органи керування, навпаки, повинні відрізнятися певним контрастом з робочим місцем.

Кольорове оформлення приміщень має враховувати характер праці, а також бажано вік і стать працюючих. Кольори високої насиченості швидко втомлюють зоровий апарат. Одні кольори (червоний, оранжевий, жовтий) стимулюють діяльність вегетативної нервової системи, наприклад, збільшується частота пульсу. Кольори короткохвильової частини спектру (фіолетовий, синій, зелений) викликають зворотню, гальмуючу дію.

Психофізіологічний вплив пояснюється тим, що окремі кольори та їх відтінки викликають підсилення чи ослаблення певних відчуттів, наприклад: оранжевий і червоний кольори викликають уявне підсилення виробничого шуму шляхом підвищення збудження слухового центру; фіолетовий колір діє дратівливо і пригнічуючи; блакитний і зелений викликають відчуття прохолоди. Існують таблиці, за якими можна обрати кольорову гаму для фарбування інтер’єрів, яка відповідає технологічному процесу і характеру праці. Так, при роботі, яка вимагає постійної зосередженості чи одноманітних дій, кращі відтінки холодних кольорів – зеленого, синьо-зеленого, оскільки погляд на ці кольори викликає розслаблення. При роботі, яка періодично вимагає розумового чи фізичного навантаження рекомендуються відтінки теплих кольорів, що збуджують активність.

Особливу увагу приділяють кольору у техніці безпеки, завдяки таким його властивостям, як яскравість та помітність. Так, жовтий колір позначає «увага», оранжевий – «небезпечно», червоний – «стоп, небезпечно», зелений – «шлях вільний». Відповідно, у жовтий і оранжевий кольори фарбують частини машин, які рухаються, крани, шківи, дослідні ділянки на виробництві тощо. Деякі групи кольорів на відстані виявляють найбільший ефект, наприклад, жовтий на чорному фоні і чорний на жовтому. Ця особливість використовується на практиці для покажчиків, умовних позначень на транспорті тощо.

Таким чином, безпека праці може бути на достатньо високому рівні тільки за умов чіткого виконання правил та вимог безпеки. Недаремно й головною метою державної політики є пріоритет життя та здоров’я працюючих по відношенню до результатів виробничої діяльності, тобто державна політика в галузі безпеки праці спрямована на забезпечення духовного, фізичного, психічного й соціального здоров’я населення.