СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Науково-критична література

1. Millmore Royson Brief life of Brontes / W. R. Millmore – Bradford: W. R. Millmore, 1947. – 59p.

2. Bentley Phyllis The Brontes: with 140 illustrations / Bentley Phyllis – London: Thames and Hudson, 1997. – 144p.

3. Кеттл А. Введение в историю английского романа / Кеттл А. / [Пер. с англ.] – М.: Прогресс, 1966. – 445с.

4. Ярич И. Бронте / Ярич И. – Одесса: Астропринт, 2004. – 173с.

5. Гражданская З. Г. Творчество Э. Бронте / З. Г. Гражданская // Учёные записки; труды кафедры зарубежной лит-ры; т. 34; вып. 2 – М.: Издательство Моск. обл. пед. ин-та, 1955. – С.119-130.

6. Селитрина Т. Л. Байронизм в романе Э. Бронте «Грозовой перевал» / Т. Л. Селитрина //Учёные записки башкирского ун-та; вып. 51; серия № 21 – М.: Наука, 1972. – С. 278-290.

7. Єрмакова О. Концепція зла в романі Е. Бронте «Буре верхи» / О. Єрмакова // Наукова літературна подія; т. 3; вип. 7 – Київ, 2008. – С. 9-11.

8. Денисюк Х. Ренесанс роману Е. Бронте «Буреверхи» [текст] / Х. Денисюк // Слово і час. – 2005. - №11. – С. 83-.

9. Эти загадочные англичанки [сборник] / [Составитель и автор предисловия Е. Ю. Гениева] / [Пер с англ.] – М.: Прогресс, 1992. – С. 5-28.

10. Аникин Т. В., Михальская И. П. История английской литературы: [учебное пособие для студентов пед. ин-тов и факультетов иностранных языков] / Г. В. Аникин, И. П. Михальская – М.: Высшая школа, 1975. – 528с.

Довідкові видання

1. Літературознавчий словник-довідник [2ге вид., виправ., доп.] / За ред. Р. Т. Гром’як та ін. – К.: Академія, 2006. – 758с.

2. Литературный энциклопедический словарь / [под общей ред. В. М. Кожевникова и П. А. Николаева]. – М.: Сов. Энциклопедия, 1987. – 750с.

3. Краткая литературная энциклопедия / [под ред. А. А. Суркова]. – М.: Гос. науч. издат. «Советская энциклопедия», т. 1, 1962 – 1087с.

4. «50 английских романов» Краткий университетский справочник / [под ред. Абрахама Г. Ласа]. – Челябинск: Урал LTD, 1997 – С. 170-171.

5. Энциклопедия литературных героев: Зарубежная литература ХVIII-XIX веков / [под ред. А. М. Зверева]. – М.: Олимп, 2001. – 766с.

Досліджувані тексти

1. Emily Brontё Wuthering heights / Brontё E. – M.: Foreign Languages Publishing House, 1963. – 365p.

2. Бронте Эмили Грозовой перевал / Бронте Э. / [ Пер. с англ.] – М.: издательство АСТ, 2001. – 320с.

ПЛАН РОБОТИ:

Вступ

Розділ I. Визначення портрету в літературознавстві

1.1 Портрет у літературі

1.2 Різновиди портретів

Розділ ІІ. Портретна характеристика Хіткліфа у романі Е. Бронте «Грозовий перевал»

1. Дитинство та юні роки Хіткліфа

2. Зрілі роки Хіткліфа

3. Безумство Хіткліфа

Висновки

Розділ I. Визначення портрету в літературознавстві

1.1 Портрет у літературі

Портрет у літературі ( франц. Portrait – зображення обличчя людини на полотні або фотографії) – один із засобів художньої характеристики, що полягає в тому, що письменник розкриває типовий характер своїх героїв й виражає своє ідейне відношення до них через зображення зовнішнього вигляду героїв: їх статуру, обличчя, одяг, рухи, жести та манери. В просторових образотворчих мистецтвах: живопису, малюванні, скульптурі – зображення зовнішнього вигляду персонажів – єдиний засіб побудови художнього образу. Пильна увага до Портрету персонажів ґрунтується на загальній закономірності, згідно з якою внутрішні психічні стани людей відображаються в міміці (виражальні рухи м’язів обличчя), пантоміміці (виражальні рухи всього тіла), в динаміці мовлення (інтонація, темп, тембр), диханні і т. п., що допомагає в процесі спілкування глибше розуміти внутрішній світ один одного. В тому випадку, коли цілий твір присвячено характеристиці однієї окремої особистості, Портрет є особливим жанром, який носить саме цю назву і який іноді стоїть у центрі художньої течії чи окремої творчості художника – портретиста. Саме з образотворчого мистецтва назва портрет перейшла в теорію літератури.

У художній літературі, як словесному мистецтві Портрет є тільки одним з засобів характеристики, що вживається в композиційній єдності з іншими подібними йому засобами: розвитком дії у сюжеті, описом думок і настроїв героїв, діалогом діючих осіб, описом обстановки і т.д. Своєрідною системою таких засобів характеристики і твориться в літературі художній образ, а портрет є тим самим однією зі сторін художнього образу. Серед усіх інших способів зображення Портрет відрізняється особливою зоровою наочністю і разом з пейзажем й побутовими описами надає твору особливу силу зображення.

Будучи однією зі сторін художнього образу, Портрет містить у собі ті основні моменти, які є істотними для його образу вцілому. У Портреті героя, як і у всьому його образі, існують і загальні типові риси, й індивідуальні. З одного боку, літературний герой зображується у більшості випадків як соціальна та історична постать, представник певної суспільної епохи, певного класу і класової групи, його зовнішність, рухи, манери характеризують зазвичай те соціальне середовище, яке письменник у своєму творі узагальнює й оцінює ідеологічно. З іншого боку, літературний герой є окремою постаттю, неповторною індивідуальністю, що відрізняється від інших членів свого середовища; вибором та співвідношенням індивідуальних рис його Портрету письменник також висловлює своє ідейне відношення до тієї соціальної групи, представником якої є герой.

Портрет літературних героїв буває різних типів і історично змінюється в залежності від того, яка соціальна дійсність у ньому типізується, яке ідейне відношення до типового героя висловлює в ньому сам автор. Але й портрет літературних героїв, що представляють одне і те саме соціальне середовище, буває різним у різних письменників в залежності від різного ідейного відношення їх до цієї середи.

Портрет є засобом психологічного аналізу. Портрети персонажів бувають докладними, розгорнутими або фрагментарними, неповними; можуть подаватися відразу в експозиції чи при першому введенні персонажа в сюжет або поступово, з розгортанням сюжету за допомогою виразних деталей. Все це залежить від традицій, особливостей літературного напряму, норм відповідного жанру, індивідуального стилю митця.

У різноманітних літературних родах та жанрах Портрет змінюється разом зі зміною художніх методів, стилів і літературних напрямів. На різних етапах літературного розвитку, у різних його моментах, Портрет відрізняється рівнем своєї типовості і рівнем своєї індивідуалізації на ґрунті його ідейного змісту.

Якщо давній літописець в епоху монументального стилю наділяв києво-руських князів найкращими прикметами, малюючи їх іконними красенями, не задумуючись над тим, якими вони були насправді, то письменник-полеміст змальовував немилих йому персон вельми непривабливими істотами. У народно-епічній поезії, а також у літературі доби Середньовіччя особистісне начало було ще слабким (герой як правило наділявся постійними прикметами зовнішності). В епоху відродження Портрет набув національних, соціальних, історичних рис, психологізму. В літературі Класицизму Портрет був лише свідченням «шляхетності» або «низького походження» героя. Поети-романтики закарбували мальовничі Портрети, в яких контрастно передавали суміш добра і зла, світла і тіні, сили та слабкості. У творчості письменників-натуралістів, з їх соціально-побутовими узагальненнями і реалістів, що розкривають більш глибокі соціальні протиріччя, Портрети героїв відрізняються зазвичай реалістичною правдоподібністю і типовістю. Герой зображується як типовий представник свого середовища, в його звичайних, щоденних побутових відносинах і обставинах; в Портретах героїв частіше за все підкреслюються щоденні побутові риси, що не мають в собі нічого виняткового й незвичайного. У творчості ж письменників, що відрізняються тими чи іншими відтінками фантастики дуже часто можна побачити відштовхування від побутового і звичайного – герої зображуються як виняткові особистості, в незвичних обставинах, що рідко зустрічаються, і в Портретах їх багато незвичайного, перебільшеного, а найчастіше й фантастичного. У ХІХ та ХХ ст. встановлюються різноманітні типи портретних характеристик: сатиричний, гротескний, імпресіоністичний та ін. Письменники наслідують та вдосконалюють різноманітні традиції класиків російського та європейського реалізму.

Письменник через портретні деталі, через їх динаміку передає сутність людини, її внутрішній світ, а читач, сприймаючи їх, засвоює образ людини і концепцію особистості – так відбувається естетично-духовна комунікація.

Портрет поряд з інтер’єрами, пейзажами, монологами, діалогами і

авторською розповіддю становить художній світ твору.