Заняття № 10

1. Історія розвитку уявлень про темперамент.

2. Гуморальна теорія темпераменту Гіппократа.

3. Конституціональні теорії темпераменту.

4. Теорія темпераменту Кречмера.

5. Теорія темпераменту Шелдона.

6. Неврологічна теорія темпераменту Павлова.

7. Сучасні уявлення про темперамент.

8. Опис типів темпераменту.

Література:

1. Будіянський М. Ф. Психологія особистості: Учбово-методичний посібник / М.Ф. Будіянський. – Одеса: Астропринт, 1999. – 119 с

2. Дубравська Д.М. Основи психології / Д.М. Дубравська. – Львів: Світ, 2001. – 280с.

3. Загальна психологія./За загальною редакцією академіка С.Д.Максименка. Підручник. - 2-ге вид., перероб.і доп. – Вінниця: Нова Книга, 2004. – 704с.

4. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч.посібник / П.А. М'ясоїд – К.: Вища школа, 2000. – 479 с.

5. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студентов высш.пед.учеб.заведений:В 3 кн.Кн.1.Общие основы психологии – 3-е изд. / Р.С.Немов – М.: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 1997. – 688 с.

6. Основи психології: Підручник / За заг. О.В.Киричука, В.А.Роменця. Вид. 5-е, стереотип.. - К.: Либідь, 2002. – 632с.

7. Петровский А.В. Психология: Учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений. – 2-е изд., стереотип. / А.В. Петровский, М.Г. Ярошевский. - М.: Изд.центр "Академия", 2001. – 512 с.

8. Платонов К.К. Занимательная психология / К.К Платонов. – М.: Молодая гвардия, 1986. – 224 с.

9. Психология. Словарь [под ред.А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского] – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

10. Рубинштейн С. П. Основы общей психологии / С.П. Рубинштейн. – Санкт-Петербург: Питер, 2002. – 720 с.

11. Сергеев К. К. Общая психология как точная наука / К.К. Сергеев – Херсон, 1995. – 240с.

12. Филатов Ф. Р. Общая психология / Ф.Р. Филатов. – Ростов-на-Дону, 2005. – 448 с.

13. Цуканов Б.И. Время в психике человека / Б.И.Цуканов. – Одесса: Астропринт, 2000. – 245с.

Тема 11. Характер. Здібності людини.

Поняття про характер як цілісне утворення особистості, що визначає особливості діяльності поведінки людини і характеризується стійким ставленням до різних сторін дійсності. Характер – це цілісний і досить стійкий індивідуальний склад психічного життя, що виявляється в окремих психічних актах, процесах і станах, у властивих людині емоційних переживаннях, у звичних способах реагування і поведінки, у специфічних особливостях стосунків з навколишнім світом. Характер – це фенотипічні (прижиттєві) утворення.

Системи властивостей характеру, обумовлені ставленням до: 1) суспільства; 2) себе; 3) праці; 4) продуктів праці, а також 5) вольові властивості характеру; 6) емоційні риси; 7) інтелектуальні риси.

Типи характерів. Вітчизняна типологія: гармонійно-цілісний; внутрішньо-конфліктний, але зовні гармонійно узгоджений із середовищем; конфліктний тип зі зниженою адаптацією; варіативний. За Фрейдом дві класифікації: 1) еротичний, нарцистичний, обсессивний і 2) прегенітальні типи – оральний, анальний, уретральний, фалічний, і генітальний тип (підстава для класифікації – фіксація індивіда на певному періоді психосексуального розвитку). За Юнгом, всі люди поділяються на дві групи: екстраверти та інтроверти. Кожна з цих груп має по чотири рівні: емоційний (переживання), сенсорно-подібний (чуттєве пізнання), інтелектуальний (раціонально-логічне пізнання), інтуїтивний (віра). З ім'ям Фромма пов'язана розробка поняття «соціальний характер», а також опис стійких типів «соціального характеру». До непродуктивних типів характеру Фромм відносить: рецептивний, експлуатуючий, накопичувальний, ринковий типи. Окремо Фромм виділив продуктивний тип.

Поняття професійної деформації характеру як негативного впливу психологічних особливостей певного виду діяльності на особистість.

Поняття акцентуації як значного посилення і крайньої вираженості окремих рис характеру або їх сполучень. Дане поняття введено К.Леонгардом. Прихована і явна акцентуації характеру. Типи акцентуацій за класифікацією К. Леонгарда. Гіпертимний тип, дистимний, циклоїдний (циклотимічний), емотивний (емоційний), демонстративний, збудливий, застрягаючий, педантичний, тривожний (психастенічний), інтровертований (шизоїдний, аутичний), екстравертований (конформний), екзальтований. Особливості даних типів, основний спосіб поведінки, непереносимість ситуації, бажана діяльність.

Здатності індивіда визначаються як закладені в людині й реалізовані за життя можливості досягнення високого рівня ефективності і продуктивності в певній діяльності. Б.М. Теплов про людські здібності. Поняття про задатки як анатомо-фізіологічні передумови здібностей. Види здібностей: загальні (розумові, практичні), спеціальні, творчі. Рівні здібностей: середні, обдарованість, талант, геніальність.