
- •Ы1. Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул і їх змістові характеристики у працях с. Єфремова, м. Зерова, д. Чижевського.
- •Ы2. Обрядова пісенність. Календарні цикли пісень.
- •Ы3. Думи та історичні пісні – жанри усної народної творчості. Відображення в них народного героїзму та патріотизму.
- •Ы4. Література кр. Провідні стилі і жанри. Жанр літопису в давній українській літературі.
- •Ы5. Історична основа, тема, ідея «Слова о полку Ігоревім». «Слово…» як літературна пам`ятка світового значення.
- •Ы6. Полемічна література кінця 16-початку 17 ст. Провідні мотиви послань Івана Вишенського.
- •Ы7. Творчість Григорія Сковороди. Збірка «Сад божественних песней». Історія «сродної праці» в байках.
- •Ы8. Проблематика, жанр «Енеїди» Котляревського. «Енеїда» як перший твір літератури нового типу.
- •Ы9. Поети-романтики 20-40-х років хіх століття.
- •Ы10. Квітка-Основяненко як перший український повістяр-«побутописець»
- •Ы11.Т.Шевченко-основоположник нової української літератури. Стан сучасного шевченкознавства.
- •Ы12. Рання творчість Шевченка. Ідейно-художній аналіз поеми «Гайдамаки».
- •Ы13. Лірика та сатира Шевченка 1843-47 років, її стильова своєрідність («Сон», «Кавказ», «і мертвим..»).
- •Ы14. Життя і творчість Шевченка періоду заслання та останніх років життя.
- •Ы15. Місце Марка Вовчка (Марія Олександрівна Вілінська 1833-1907) в українському літературному процесі.
- •Ы16.Проблема інтелігенції в українській романистиці другої половини хіх-початку хх ст. («Хмари» 1874 р. Нечуя-Левицького, «Перехресні стежки» 1900р. Франка).
- •Ы17. Творчість с. Руданського. Лірика. «Співомовки»
- •Ы18. Історичний роман Куліша «Чорна рада». П. Куліш як літературний критик.
- •Ы19. Літературно-критична й публіцистична діяльність Драгоманова (18 вересня 1841-20 червня 1895).
- •Ы20. Історична тема в драматургії Старицького («Маруся Богуславка», «Оборона Буші»). Старицький – поет і перекладач.
- •Ы22. Павло Грабовський. Провідні мотиви лірики.
- •Ы23. Збірка Франка «з вершин і низин». Її ідейно-художнє новаторство.
- •Ы24. Поезія Франка 90-х – 900-х років. Проблематика, жанрова своєрідність, багатство і розмаїття художньої палітри (збірки «Зівяле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Sempertiro»).
- •Ы25. Філософські поеми Франка («Мойсей», «Смерть Каїна»,» Іван Вишенський»)
- •Ы26. Франко як літературний критик і літературознавець.
- •Ы27. Художня своєрідність малої прози Франка 90-х – 900-х років.
- •Ы28. Суспільно-політичні та літературно-естетичні погляди Лесі Українки.
- •Ы29. Лірика Лесі Українки. Основні мотиви. Ідейно-естетична своєрідність.
- •Ы30. Проблематика і новаторство драматургії Лесі Українки.
- •Ы31. На зламі століть: лірика кінця хіх-першої третини хх ст. (жанрова різноманітність, естетичне багатство, творча своєрідність поезії в. Самійленка, м. Вороного, о. Олеся)
- •Ы32. Поети «Молодої Музи» (п. Карманський, б. Лепкий, в. Пачовський), їх філософсько-естетичні шукання.
- •Ы33. М. Коцюбинський-новеліст. Проблематика, характери, особливості психологічного аналізу.
- •Ы34. Проблематика, художня своєрідність повістей м. Коцюбинського «Fatamorgana», «Тіні забутих предків».
- •Ы35. Художня своєрідність та новаторство Винниченка як митця хх віку (проза і драматургія).
- •Ы36. Ідейно-художній аналіз повісті Кобилянської «Земля».
- •Ы37. Новаторство в. Стефаника-новеліста. Особливості психологічного аналізу в прозі письменника.
- •Ы38. Особливості психологічного аналізу у творах Черемшини Марка.
- •Ы39. Творчість Тесленка і Васильченка в контексті неореалізму поч. Хх ст.
- •Ы40. Провідні риси неокласицизму і культорологічні образи в поезії неокласиків Рильського, Зерова, Драй-Хмари.
- •Ы41. Поняття про модернізм. Особливості розвитку українського модернізму. Стильові течії українського модернізму.
- •Ы42. Жанрове розмаїття творчої спадщини Хвильового.
- •Ы43. Інтимна лірика і поема «Мазепа» в. Сосюри.
- •Ы44. Літературна дискусія в Україні 1925-28 років і літературно-художні організації 1920-30-х років.
- •Ы45. Крах романтиків і тріумфання прагматиків у романах і повістях Підмогильного. Художні досягнення митця.
- •Ы46. Незвичайні характери і засоби їхньої романтизації у прозі Яновського, Довженка. Проблема землі і роду в їхній творчості.
- •Ы47. Особливості поетики новел і романів Гончара. Діалог автора із самим собою, з часом, з культурною традицією.
- •Ы48. Полемічна спрямованість історичних романів Загребельного і Іваничука.
- •Ы49. Художня інтерпретація радянської дійсності у творчості письменників-емігрантів (Самчук, Барка, Осьмачка)
- •Ы50. Людина і війна у творчості українських письменників (Довженко, Гончар, Багряний)
- •Ы51. Діалог поетів з Україною (від «Мойсея» Франка до «Палімпсестів» Стуса)
- •Ы52. Тема України й особливості її художнього трактування у творчості Маланюка
- •Ы53. Проблематика і поетика романів Багряного (на вибір)
- •Ы54. Художня своєрідність драматургії Миколи Куліша ( на вибір)
- •Ы55. Традиції неокласиків і поетична культурологія Ліни Костенко
- •Ы56. Українська поезія «шістдесятників» хх ст.. Провідні мотиви і жанри.
- •Ы57. Усмішки Остапа Вишні – проблематика і поетика комічного.
- •Ы58. Особливості трактування проблеми гуманізму в ул хх ст.. (викриття сталінщини, казарменого соціалізму).
- •Ы59. Тема моральних пошуків у прозі хх ст.. (твори Загребельного, Стельмаха, Руденка).
- •Ы76.Літературознавчі дослідження філологічного факультету
- •Ы84. Проблеми літературознавчої компаративістики.
- •Ы85. Теорія діалогізму
- •Ы88. Поняття про зміст і форму твору.
Ы53. Проблематика і поетика романів Багряного (на вибір)
«Тигролови» — пригодницький роман з автобіографічними елементами Івана Багряного, написаний 1944 року як «Звіролови», згодом перероблений і виданий 1946 року під назвою «Тигролови». Назва твору є символічною. Змінивши її з початкової «Звіролови» на «Тигролови», Іван Багряний суттєво поглибив змістові акценти розповіді. Тигр — один з наймогутніших і найнебезпечніших диких звірів. Родина Сірків, живучи в єдності з навколишньою природою, навчилася приборкувати цих звірів. Автор стверджує мужність, фізичну та моральну силу Сірків, представників українського народу, їхню здатність перемагати найтяжчі обставини. Через мотиви утечі й «польованої людини» образ Григорія Многогрішного також асоціюється з цим сильним, сміливим і вольнолюбивим диким звіром. Іван Багряний показує становлення «нового українця», який зможе здолати дракона, і таким чином вибороти право свого народу на майбутнє. Нащадок козацької шляхти (Григорій — правнук гетьмана Дем'яна Многогрішного) вступає у боротьбу і вбиває «новітнього тигролова», уособлення радянської імперської системи майора Медвина. Проблематика твору - Виживання людини в умовах жорстокого терору; Боротьба добра і зла; Cправедливість і кара;Моральний вибір;Воля до життя і цілеспрямованості;Стосунки людини і природи;Родинні взаємини;Вічність вікових традицій предків; Кохання. Сюжетна канва роману побудована навколо двох постатей — Григорія Многогрішного і майора НКВС Медвина. Їх двобій — це боротьба Людини із світом пітьми і пекла. Автор, як очевидець, змальовує страшні картини знущання над людьми, приниження їх людської гідності, насильства, приреченості на забуття в пеклі концтаборів.Юнак тікає з ешелону смерті — і в сотень інших арештантів піднімається дух, з'являється надія хоч не на порятунок, а на помсту своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця — і рятує дівчину-мисливця від розлюченої ведмедиці, хоча сам був на межі смерті від фізичного виснаження. Користується гостинністю українського роду Сірків із Зеленого Клину — і стає їм за сина та брата, партнера у полюванні. Закохується в Наталку, страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчину на небезпеку, — і дає їй врешті-решт омріяне щастя взаємної любові.
Ы54. Художня своєрідність драматургії Миколи Куліша ( на вибір)
Найважливішою рисою таланту Миколи Гуровича Куліша є трагедійність світобачення, яке поступово перетворювалося на трагікомічне, трагіфарсове, що визначає тип сучасної культури взагалі. Драма "Мина Мазайло", що була написана у буремнi i хвилюючi роки пiсляреволюцiйногоекономiчного i культурного вiдродження Украïни, - надзвичайно актуальний твiр для нашого народу, оновленого подiями нацiонального пробудження. Темою твору є ставлення шовiнiстичного i патрiотичного таборiв до проблеми украïнiзацiï в перiод непу, що так нагадує сьогодення.Головний герой твору Мина Мазайло з комiчною цiлеспрямованiстю намагається змiнити своє прiзвище на бiльш благозвучне, на його думку, росiйське. Ця нервова i якась надзвичайно пересiчна людина - суцiльний нацiональний нiгiлiст, який, безмежно ненавидячи свiй народ, переростає в монстра. Рiшення змiнити прiзвище викликає неоднозначну реакцiю в сiм'ï Мазайлiв: до розв'язання пекучоï проблеми залучаються близькi i далекi родичi. Непримиренну позицiю на захист рiдного прiзвища займає Мокiй - син Мини.Вiн винятковий українофіл. Психологiчно зламати Мокiя намагається тьотя Мотя, яку термiново викликають з Курська, ïï вiдверто расистська платформа грунтується на великодержавницьких шовiнiстичних твердженнях, якi викликають вiдразу своєю непробудною темрявою й iдейною обмеженiстю. Гострота гротескно забарвлених конфлiктiв i сутичок наростає. Мина домагається змiни прiзвища на милозвучне Мазєнiн, хоча явно його iдея зазнає поразки через свою вбогiсть на фонi безмежжя нацiонального поклику свiдомостi Мокiя i його однодумцiв.Та досить несподiвано виявляється розв'язка Мину, який вважав своє украïнське прiзвище перепоною на шляху до блискучоï кар'єри, звiльняють з роботи за систематичний опiр украïнiзацiï. Украïнська iдея перемогла. Дядько Тарас, нацiоналiст однодумець Мокiя, робить несподiваний i парадоксальний висновок, що украïнiзацiя - це спосiб виявити нацiональне свiдомих, а потiм ïх знищити. Незважаючи на те, що тематика Кулішевих п'єс досить різна, можна сказати, що в центрі уваги кожної стоїть проблема трагічного існування людини у нових історичних обтавинах, умовах тиску та тоталітаризму, вони наскрізь пройняті розумінням дисгармонії між законами суспільства та потребами особистості, особливо мислячої особистості. «Народний Малахій», «Закут», «Вічний бунт», «Патетична соната», «Маклена Граса».проблематика драматургії Куліша досить широка й актуальна. Тут і проблема селянина, якого насильно «колективізують» і морять голодом, і проблема руйнування людської особистості у надмірно складних обставинах, і проблема пристосуванства, і проблема національного самозбереження, і багато інших. Однак слід зазначити, що митець зосереджував свою увагу не тільки на тих проблемах, які набули актуальності у його час, але і з тонкою прозорливістю справжнього митця зміг відкрити ті проблеми, які тільки накреслювалися в українському суспільстві. Він виявив уміння проаналізувати глибинні соціотворчі процеси, передбачивши їх можливі наслідки, часом трагічні.