2. Емотивна функція спілкування – це:

А. встановлення контакту як стану обопільної готовності до прийому й передачі повідомлень

Б. обмін повідомленнями, думками, задумами, рішеннями;

В. взаємне орієнтування й узгодження дій при організації спільної діяльності;

Г. адекватне сприйняття й розуміння змісту повідомлення і взаємне розуміння;

Д. формування у партнера потрібних емоційних переживань, а також зміна з його допомогою своїх переживань і станів;

3. Перцептивна сторона спілкування – це:

А. обмін інформацією між індивідами, що спілкуються;

Б. організація взаємодії між індивідами, що спілкуються;

В. сприйняття один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння;

Г. характеризує емоційну сферу спілкування;

Д. формування особистісних стосунків у процесі спілкування (створює умови для обміну ставленнями, переживаннями тощо);

4. Діалогічне спілкування – це:

А. розмова двох (і не більше) людей;

Б. взаємоспрямований інформаційний зв’язок;

В. односторонній інформаційний зв’язок;

Г. повідомлення інформації;

Д. система органічної соціально-психологічної взаємодії педагога і вихованця;

5. До бар’єрів педагогічного спілкування відносяться:

А. соціальні, фізичні, смислові, часові, вікові, ситуативні, емоційні, естетичні, психологічні;

Б. стереотипи мислення, завзятість, невірне відношення один до одного, відсутність інтересу до особистості учня;

В. відсутність певних здібностей, негативне ставлення до класу, неприйняття співрозмовника, розбіжність інтересів;

Г. вікові, професійні, особистісні;

Д. бар’єр страху, бар’єр плохого настою, бар’єр мови, бар’єр недостатнього розуміння сутності педагогічного спілкування;

6. Дидактичне спілкування – це:

А. суто ділове, стандартизоване, обмежене вимогами рольової позиції спілкування;

Б. спілкування у сфері виховання;

В. змістовна взаємодія вчителя і учня, яка може змінюватись в залежності від цілей, задач та типу уроку;

Г. система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для обопільної діяльності;

Д. специфічна форма взаємодії між учнем та вчителем;

7. Принципами і ознаками демократичного стилю є:

А. вчитель не втручається в діяльність учнів, справи в класі йдуть самі по собі; відсутність похвали, осуду; відсутність співпраці;

Б. «презумпція невинуватості», інструктування в формі пропозиції, товариський тон мови, планування вчителем заздалегідь і у повному обсязі всіх видів діяльності учнів;

В. конвенціональний тон мови вчителя, позиція лідера; плануючи заходи, вчитель враховує інтереси окремих учнів або їх пропонує інший вчитель (лідер класу);

Г. інструктування у формі пропозиції, товариський тон мови вчителя, похвала та осуд з дружніми порадами, розпорядження і заборони з дискусіями; обговорення всіх розділів роботи в класі, планування заходів не заздалегідь, а в учнівському колективі; відповідальність кожного за їхнє виконання;

Д. неврахування емоційного стану школярів, позиція лідера поза класом, заборони с погрозами, виключно ділові, короткі розпорядження, суха мова вчителя; визначення лише безпосередніх цілей;