Тема 2. Культурний простір

Оскільки культура являє собою лише частину суспільного життя, то культурний простір слід розглядати як галузь, що знаходиться в багатомірному просторі соціальної реальності. Культурний простір існує не сам по собі, а як частина першого світу – світу життя і людського суспільства. В межах культурного простору існують окремі феномени культури та їх різноманітні комплекси й угруповання – національні культурні спільноти, цивілізації, регіональні культури, субкультури, контр культури, маскультури, елітарні культури тощо. В межах культурних форм створюється, зберігається і передається з покоління в покоління інформаційний знаковий зміст суспільного життя – знання, цінності і регулятиви.

Проблемними питаннями є співвідношення культури і цивілізації, конфлікт традиційної й сучасної культури в умовах глобалізації. Порівняння двох типів цивілізацій дає можливість побачити не тільки безсумнівні переваги західної цивілізації , але й зростання глобальної кризи, породженої західноєвропейською системою культурних цінностей.

Змістовий модуль 2. Мистецтво в системі духовної культури

Тема 3. Духовна культура суспільства

Розмежування і протиставлення духовної та матеріальної культури в сучасній культурології тлумачаться по-різному. Під матеріальною культурою розуміють не якусь особливу галузь культури, відмінну від духовної, а знакову оболонку будь-якої культури, тобто матеріальні форми вираження духовних смислів. Духовна культура виділяється не за ознакою її «нематеріальності». До духовної культури відносять міфологію, релігію, філософію, мистецтво та науку.

Мистецтво як форма культури – це сфера духовно-практичної діяльності людей, спрямована на художньо-образне осягнення і освоєння світу. Мистецтво нічого не аргументує – цим займається наука; нічого не пояснює – цим займається філософія. Воно не збирає фактів – це амплуа історії. Мистецтво не агітує – цим займається політика. Мистецтво розширює Всесвіт, бо творить нову його реальність.

Ця лекція розкриває природу та сутність мистецтва, його види та роль у житті людини як однієї з форм формування світогляду.

Тема 4. Мистецтво як феномен духовної культури

Сутність мистецтва можно визначити як самодостатню самоцінність, модель якої творить індивідуальність художника у повноцінному мистецькому творі .

Ознаками первісного мистецтва є його задіяння в практику діяльності синкретичність, міфологічний та ритуально-магичний характер розглядаючи еволюцію мистецтва як розгортання початково злитих в одне ціле різновидів художньої діяльності (міфологічного, практичного та ігрового), можно помітити що вході своєї історії воно розподіляється на три потоки – чисте мистецтво прикладне мистецтво та самодіяльно-розважальне мистецтво.

Аналіз диференційних та інтеграційних процесів в мистецві може відбуватися і на основі іншого підходу, коли виділяються візуальні , аудіальні й мовні мистецтва.

Паралельно з диференціацією мистецтва на окремі види в історії культури йде протилежний процес його інтеграції. У наш час на основі інтеграції мистецтв виділяються такі види мистецтва як мистецтво синтетичне та мистецтво віртуальне .

Оскільки культура впливає на суб’єкт через навколишнє середовище, людину з метою її культурного розвитку треба «оточувати» світом духовних цінностей, переживання і розуміння яких сприятиме її культурному становленню, формуватиме власну точку зору на зміст культури . Таку ситуацію створює мистецтво, що надає особливої соціальної ролі художній культурі – сукупності процесів і явищ духовної практичної діяльності людини яка створює й опановує твори мистецтва. Умі ці завдання культури відбиваються в мистецтві як одному з духовних феноменів культури, зокрема у його функціях. До основних функцій мистецтва відносять пізнавальну, рекреативну, естетичну, гедонистичну функції.