Filosofiya / Мінімуми 1_4
.docОсновний навчально-програмний матеріал з філософії
Мінімум І
-
Що таке світогляд?
Найзагальніші уявлення про світ і місце людини в ньому.
-
Основні історичні форми світогляду.
Міфологія, релігія, філософія.
-
Головна відмінна риса міфології.
Космологізм, розуміння космосу як вічної і нествореної синкретичної єдності, а богів як природних стихій.
-
Головна відмінна риса релігії.
Ідея створення світу з нічого, надприродний характер богів.
-
Що таке філософія?
Теоретична форма світогляду.
-
Коли виникла філософія?
На межі VІІ-VІ століть до н.е.
-
Де вперше виникла філософія?
Китай, Індія, Греція. В усіх цих регіонах філософія виникла майже одночасно.
-
Хто був першим давньогрецьким філософом?
Фалес з Мілета (півострів Мала Азія), засновник Мілетської школи. Перша філософська проблема – співвідношення єдиного і багатоманітного.
-
Періодизація античної (давньогрецької і давньоримської) філософії.
VІІ-VІ століть до н.е. – VІ століття н.е.
-
Підперіоди античної філософії.
А) Досократичний VІІ-VІ – кін.V ст. до н.е. В) Елліністичний кін. ІV – кін.ІІ ст. до н.е.
Б) Класичний 1-3 чверті ІV ст. до н.е. Г) Останній І ст. до н.е. – VІ ст. н.е.
-
Що таке субстанція?
Першооснова світу, причина самої себе. Гранична основа, що забезпечує єдність різноманітного.
-
Головний зміст досократичної філософії.
Пошук субстанції, що розумілась здебільшого як першоречовина (винятки – Піфагор, елеати)
-
4 першоелементи.
Вода, Повітря, Вогонь, Земля.
-
Зміст вчень елеатів.
Парменід і його учень Зенон Елейський заперечували реальність почуттєво-матеріального світу, тому досліджували проблему вічного, незмінного і нерухомого буття, а не матеріальної субстанції.
-
Що таке апорії Зенона?
Способи доведення від супротивного неможливості мислити рух (нині відомі 4 апорії з 40).
-
Що досократики вважали субстанцією?
Фалес – вода
Анаксимен – повітря
Анаксимандр – безмежна (грецьк. “апейрон”) суміш першоелементів.
Піфагор – число
Геракліт – вогонь
Емпедокл – 4 першоелементи + 2 першосили (любов і розбрат)
Анаксагор – гомеомерії (першочастинки, що містять “початки всіх речей”)
Левкіп, Демокріт – атоми
Мінімум ІI
-
Значення вчень софістів.
Сприяли розумінню суперечливого і відносного характеру пізнання.
-
Головні представники класичного етапу.
Сократ, Платон, Аристотель.
-
Головний зміст вчення Сократа.
Заперечив релятивізм (вчення про суто відносний характер пізнання) софістів, проголосив тезу про абсолютно істинний зміст, прихований в загальних поняттях.
-
Звідки відомо про вчення Сократа?
Сократ принципово не писав творів, його ідеї описано учнями, зокрема Платоном.
-
Головний зміст вчення Платона.
Теорія ідей як сутностей, досконалих першозразків матеріальних речей. Ідеї існують в особливому світі. Душа людини, звільняючись від влади тіла, пригадує істини, які бачила в світі ідей.
-
Головний зміст вчення Аристотеля.
Особливого світу ідей немає, сутності існують в самих речах. Створив формальну логіку.
-
Основний зміст елліністичної філософії.
Метою пізнання проголошується пошук індивідуального блаженства, а не самої по собі істини.
-
Напрями елліністичної філософії.
Стоїцизм (Зенон Кітійський, Епіктет, Сенека), скептицизм (Піррон, Секст Емпірик), епікуреїзм (Епікур).
-
Основний зміст останнього етапу філософії.
Продовження елліністичної тенденції, перетворення філософських вчень на релігійно-містичні. Спроби неоплатоніків систематизувати увесь зміст античної філософії.
-
Хронологічні рамки середньовічної філософії.
ІІІ – ХІV ст.
-
Підетапи середньовічної філософії.
Патристика (ІІІ-VІ ст.)
Схоластика (ХІ-ХІV ст.)
-
Підетапи схоластики
Рання (ХІ – ХІІ ст.)
Зріла (ХІІІ ст.)
Пізня (кін. ХІІІ – ХІV ст.)
-
Що таке патристика?
Філософські ідеї в творах християнських отців церкви (Василь Великий, Григорій Богослов, Августин, Оріген, Тертуліан, інш.)
-
Основні проблеми патристики, до яких застосовувались філософські методи.
Троїстості і єдності божества, двох природ в Христі, напередвизначення і свободи волі, розуму і віри.
-
Що таке схоластика?
Християнська філософія, що викладалась в середньовічних європейських школах, згодом – в університетах.
-
Основна проблема схоластики.
Проблема універсалій: як існують загальні поняття – в розумі (1), чи об’єктивно (2). Прихильників варіанту (1) називали номіналістами, варіанту (2) – реалістами.
-
Головні представники схоластики.
Реалісти – Альберт Великий, Тома Аквінський, номіналісти – Дунс Скот, Вільям Оккам.
Мінімум – ІІІ
1. Основні представники філософії Відродження.
Микола Кузанський, Марсиліо Фічіно, Мішель Монтень, Еразм Роттердамський, Ніколо Мак’явеллі.
2. Що таке “гуманізм” у вузькому значенні (“studia humanitas”)?
Культурно-інтелектуальний рух ХІV–ХVІ ст., що утверджував центральне місце людини в світі, а людську творчість проголошував богоподібною.
3. Хронологічні рамки і основні напрями філософії Відродження.
ХІV–XVI століття. – Неоепікуреїзм, неоплатонізм, аристотелізм, натурфілософія, політична філософія, скептицизм.
4. Основний зміст філософії Відродження.
Людина – мікрокосм, центр світу, її свобода і творчість безмежні; Пізнє Відродження визнає обмеженість людини і зосереджується на математично-експериментальному пізнанні природи.
5. Хронологічні рамки філософії Нового часу.
Кін. XVI – кін. XVIII ст.
6. Який тип світогляду породив філософію Нового часу.
Буржуазний; осн. риси: індивідуалізм, еґалітаризм, практичність.
7. Роль Реформації в формуванні філософії Нового часу.
Освячення індивідуалізму як справжньої сутності людини.
8. Значення Монтеня для формування філософії Нового часу.
Скептицизм і всебічна критика традиційної культури.
9. Значення Галілея для формування філософії Нового часу.
Створив математично-експериментальне природознавство, світоглядну легітимацію якого належало забезпечити філософам.
10. Спільноти-носії основних історичних типів філософії.
Античний поліс, церковна спільнота християн, самоврядна буржуазна спільнота.
11. Основні напрями в філософії Нового часу.
Головна проблематика – гносеологічна; основні напрями визнають різні джерела істинного пізнання: емпіризм – будь-який досвід, раціоналізм – розум, сенсуалізм – почуття.
12. Сутність пантеїзму (1), гілозоїзму (2) і деїзму(3).
(1) – Бог тотожний світові; (2) – будь-якій матерії внутрішньо властиве життя; (3) створивши світ, Бог надалі керує ним винятково через природні закони, не вдаючись до надприродного втручання.
13. Основний зміст вчення Френсиса Бекона.
Індуктивний метод, вчення про 4 типи “примар” пізнання. Гасло “знання – сила”.
14. Основний зміст вчення Рене Декарта.
Душа і тіло – різні субстанції, пізнання грунтується на вроджених ідеях, гол. теза “cogito ergo sum”.
15. Основний зміст філософії Просвітництва.
Пропаганда істинної філософії виховає гармонійну людину і подолає суспільні вади.
16. Основні представники філософії Просвітництва.
Франція: Монтеск’є, Вольтер, Руссо, Дідро; Німеччина: Гердер, Лесінг; Америка: Б. Франклін, Т. Пейн.