Обробка технічного нівелювання.
1.1.Обчислення перевищень.
Перевищення між двома зв’яуючими точками обчислюють за формулами:
h'= Зчр– Пчр
h"= Зчв– Пчв
де Зчр; Пчр– задні відліки відповідно на чорному і червоному боках рейки; Зчв; Пчв– передні відліки відповідно на чорному і червоному боках рейки.
Різниця між перевищеннями, що обчислені за чорними і червоними боками рейок, не повинна перевищувати ±5мм. Обчислені перевищення, в залежності від знаку, записують до таблиці. Визначають середнє перевищення:
hсер=(h' + h")/2
Значення середнього перевищення округлюють до 1мм, і в залежності від знаку записують до таблиці.
1.2. Посторінковий контроль.
Для здійснення посторінкового контролю обчислення перевищень знаходять суми відліків по рейках і перевищень. Контролем правильності обчислень на кожній сторінці журналу є додержання рівностей, мм:
(ΣЗ –ΣП)/2 (Σh)/2 = Σhсер
ΣЗ = ΣЗчв+ ΣЗчр
ΣП = ΣПчв+ ΣПчр
1.3. Визначення нев’язки нівелірного ходу.
Нев’язка нівелірного ходу, мм:
ƒh = Σhсер – Σhт
де Σhсер– алгебраїчна сума середніх перевищень між з’язуючими точками нівелірного ходу, мм; Σhт – теоретична сума перевищень, мм:
Σhт = НRр2 – НRр1
де НRр2; НRр1 позначки реперів.
Нев’язка в перевищеннях в’язуючих точок не повинна перевищувати граничну допустиму нев’язку ходу технічного нівелювання, мм:
ƒhдоп= ± 50√L
де L – кількість кілометрів у ході.
Якщо кількість станцій нівелювання перевищує 25 на 1 км ходу, то допустиму нев’зку обчислюють за формулою, мм:
ƒh = ± 10√n
де n – кількість станцій у ході.
Якщо фактична нев’язка не більша від допустимої
ƒh = ≤ƒhдоп
то в середні перевищення вносять поправки з оберненим знаком нев’язки, які знаходять з виразу:
δh = ƒh/n
1.4. Обчислення позначок зв’язуючих точок.
Позначки зв’язуючих точок обчислюють послідовно, починаючи з першої, за правилом: позначка наступної точки дорівнює позначці даної плюс виправлене перевищення між ними, м:
Н1 = НRр1 + h1
Нn= Нn–1 + hn
де Н1; Нn; Нn–1– позначка першої, наступної і попередньої точок;
h1;hn – виправлені перевищення.
1.5. Обчислення позначок проміжних точок
і точок поперечників
Пзначки проміжних та точок поперечників обчислюють, використовуючи горизонт приладу, мм:
ГП = НА + α
НС= ГП – с
де НА; НС – позначки відповідно зв’язуючої та проміжної точок.
α; с – відліки на рейках, що встановлені відповідно на зв’язуючій і проміжній точках.
2. Розрахунок основних елементів кривих.
Вхідними даними для обчислення елементів кривих є кут повороту γ і радіус R.
Елементи горизонтальної кругової кривої визначають за допомогою спеціальних таблиць або за допомогою формул:
Т= R tgγ/2
K= π R γ/180°
Д= 2Т– К
Б= R/(sekγ/2 – 1)
де Т – довжина тангенсу; К – довжина кривої; Д – домір; Б – бісектриса; R –радіус кривої; R – кут повороту.
Початок і кінець кривої обчислюють за формулами:
ПК= ВК–Т
КК= ВК+Т–Д
За дирекцій ним кутом, першого відрізка та кутом повороту траси обчислюють дирекційні кути та румби наступних ділянок траси:
βn+1 = βn +φпр
βn–1 = βn +φлів
Т КК Б Т НК φ φ R R R Д
0
Рис.
1. Кругова крива.
Побудова проектної лінії
1. На ПК 0 висоту насипу прийняти 1м.
2. Від ПК 0 до ПК 2 уклон і = – 0,005
3. Від ПК 2 до ПК 4 уклон і = 0,000
4. Від ПК 4 до ПК 6 уклон і = + 0,013
Рис.
2. Пікетажна книжка.
28
ПК
1 ПК
2 ПК
3 ПК
4 ПК
5 ПК
6 φ ПК
0 Rp
№1 +80 11 +70 23 20 10 20 +90
Rp
№2 φ
= 39010 R
= 120 Т К Б Д 42,
69 81,99 7,32 3,39 ПК
4 +0,00 – Т
42,
69
ПК...ПК
3 + 57,31 +
К... 81,99
КК
ПК 4 +39,30 Контроль
ПК
4 +0,00 +
Т 42,69
ПК
4 42,69 – Д
3,39
КК
ПК 4 + 39,30
