лекции Еко / радиац_Чорнобиль

Разом із тим вже доведено, що надлишкові порівняно із спонтанним рів' нем випадки раку щитовидної залози пов'язані із впливом іонізуючого опромінення.

Основним чинником радіаційно'індукованого раку щитовидної залози в результаті Чорнобильської аварії вважається вплив радіонуклідів йоду, викинутих в атмосферу під час вибуху. Радіоізотопи йоду швидко включаються до метаболізму всіх тканин, але й швидко елімінуються з більшості тканин, тому не завдають їм значної шкоди. Винятком є накопичення радіоактивного йоду в щитовидній залозі. У дітей інкорпорація радіоактивного йоду є значно більшою, ніж у дорослих, що і обумовило більші дози. Дози опромінення щитовидної залози евакуйованих з 30'км зони склали: 1–4 Гр для дітей до чотирьох років, 0.1–1.7 Гр – для дітей від 4'х до 15 років і 0.1–0.4 Гр

– для підлітків і дорослих. В цілому для населення України близько 85% дітей до 3'х років одержали дози від 0.1 до 1 Гр. Більш 60% дітей у віці від 4'х до 15 років і близько 50% підлітків одержали дози від 50 до 300 мГр. Вимірювання інкорпорації радіоактивного йоду до щитовидної залози в 1986 р. проводили за допомогою радіометрів. Всього було проведено близько 100 тис. вимірів.

На даний час серед осіб, яким під час опромінення не виповнилося 18 років, зареєстровано близько 2700 випадків раку щитовидної залози (на 9 млн. дитячого населення України). Наявність причинно'наслідкових зв'язків між різким збільшенням захворюваності на рак щитовидної залози і викидом радіоактивних матеріалів у результаті аварії не може викликати сумнівів.

Подив викликала рання (протягом перших п'яти років після аварії) поява великого числа захворілих, оскільки вважалося, що період схованого розвитку для цього виду раку складає не менше 10 років. Пояснюється цей факт впливом зростаючої онкологічної сторожкості та скринінгу на діагностування раку щитовидної залози у зв'язку з небувалим для цих місць наповненням сучасним медичним устаткуванням. Вважають, що скринінг виявляє безсимптомні новоутворення. Побічно могла свідчити при цьому і вкрай низька смертність оперованих пацієнтів (0,3–0,6%), яку можна пояснити не стільки застосуванням найсучасніших методів комплексного лікування, скільки виявленням раку на ранніх стадіях.

злоякісних новоутворень, що визначаються вже в перші 2–3 роки після опромінення, а максимальна частота їх реєструється через 4–6 років. Після Чорнобильської аварії проводилося ретельне вивчення усіх випадків лейкемії як у когорті ліквідаторів, так і в постраждалого населення, але вірогідних даних про зростання захворюваності на

лейкемію у ліквідаторів, також як і в іншого населення, ще не одержано. Вагомим внеском до вирішення цієї проблеми будуть результати спільного дослідження частоти лейкемії у ліквідаторів в Україні, що проводиться вченими Наукового центру радіаційної медицини АМН України та Національного інституту раку США.

доказом відсутності генетичних порушень, бо на захворюваність в радіаційно "чистих" територіях впливають інші негативні фактори – сільськогосподарські пестициди, забруднення від об'єктів важкої та хімічної індустрії.

Загалом ще не спостерігалося значних змін щодо загальних тенденціях смертності і тривалості життя всього населення України у зв'язку з Чорнобильською катастрофою. Однак у забруднених районах України і серед постраждалих такі зміни вже мають місце.

Показники смертності учасників ліквідації наслідків аварії, евакуйованого населення і народжених від опромінених батьків дітей за період спостережень (1988–1996 рр.) не перевищували середніх по країні рівнів, але стандартизовані коефіцієнти смертності у ліквідаторів аварії з огляду

на їхній вибірковий віковий склад були більші, ніж у всього населення України. При дослідженні встановлено щорічне збільшення смертності у ЛНА 1986–1987 рр., показники якої в останні роки досягли рівня смертності працездатного населення України.

За останні 6 років у 2 рази підвищились середньорічні темпи зростання смертності за рахунок хвороб органів кровообігу, дихання, травлення та ендокринної патології. В структурі причин смертності захворювання системи кровообігу на даний момент посідає перше місце. Кількісний показник смертності при дозах зовнішнього опромінення 200–250 мЗв і більше в 1,4–1,5 разів вище, ніж при дозах опромінення до 200 мЗв.

На всіх забруднених територіях Білорусі, Росії та України, крім радіаційного фактора, негативно впливали на організм людини низьке забезпечення ґрунтів, вод, харчових продуктів йодом, нестача мікроелементів Zn, Cu, Fe, Mn і надлишок інших мікроелементів; дефіцит близько 30–40% вітамінів; підвищені рівні важких металів (Pb, Ba, Cd і ін.); гербіцидів, фунгіцидів, пестицидів, др. ксенобіотиків; хронічний дистрес; високий рівень тривоги населення за майбутнє їхніх родин; недостатній рівень соціально'економічного захисту; низький рівень знань, грамотності населення з питань радіологічного впливу і радіологічної безпеки.

Все це є "комплекс факторів Чорнобильської аварії".

42 Медичні наслідки

Комбіновані, або сполучені ефекти опромінення, – це захворювання, пов'язані не тільки з дією іонізуючої радіації, але й інших факторів. Такими додатковими факторами є стрес, дія хімічних агресивних речовин, порушення харчування та ін. (Так званий "комплекс факторів Чорнобильської аварії".) Прикладами таких ефектів є вегето'судинна

дистонія, що відзначалася в перший період після аварії. У більш пізній термін комбінованим впливом факторів аварії пояснюють розвиток серцево'судинних, ендокринних захворювань та ін.

Захворювання системи кровообігу у потерпілих, як і в непотерпілих від радіації, посідає перше місце у загальній структурі усіх виявлених хвороб. Темп приросту захворювань серцево'судинної системи є найбільш високим у віковому діапазоні 40–54 роки. Розвиток захворювань серцево судинної системи тісно пов’язаний зі способом життя потерпілих і

факторами ризику. Найбільш високий ризик відзначався при наявності гіперхолестеринемії, курінні, надлишковій масі тіла, особливо при генетичній схильності.

Вивчення імунологічних наслідків опромінення населення після аварії показало, що в дозах до 260 мГр опромінення могло вплинути на складові імунної

системи. Дослідженнями до аварії показано, що для кожної групи (субпопуляції) імунокомпетентних клітин є певні пороги радіочутливості, що сягають для окремих субпопуляцій 0,05 сГр. Цілком імовірно, що флуктуації імунологічних показників в багатьох випадках могли бути наслідком комбінації опромінення та психологічного стресу.

Соціально-економічні наслідки

Яких економічних збитків від аварії на ЧАЕС зазнала Україна?

'Людські втрати, зниження рівня здоров'я людей;

'Витрати на соціальний захист та медичні послуги для постраждалого населення;

'Витрати на пом'якшення наслідків аварії;

'Наукові дослідження стану екології, охорони здоров'я та виробництво екологічно чистих продуктів харчування;

'Радіаційний моніторинг навколишнього середовища.

Непрямі збитки:

'Втрата прибутку від використання вилучених з користування сільськогосподарських угідь та лісу, сільськогосподарських та промислово'виробничих підприємств;

'Втрата прибутків від додаткової вартості електроенергії внаслідок пошкодження та кінцевого закриття Чорнобильського комплексу і припинення будівництва атомних енергоблоків;

'Демографічні втрати;

'Екологічні втрати.

оцінює витрати за період 1986–2000 р. в 148 мільярдів доларів США. Лише на будівництво об'єкта "Укриття" та консервацію зруйнованого 4'го блока витрачено приблизно 6 млрд. доларів США.

Економічні втрати в Україні та Білорусі компенсувалися за рахунок спеціально впроваджених обов'язкових відрахувань до Чорнобильського фонду. Росія покривала такі витрати за рахунок національного та регіонального бюджетів.

44 Соціально!економічні наслідки

матимуть довгостроковий характер та позначатимуться на розвитку продуктивних сил України.

Які проблеми постали перед енергетичною галуззю після Чорнобильської аварії?

припадає 22. В Японії, незважаючи на скорочення програм будівництва нових АЕС, планується ввести до дії 10 об'єктів. Найактивніше будують АЕС у Китаї, Індії, Японії та Південній Кореї.

З урахуванням причин аварії на 4'му блоці ЧАЕС для усіх реакторів типу РВПК'1000 було розроблено та впроваджено комплекс заходів щодо підвищення безпеки.

Сьогодні, як і в 1986 році, доля атомної енергетики складає 16% усієї електроенергії, що виробляється в світі. За прогнозами МАГАТЕ, у найближчі роки використання атомної енергії зростатиме швидкими темпами. На думку деяких експертів, вже до 2030 року вона сягне 25%. На сьогодні доля атомних станцій у виробленні всієї електроенергії в Україні становить 50%. За кількістю реакторів та їх сумарною потужністю Україна посідає 8 місце у світі та 5 – у Європі. Росія також планує збільшити долю "мирного атома" до 2020 року з 42 до 50%. У Франції ця цифра сягає 77%, в Японії – 30, в США – 20.

Чорнобильська АЕС – перша в Україні атомна станція, експлуатацію якої припинено до закінчення проектного ресурсу. 2'й енергоблок ЧАЕС зупинено у 1992 році після пожежі у машинному залі, 1'й – у 1996 році за рішенням уряду України, 3'й – у 2000 ро' ці згідно з Меморандумом про взаєморозуміння між Україною, країнами Великої сімки та Євросоюзом.

Чорнобильську АЕС було закрито в тяжких умовах для української енергетики: не було виконано серйозного обсягу робіт щодо добудови компенсуючих потужностей Рівненської та Хмельницької АЕС, не вирішено питання зберігання ядерних відходів, комплекс соціальних проблем міста Славутича та персоналу станції. Щоб уявити економічні збитки від закриття ЧАЕС, достатньо навести такий приклад: щороку за період з 1986 по 2000 р.р. один блок ЧАЕС виробляв товарної продукції в середньому на 240 млн. грн.

У 2004 р. Україна ввела в дію два нові енергоблоки – на Хмельницькій та Рівненській АЕС.

Як вплинуло радіоактивне забруднення постраждалих після Чорнобильської аварії територій на розвиток сільського господарства?

перевищував 5 мР/год, евакуйовано всіх працівників та членів їх сімей. Відразу після аварії створено пересувні лабораторії для вивчення впливу радіоактивного забруднення на стан лісів та міграцію радіонуклідів у лісах. З обстежених 3,2 млн. га лісів 1,5 млн га мали щільність забруднення ґрунту 137Cs понад 1 Кі/км2. Особливо важливим завданням було створення новітньої системи охорони лісів забруднених територій від пожеж, боротьба з шкідниками та хворобами лісу, забезпечення постійного радіаційного контролю, радіаційної безпеки працюючих та зниження доз опромінення, проведення дезактиваційних заходів. З метою запобігання розповсюджень радіоактивно забрудненої продукції було вжито заходи щодо обмеження доступу населення до забруднених лісів, надання інформації про рекомендовані місця заготівлі грибів, ягід, лікарських рослин тощо.

46 Соціально!економічні наслідки

Як змінилася демографічна ситуація в постраждалих регіонах України після Чорнобильської аварії

У перші дні після аварії у зв'язку з погіршенням радіаційної обстановки Урядовою комісією було ухвалено рішення про евакуацію населення з 10'км. зони навколо ЧАЕС. З цієї зони вивезено 10 тисяч чоловік (села Семиходи, Копачі, Шепеличі). Невідкладна евакуація здійснювалася з 27 квітня до серпня 1986 року місцевими органами влади на основі рішень урядових органів.

Всього ж після аварії в Україні було евакуйовано та переселено із забруднених територій майже 163 тис. осіб, а всього у постраждалих країнах – понад 350 тис. осіб.

Населення Прип'яті та Чорнобиля було забезпечене житлом у містах України, переважно у Києві та Чернігові. Понад 1000 сімей евакуйовано за межі України: у Молдову, країни Балтії, Росію.

Переселення повністю зруйнувало демографічну піраміду у постраждалих регіонах. Наприклад, в Іванківському районі на сьогоднішній день близько 43% населення – пенсіонери, а в Хойніківському районі Білорусі кількість населення зменшилася на 43%.

Рішення про евакуацію населення Прип'яті Урядова комісія прийняла 27 квітня 1986 року о 12.00, оскільки до вечора 26 квітня рівні радіації сягнули в окремих місцях сотень мілірентген на годину. В ніч з 26 на 27 квітня з Києва та інших сусідніх міст прибули 1200 автобусів, 3 спеціальні залізничні потяги на 1500 місць. Евакуація почалася о 14 годині 27 квітня 1986 року і була проведена приблизно за 3 години. Понад 45 тисяч жителів Прип'яті були евакуйовані з міста і більше ніколи не повернулися до нього.

зони відчуження повернулося понад 900 осіб. До осені їх зібралося понад 1200. Це були здебільшого літні люди, які не могли звикнути до чужого середовища. Число жінок, що повернулися до зони відчуження, у 2 рази перевищує число чоловіків. У деяких селах постійно проживають кілька сімей з дітьми, а під час літніх канікул кількість дітей у селах зони значно зростає. Після аварії у зоні відчуження народилося й немовля – здорова дівчинка.

85% опитаних "самоселів" основною причиною повернення назвали тугу за рідним домом. Серед інших причин – невдоволеність отриманим житлом, поселення кількох сімей у будинках зі спільною кухнею, підселення евакуйованих в інші сім'ї, незадоволення природними умовами нових місць проживання.

Повернувшись у свої будинки, "самосели" ведуть натуральне господарство і майже не виїжджають за межі зони. Вони забезпечують себе продуктами харчування, користуючись послугами автолавок, які привозять їм хліб, молоко, інші продукти першої необхідності. Люди вирощують птицю, поросят, корів.

Нині в зоні проживає близько 120 осіб.

Як позначилася Чорнобильська аварія на соціальнокультурній сфері країни?

столиця древлян, Овруч, Малин, Чорнобиль, якому у 1993 р. виповнилося 800 років.

Унікальність Прип'ятського Полісся полягає в тому, що в матеріальній і духовній культурі цього краю – в народній архітектурі, традиційному побуті, фольклорі, діалектах, прикладному мистецтві – збереглося багато рис, які сягають сивої давнини.

законсервувати будівництво багатьох житлових і культурно'побутових об'єктів. Особливо незадовільним став стан сільських органів охорони здоров'я. Майже 50% дільничих лікарень та амбулаторій на селі розміщено у непристосованих приміщеннях, що не мають вентиляції та гарячого водопостачання, під'їзних шляхів, телефонного зв'язку. Серйозною проблемою стало скорочення кількості сільських бібіліотек, клубів, кіноустановок. Наприклад, в уражених районах Житомирської області, за даними обласних органів статистики, кількість бібіліотек зменшилася на 15, клубних кіноустановок – на 14, кіноустановок місцевих рад – на 65. Відбувалась відплинність кваліфікованих спеціалістів: вчителів, лікарів, культпрацівників, що суттєво позначалось на потребах сільських мешканців.

Найбільша трагедія Чорнобиля – соціально'психологічний удар по населенню.

У перші післяаварійні роки потерпіле населення було у пригніченому стані, симптомами якого були:

' спад сил, різке погіршання здоров'я, ослаблення пам'яті, головний біль, тривожність, страх перед необоротними процесами щодо здоров'я, за долю дітей, перед невизначеністю життєвих перспектив;

'незадоволення медичним обслуговуванням та забезпеченням життєвих потреб;

'гостре переживання неадекватності матеріальних компенсацій і реальних збитків, відчуття покинутості.

За роки, що минули після аварії на ЧАЕС, люди адаптувалися до вимушених змін і нових обставин життя. Населення більше не почувається "багатостраждальною жертвою", а все більше орієнтується на власні сили, активно будує своє власне життя, використовуючи державну та міжнародну допомогу.

48 Соціально!економічні наслідки

Проблеми зони відчуження,

закриття ЧАЕС, НБК

49