1. Тема: Піодерміти. Паразитарні захворювання шкіри.

2. Навчальна мета заняття: навчити лікарів-інтернів за спеціальністю “Загальна практика - сімейна медицина” питанням з етіології, патогенезу, клініки, діагностики, диференційної діагностики, принципам загального та місцевого лікування, а також профілактики мікробних уражень шкіри (піодермітів) та паразитарних захворювань шкіри.. Паразитарні захворювання характеризуються значною поширеністю (щорічно в світі реєструється до 300 млн. випадків корости); їх високою контагіозністю; небезпекою швидкого формування епідемічних вогнищ з одночасним ураженням великої кількості людей; тенденцією до ураження значних ділянок шкіри при несвоєчасній діагностиці захворювань, зокрема корости; збільшенням кількості випадків “стертого” або малосимптомного перебігу захворювань, що утруднює діагностику та призводить до запізнілої ізоляції таких хворих. Поряд з цим, деякі паразити, зокрема воші, є переносниками небезпечних інфекційних захворювань людини.

Знати:

• питання етіології та патогенезу піодермітів;

• класифікацію, перебіг та клінічну картину мікробних уражень шкіри;

• діагностику та диференційну діагностику піодермітів;

• принципи лікування, диспансеризації та профілактики піодермітів;

• етіологічні та патогенетичні чинники розвитку дерматозоонозів;

• шляхи та умови інфікування шкіри паразитами (кліщами, вошами);

• класифікацію та типові ознаки корости;

• класифікацію та характерні клінічні особливості педикульозу;

• класифікацію та характерні клінічні особливості демодекозу;

• особливості перебігу дерматозоонозів у дітей та людей похилого віку;

• принципи лікування та профілактики паразитарних захворювань шкіри.

Вміти:

• цілеспрямовано зібрати анамнез хвороби і провести обстеження хворих з вищевказаною патологією;

• сформулювати попередній діагноз у разі піодермітів;

• скласти план додаткових лаборатарно-інструментальних досліджень хворого на піодерміт;

• аналізувати результати проведених досліджень;

• провести диференційну діагностику піодермітів;

• визначити тактику подальшого ведення хворого на гноячкове захворювання шкіри;

• розробити профілактичні заходи;

• оформити медичну документацію (історію хвороби) хворих на піодерміти;

• визначити шляхи та ймовірні умови інфікування шкіри паразитами (кліщами, вошами);

• пояснювати роль екзо- та ендогенних чинників, що сприяють розвитку дерматозоонозів;

• класифікувати типові прояви корости;

• класифікувати типові вияви педикульозу;

• класифікувати та вирізняти характерні клінічні особливості демодекозу;

• продемонструвати знання принципів лікування паразитарних уражень шкіри;

• продемонструвати знання принципів профілактики дерматозоонозів.

Опанувати практичні навички:

• збір анамнезу та проведення детального обстеження хворого;

• постановка та обгрунтування попереднього та заключного клінічного діагнозу;

• взяття матеріалу з пустул для мікроскопічного і бактеріологічного дослідження та оцінка іх результатів;

• клінічне трактування даних лабораторних досліджень;

• призначення загального та місцевого лікування з урахуванням протипоказань, супутніх захворювань;

• виписування відповідних рецептів для зовнішнього лікування хворих на піодерміти;

• провести огляд шкірних покривів та видимих слизових оболонок;

• здійснити забір матеріалу (пустул, коростяних ходів) для дослідження на наявність коростяного кліща.

• здійснити забір матеріалу з вмісту пустул для дослідження на демодикоз.

• нанесення на шкіру зовнішніх лікарських форм, які застосовують для лікування корости (33% сірчана мазь, мазь Вількінсона, 20% емульсія бензил-бензоату);

• нанесення на шкіру зовнішніх лікарських форм, які застосовують для лікування педикульозу (33% сірчана мазь, мазь Вількінсона, 20% емульсія бензил-бензоату);

• виписати рецепти на дерматологічні препарати, які застосовують для лікування дерматозоонозів.

3. Зміст теми:

При вивченні етіології піодермій звернути увагу на різноманітність збудників гноячкових захворювань шкіри, їх класифікацію, зміну ряду їх біологічних властивостей на сучасному етапі (L-трансформовані та в-лактомазопродукуючі мутанти).

При вивченні патогенезу піодермій звернути увагу на основні ланки розвитку захворювань: властивості мікроорганізмів, їх вірулентність, резистентність до антибіотиків; стан імунологічної реактивності макроорганізму; мікрооточення збудника (наявність різних асоціацій мікробів у кожному конкретному випадку). Екзогенні причини, що сприяють розвитку піодермій: поверхневі травми шкіри, її забруднення, зміна кислотно-лужної рівноваги шкіри та інш. Ендогенні фактори: наявність вогнищ хронічної інфекції, порушення вуглеводного обміну, надлишкове вуглеводне харчування, генетично обумовлена схильність до імунодепресії, виникнення аутоімунних процесів, функціональні порушення нервової системи та ін. При вивченні клініки піодермій звернути увагу на принципові відмінності стафіло- та стрептодермій:

Стафілодермії:

• викликаються стафілококами;

• переважно уражаються придатки шкіри;

• частіше хворіють чоловіки;

• первинний морфологічний елемент - пустула, яка розташована в гирлі волосяного мішечка, має напівшаровидну або гострокінцеву форму, в центрі пронизана волосом, має густий сливкоподібний гнійний вміст; кірка, що утворюється на її поверхні, має бугристу форму з жовтуватим відтінком;

• тенденція до розповсюдження уражень в глибину шкіри та ін.

Стрептодермії:

• викликаються стрептококами;

• переважно уражається гладка шкіра;

• частіше хворіють діти та жінки;

• первинний морфологічний елемент - фліктена - міхур, заповнений спочатку серозним, а потім серозно-гнійним вмістом; елемент має тенденцію до периферійного росту, швидко вскривається або підсихає з утворенням тонкої коринки.

Звернути увагу на особливості перебігу піодермій на сучасному етапі.. Мати поняття про піоалергіди. Знати основні диференційно-діагностичні критерії піодермій, принципи діагностики та диференційної діагностики піодермій. Дослідження вмісту пустул на патогенну мікрофлору. Для більш достовірної діагностики піодермій матеріал для дослідження бажано брати безпосередньо з порожнинного елементу (з фліктени - при стрептодермії; з фолікулярної пустули - при стафілодермії), а не з поверхні зруйнованого елементу. Поверхню елемента перед забором матеріалу протирають ватним тампоном, змоченим спиртом, після чого стерильним шприцем (краще інсуліновим) пунктують порожнинний елемент. Отриману рідину переносять на предметне скло (для мікроскопічного дослідження) та на живильне середовище (для бактеріологічного дослідження). Засів отриманого при пункції гноячкових елементів матеріалу на живильне середовище необхідний також для дослідження чутливості патогенних мікроорганізмів до антибіотиків (отримання антибіотиками), що має важливе значення для проведення ефективної етіотропної терапії, а також засів необхідний для отримання аутовакцини. Знати принципи лікування піодермій:

Гострі піодермії:

1. Антибіотики.

2. Вітаміни.

3. Загальноукріплююча терапія.

4. Дієта (з обмеженням вуглеводів).

5. Зовнішнє лікування і фізіотерапія (в залежності від стадії процесу)

Хронічні піодермії:

1. Ретельне обстеження хворих та корекція виявлених соматичних порушень.

2. Імунотерапія (активна і пасивна; специфічна і неспецифічна).

3. Антибіотики (згідно антибіотикограми).

4. Загальностимулююче лікування: екстракт алое, плазмол, скловидне тіло та ін.)

5. Вітамінотерапія.

6. Режим харчування.

7. Зовнішнє лікування і фізіотерапія.

Паразитарні захворювання шкіри (дерматозоонози) – група захворювань шкіри, зумовлених паразитуванням на людині різного роду членистоногих. Виникненню дерматозоонозів сприяють різні екологічні і метеорологічні фактори. Особливо часто хворіють особи, що не дотримуються правил особистої гігієни. Найбільш розповсюдженими дерматозоонозами являються короста і педикульоз.

Короста

Етіологія: Коростяний кліщ (Sarcoptes scabiei hominis)

Життєвий цикл: Репродуктивний Метаморфічний

(від яйця до личинки) (від личинки до німфи)

Епідеміологія:

Інвазивні стадії: Запліднені самки, рідше личинки

Шляхи зараження: Прямий (переважає) Непрямий

- статевий контакт - постільна білизна

- перебування на одно- - одяг

му ліжку - рукавички

- догляд за хворими - рушники

- масаж - мочалки

Клінічні прояви:

Скарги: Свербіж, який турбує переважно у вечірній та нічний час

Локалізація висипки: - кисті - живіт

- зап’ястя - сідниці

- передпліччя - стегна

- статеві органи - лікті

Характер висипки: Фолікулярні папули, везикули, коростяні ходи,

екскоріації (розчухи), кров’яні кірочки

Взаєморозташування елементів: дисеміноване, попарне

Клінічні різновиди: Типова (класична)

Малосимптомна (доглянута)

Короста дітей грудного і раннього дитячого віку

Ускладнена короста

Норвезька короста

Ускладнення: 1. Гноячкові: 2. Алергічні:

- остіофолікуліти - алергічний

- фолікуліти - дерматит

- фурункул - кропив’янка

- ектима

Методи лабораторної діагностики:

Діставання Метод тонких Метод зішкрябування

голкою зрізів лезом лезом ходів, везикул

Обробка: 20% лугом упродовж 5-10 хв

Результат: виявлення кліща, яйця, екскрементів

Лікування: Сірчана мазь (10-33%), метод Дем’яновича, суспензія бензил-бензоату (10-20%), мазь Вількінсона, аерозоль “Спрегаль”.

Протиепідемічні заходи:

• Ізоляція, лікування та подальше диспансерне спостереження хворих

• Масові профогляди

• Виявлення джерела зараження

• Профлікування осіб, що були у контакті

• Госпіталізація виявлених хворих

• Дезинфекція: білизну кип’ятять 10-15 хв, прасують гарячою праскою, виставляють на мороз на 5 діб

• Санітарно-просвітня робота.

Вошивість

Етіологія: Головна Платяна (одежна) Лобкова

воша воша воша

Життєвий цикл:

Зародкова стадія Метаморфічна стадія Дорослі

(відкладання яєць-гнид (трьохкратна линька личи- воші

та їх дозрівання) нок, що вилуплюються з

від 4 до 7 днів яйця) по 3-5 днів щоразу

Плодовитість самки: добова загальна

(5-14 яєць) (до 300 яєць)

Воші є переносчиками: Тифу Гарячки

- висипного окопної (гарячки

- поворотного вошиного п’ятиденної)

Епідеміологія:

Шляхи зараження: Прямий Непрямий

(безпосередньо від через: - шапки

хворої людини до - гребінці

здорової) - одяг

- постільну білизну

Клініка:

Класифікація: Педикульоз Педикульоз Педикульоз

головний одежний лобковий

(фтіріаз)

Улюблена Вискова та Поперекова Лобок, живіт,

локалізація: потилична ділянка ту- підкрильцеві

ділянки воло- лубу, шия впадини,

систої части- брови, повіки

ни голови

Характер висипки: геморагічні кірочки, ерозій, екскоріації (розчухи)

Особливості Наявність гнид Шкіра “бродяг” - Голубі плями

клініки: на волоссі. груба, потовщена, в місцях уку-

Колтун – скле- гіперпігментована сів до 1 см

ювання волосся з явищами ліхені- в діаметрі

в запущених ви- фікації

падках

Методи діагностики:

Виявлення дорос- Виявлення дорос- Виявлення збуд-

лих вошей та гнид лих вошей на бі- ника в устях

на волосяній час- лизні. волосяних фо-

тині голови. лікулів

Ускладнення: 1. Гноячкові: 2. Алергічні: 3. Неврастенія

- остіофолікуліти - алергічний

- фолікуліти дерматит

- фурункул - екзематизація

Лікування: 20% емульсія бензил-бензоату (педицид) з подальшим

сполоскуванням 5-8% р-ном оцтової кислоти; народні

методи (керосин з рослинними маслом в рівних частинах);

нітіфор, педілін, дезоцид, лосьон “Валітен”,шампунь “СІД”,

аерозолі “Пара-плюс”, “Спрей-пакс” та ін.

Протиепідемічні заходи:

• Ізоляція, лікування та подальше диспансерне спостереження хворих

• Масові профогляди

• Виявлення джерела зараження

• Дезинфекція одягу, білизни

• Дотримання правил особистої гігієни

• Санітарно-просвітня робота.