1. Тема: Характеристика висипних елементів на шкірі.

2. Навчально-методичне обгрунтування теми.

Шкіра - це зовнішній покрив тіла людини, складний багатофункціональний орган, який поряд із захисною функцією, приймає участь у обміні речовин, здійснює терморегулюючу функцію, приймає участь у імунологічному захисті організму, тісно пов'язаний з функцією внутрішніх органів людини.

Зміни стану та функцій шкіри – це не тільки прояви дерматологічних захворювань, але й порушення різноманітних функцій внутрішніх органів та систем людського організму. У зв’язку з цим, лікар будь-якої спеціальності повинен вміти оцінити стан а функції шкіри з метою ранньої діагностики соматичної патології.

В основі діагностики захворювань шкіри лежить оцінка первинних та вторинних морфологічних елементів шкірної висипки. Лікар любої спеціальності повинен знати методику обстеження хворих на шкірну патологію, вміти провести клінічне обстеження шкірних покривів, а також знати та вміти оцінити характер первинних та вторинних елементів шкірної висипки з метою своєчасної діагностики захворювань шкіри чи шкірних проявів соматичної патології пацієнтів.

2. Навчальна мета:

Знати:

1. класифікацію морфологічних елементів висипки;

2. класифікацію первинних морфологічних елементів висипки;

3. класифікацію, механізм утворення та ознаки плям;

4. класифікацію, механізм утворення та ознаки інфільтративних елементів висипки (папула, горбик, вузол);

5. характеристику й ознаки безпорожнинних та порожнинних ексудативних елементів висипки (пухир, міхурець, міхур, пустула, фліктена);

6. класифікацію та характеристику вторинних елементів висипки.

Вміти:

• намітити план спеціальних методів обстеження хворого на шкірну патологію.

трактувати поняття “висипка” та її роль при постановці відповідного дерматологічного діагнозу;

• за допомогою спеціальних методів дослідження оцінити характер первинних елементів висипки.

• оцінити характер вторинних елементів шкірної висипки.

Опанувати практичні навички:

• здійснити огляд елементів шкірної висипки при боковому освітленні;

• відтворити та оцінити дермографізм;

• провести пальпацію елементів шкірної висипки;

• провести діаскопію елементів шкірної висипки;

• провести пошкрібування (скобління) елементів шкірної висипки.

3. Зміст теми:

Дерматовенерологія – наука, що вивчає хвороби шкіри та захворювання, що передаються статевим шляхом, а також можливі зміни на шкірі у хворих на загальну патологію. Мета і завдання дерматовенерології – вивчення причин, симп­томатики, методів діагностики, лікування та профілактики означеної патології. Зв’язок дерматовенерології з іншими дисциплінами визначається тим, що в окремих випадках загальної патології (хвороб внутрішніх органів, ендокринної системи, нервової системи, обміну речовин) спостерігаються зміни на шкірі, при правильній оцінці цих змін мож­на припустити наявність основної внутрішньої патології і відповід­но визначити тактику лікування та профілактики.

Шкіра – це зовнішній покрив людського тіла і має складну будову. Її загальна площа – 1,5-2 м², вага – у середньому 4 кг, що становить 4-9 % від загальної маси тіла. Товщина шкіри різна на різних ділянках і коливається в межах 0,5-4 мм. Під мікроскопом розрізняють три шари шкіри: епідерміс, дерму (власне шкіру) та підшкірну жирову клітковину.

Шкіра – не тільки зовнішній покрив тіла людини, це складний багатофункціональний орган, який поряд із захисною функцією, приймає участь у обміні речовин, здійснює терморегулюючу функцію, приймає участь у імунологічному захисті організму, тісно пов'язаний з функцією внутрішніх органів людини.

Шкірний покрив походить із :

зовнішнього (ектодерма) та середнього (мезодерма) зародкових листків

 

епітелій (епідерміс), власне шкіра (дерма),

додатки шкіри підшкірна клітковина

(гіподерма)