Токсикодермії

Токсикодермії (токсико-алергічні дерматити) – це переважно гостре запалення шкіри (та слизових оболонок), яке виникає внаслідок алергічного або токсико-алергічного впливу речовин (алергенів) при попаданні їх в організм.

Умови розвитку тосикодермій:

1. проникнення речовин в кров’яне русло;

2. наявність до цих речовин непереносимості:

• вродженої (ідіосинкразія)

• набутої (моно- чи полівалентна сенсибілізація).

Причини розвитку токсикодермій:

• медикаменти (антибіотики, сульфаніламіди, анальґін, амідопірин, бутадіон, похідні барбітурової кислоти, вітаміни В1, В6, В12, антигістамінові, інколи - кортикостероїдні препарати);

• харчові продукти:

• харчові алерґени або речовинами, які утворились при тривалому їх зберіганні, псуванні,

• різні домішки (консерванти, барвники).

• виробничі хімічні речовини;

• побутові хімічні речовини.

Механізми розвитку: алергічний, рідше токсичний.

Токсикодермії виникають при введенні мінімальних доз, клініка різноманітна, часто неспецифічна.

Токсикодермії:

• плямисті (розеольозні та еритематозні)

• папульозні

• уртикарні

• вузлуваті

• пустульозні

• везикуло-бульозні

Типи алергічних реакцій (по гуморальному або клітинному типу):

Тип І, анафілактоїдний - алергічні реакції негайного типу:

• зумовлюється Ig Е

• частіше виникає при внутрішньовенному введенні

• уртикарна висипка (кропивниця, набряк Квінке, анафілактичний шок).

Тип ІІ, цитотоксичний:

• зумовлюється IgG і IgM або комплементом

• виявляється пурпурозною висипкою.

Тип III, імуннокомплексний:

• зумовлюється ЦІК-ами

• виявляється у вигляді васкуліту, кропивниці.

Тип IV, клітинний (алергічні реакції уповільненого типу):

• зумовлюється Т-лімфоцитами

• у вигляді алергічного дерматиту або екземи.

Неімунні механізми медикаментозних токсикодермій:

• ідіосинкразія (вроджена непереносимість);

• кумуляція (внаслідок тривалого застосування ліків, особливо повторними курсами);

• поліпрагмазія (одночасне призначення великої кількості лікарських препаратів із різних груп, продукти метаболізму яких можуть посилювати алергенну дію один одного).

Діагностичні критерії:

• Анамнестичні дані

• Дані фізичного обстеження:

• гострий початок та перебіг;

• скарги на свербіж;

• поширеність та симетричність висипки;

• локалізація на шкірі й на слизових

• дисемінований характер розташування висипки;

• поліморфізм (наявність уртикарних елементів.

Токсикодермії середньої важкості:

• Кропив’янка поширена:

• множинні уртикарні елементи (пухирі – внаслідок набряку сосочкового шару дерми)

• різкий свербіж

• ефемерність елементів

• Набряк Квінке:

• обмежений, асиметричний

• набряк гіподерми

• свербіж відсутній

• відчуття збільшення органу у розмірах, задуха

• Бульозні токсикодермії

• дисеміновані мухурі із еритематозною облямівкою (пемфігоїдна токсикодермія)  ерозії  кірки  вторинні плями;

• локалізовані (фіксована бульозна токсикодермія);

• у вигляді багатоформної ексудативної еритеми чи еритродермії;

• висипка може локалізуватись і на слизових оболонках.

• Геморагічні васкуліти

• дисемінована пурпура, петехії, екхімози  вторинні гіперпігментні плями

• Бромисті, йодисті вугри

• на себорейних ділянках

• внаслідок кумуляції

• пустули, вугри

• Поширені токсико-алергічні дерматити

• поліморфна висипка

• різкий свербіж, печіння

• підвищення темпера­тури тіла, лихоманка

• диспепсія

• адинамія

• розвиток міокардиту

Важкі токсикодермії:

• Синдром Лаєлла (гострий токсичний епідермальний некроліз):

• наявність полівалентної сенсибілізації

• поліпрагмазія

• раптовий початок

• загальне нездужання, висока температура тіла

• головний біль

• біль у м’язах, суглобах

• утруднене ковтання

• швидкий розвиток еритродермії (синдром обпеченої шкіри)

• болючість шкіри

• міхурі великих розмірів  тенденція до поширення

• різко позитивний симптом Нікольського

• поширені ерозії

• вторинна піодермія  сепсис, пневмонії, нефрити, міокардити, менінгіти

• Синдром Стівенса-джонсона

• багатоформна ексудативна еритема з локалізацією на шкірі й слизових оболонках

• загальний стан важкий

• явища інтоксикації

• Бромодерма, йододерма

• болючі гострозапальні вузли із нечіткими обрисами,

• підвищуються над рівнем шкіри

• виразки, рубці

• Синдром системного червоного вовчака

• Синдром герпетиформного дерматоза Дюринга

• підвищення температури тіла

• нездужання, головний біль

• вісцеропатії (міокардит, гепатит, нефрит тощо)

• ускладнення ДВС-синдромом.

Дані лабораторних досліджень:

• Загальний аналіз крові:

• гіпохромна анемія

• еозинофілія

• лейкоцитоз

• тромбоцитопенія

• прискорення ШОЕ.

• Протеїнограма: диспротеінемія.

• Патоморфологія шкіри: патогістологічні зміни в шкірі нехарактерні.

• Позитивні алергологічні проби: внутрішньошкірна, аплікаційна, краплинна, скарифікаційна.

• Позитивні імунологічні тести: РПГА (реакція пасивної гемаглютинації); прямої і непрямої дегрануляції базофілів або тучних клітин; показник ушкодження нейтрофілів; ІФА для визначення антитіл класу IgG, IgM, IgE; РПМЛ (реакція пригнічення міграції лейкоцитів).

Перелік захворювань та станів, з якими слід проводити диференційну діагностику:

• сифілітична розеола

• інфекційні еритеми (кір, скарлатина)

• рожевий лишай Жибера

• псоріаз

• червоний плоский лишай

• юнацькі вугри

• герпетиформний дерматоз Дюрінґа

• системний червоний вовчак

• реакція загострення Лукашевича - Яріша - Гексгеймера

Лікування.

Догоспітальний етап:

• Усунути етіологічний чинник (відмінити медикаменти).

• Термінова госпіталізація в дерматологічне відділення, а у важких випадках - в реанімаційне відділення.

Госпітальний етап.

• Гіпоалергенна дієта.

• Дезінтоксикаційна терапія:

• 30% р-н тіосульфату натрію в/в по 10 мл;

• 5% р-н унітіолу по 5 мл в/м).

• Інфузійна терапія (внутрішньовенно крапельно гемодез, поліглюкін, 20% розчин глюкози, альбумін, плазму) + сечогінні (лазикс 2 мл в/м).

• Гіпосенсибілізуюча терапія: перепарати кальцію (10% р-н глюконату чи хлориду кальцію 10 мл внутрішньовенно); антигістамінні засоби, які у важких випадках слід вводити парентерально (димедрол 1% 1мл в/м, тавегіл 1 мл в/м, супрастин 1 мл в/м та ін.).

• У випадку перорального введення алергена - ентеросорбенти (активоване вугілля, вугілля КМ у дозі 20-30 г), послаблюючі препарати.

• За показаннями (у важких випадках) - кортикостероїдні засоби парентерально у середніх дозах (60 мг преднізолону, 4-6 мг дексаметазону), а при необхідності й у великих дозах (90-120 мг преднізолона, 8 мг дексаметазона в/м або в/в-но крапельно на фізіологічному розчині або 5%-ому розчині глюкози).

• Вітаміни (С, аскорутин, А, Е, пантотенат кальцію).

• Місцеве лікування проводиться в залежності від характеру висипки: на еритеми та уртикарну висипку - індиферентні збовтувані суміші; на везикуло-бульозну висипку та на ерозії - дезинфікуючі розчини: 2% р-н анілінових барвників (метиленовий синій, генціанвіолет), після чого - аерозолі (оксикорт, оксициклозоль, олазоль, левовінізоль); на папульозну висипку в гострому періоді - кортикостероїдні мазі, період регресу - розсмоктуючі мазі (з сіркою, дьогтем, іхтіолом).

1. Тактика подальшого ведення хворого.

• Усунення контактів із речовинами, які підозрюються як етіологічні чинники токсикодермії.

• Санітарно-гігієнічні і санітарно-технічні заходи для попередження професійних токсикодермій.

• Ретельний збір алергологічного анамнезу перед призначенням лікування.

• Проведення алергологічних тестів перед призначення медикаментів.

• При призначенні лікування уникати поліпрагмазії.

• Імунологічне дослідження крові, при необхідності – імунокорекція.

• Ретельне обстеження пацієнта, лікування супутньої соматичної патології, санація осередків фокальної інфекції.

Загальнозміцнююча терапія (полівітаміни, імунал, настоянка ехінацеї).