Буковинський державний медичний університет

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді

кафедри дитячої хірургії

та отоларингології

«____» ____________ 201_ р.

Протокол №_____

Зав. кафедри, професор Б.М.Боднар

Методична розробка

практичного заняття для лікарів-інтернів 2-го року навчання, заочного циклу, на тему:

«Методи обстеження носа, бнп, глотки, гортані та вуха»

Навчальний предмет:

отоларингологія

зі спеціальності

“загальна практика-

сімейна медицина”,

Методичну розробку підготувала

д.мед.н. Левицька С.А.

Чернівці, 2014

1. Тема: Методи обстеження носа, бнп, глотки, гортані та вуха.

2. НАВЧАЛЬНА МЕТА ЗАНЯТТЯ: Поглибити рівень знань та вмінь лікарів-інтернів щодо методів обстеження ЛОР-органів, особливостей будови і обстеження ЛОР-органів у дітей, навчити досліджувати ЛОР-органи за допомогою лобного рефлектору і спеціального інструментарію.

Знати:

- клінічну анатомію, фізіологію і методи дослідження носа, біляносових пазух

- клінічну анатомію, фізіологію і методи дослідження глотки, гортані, бронхів та стравоходу

- клінічну анатомію і фізіологію вуха

- анатомофізіологічні особливості ЛОР-органів в різні періоди дитячого віку.

Вміти:

- користуватись лобним рефлектором

- провести ендоскопічне дослідження ЛОР-органів в дітей різного віку та оцінити його результати

- провести пальцеве дослідження носоглотки

- прочитати дані рентгенограм ЛОР органів.

Опанувати практичні навички:

- технікою передньої та задньої риноскопії

- технікою пальцевого дослідження носоглотки

- технікою орофарингоскопії і непрямої ларингоскопії

- технікою отоскопії.

3. Зміст теми:

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВУХА

Обстеження пацієнта із захворюванням вуха починають з бесіди з ним, під час якої з'ясовують скарги хворого, історію даного захворювання та інших захворювань (анамнез), потім ви­конують об'єктивне дослідження вуха, проводять функціональні дослідження слуху та вестибулярного апарату. Оскільки більшість вушних хвороб пов'язані із захворюваннями носа та глотки, їх обстеження повинно передувати дослідженню вуха.

Скарги, які примусили хворого звернутись за допомогою, можуть включати: а) біль у вухах, що має різний характер та інтенсивність; б) гноєтечу з вуха; в) зниження слуху або глухо­ту; г) шум у вухах (свист, гул, пульсація); д) запаморочення та порушення рівноваги тіла, е) нудоту, блювання тощо. Не менш важливо з'ясувати загальне самопочуття хворого, наявність голов­ного болю, підвищення температури тіла, ознобу тощо.

При збиранні анамнезу даного захворювання з'ясову­ють, з яких проявів і причин почалося це захворювання, як воно перебігало, чи проводилось у минулому лікування і яке. Потім переходять до збору анамнезу життя (загальний стан здоров'я, інші перенесені захворювання, умови праці та побуту тощо).

Об'єктивне обстеження вуха включає у себе огляд зов­нішнього вуха, пальпацію вушної раковини, козелка, соскоподіб­ного відростка, проведення отоскопії, а також дослідження слу­хової і вестибулярної функцій (акуметрія, аудіометрія, вестибу­лометрія тощо).

Додаткові методи обстеження вуха об'єднують лабора­торні аналізи крові, сечі, спинномозкової рідини та виділень з вуха (посів на чутливість до антибіотиків); рентгенологічні мето­ди обстеження (рентгенографію, комп'ютерну томографію) та ядерномагнітно-резонансне дослідження тощо.

ОГЛЯД ТА ПАЛЬПАЦІЯ ДІЛЯНКИ ЗОВНІШНЬОГО ВУХА ТА СОСКОПОДІБНОГО ВІДРОСТКА

Під час зовнішнього огляду звертають увагу на стан вуш­ної раковини, зовнішнього слухового ходу, білявушної ділянки і ділянки шиї (рис.1). Видимі зміни проявляються зміною кольо­ру чи набряком шкіри, припуханням чи деформацією вушної ра­ковини, козелка чи білявушної ділянки, наявністю висипань, ран, рубців тощо.

Рис. 1. Проведення огляду та пальпації ділянки зовнішнього вуха та соскоподібного відростка.

Звертають також увагу на стан та цілісність шкірних по­кривів, положення голови хворого: при деяких захворюваннях вуха (мастоїдит, синустромбоз) пацієнти нахиляють голову у хво­рий бік, щоб зменшити біль.

Пальпацію вушної раковини проводять великим та вказів­ним пальцями обох рук, знаходячись збоку від пацієнта, і визна­чають болючі ділянки та консистенцію м'яких тканин. Флуктуація визначається як переливання рідини під пальцями дослідника і може мати місце при мастоїдиті, отгематомі, перихондриті вуш­ної раковини.

Пальпацію козелка проводять вказівним паль­цем, натискуючи на його верхівку. Поява болю при цій маніпу­ляції вказує на можливий фурункул, травму зовнішнього слухо­вого ходу чи паротит. У немовлят цей симптом може бути позитивним при гострому середньому отиті Зумовлене це тим, що у дітей до 1 року відсутній кістковий відділ зовнішнього слухового ходу, тому тиск на козелок безпосередньо передається на запалену барабанну перетинку, викликаючи посилення болю та плач дитини.

Пальпацію соскоподібного відростка, білявушної ділянки і м'яких тканин бокової поверхні шиї зручно виконувати великим пальцем чи чотирма пальцями однієї руки. При цьому визначають болючість, ущільнення, набряк та флуктуації відповідної ділянки, які можуть мати місце при мастоїдиті, тром­бозі внутрішньої яремної вени та сигмоподібного синуса тощо.