Злоякісні пухлини горла

До злоякісних новоутворень горла належать рак, лімфоепітеліома, цитобластома, ретикулосаркома, саркома та змішані пухлини. Чо­ловіки хворіють частіше, ніж жінки, звичайно в середньому віці.

Лімфоепітеліома (пухлина Шмінке), цитобластома та ретикулосар­кома складають окрему групу пухлин, які ростуть із лімфаденоїдної тканини. Ці пухлини є високозлоякісними та низькодиференційованими, у зв'язку з цим надзвичайно чутливими до променевої терапії. З іншого боку, хірургічне втручання з приводу цих пухлин нерідко вик­ликає генералізацію процесу. Пухлини цієї групи ростуть із мигда­ликів (частіше піднебінних або горлових) або з будь-якої ділянки гор­ла, де є лімфаденоїдна тканина. Ці пухлини ще називаються тонзилярними.

Клініка. Рання симптоматика злоякісних пухлин горла є бідною та малохарактерною. Можуть з'являтися відчуття незручності або сто­роннього тіла в горлі, незвичного смаку, розпирання, дряпання тощо.

У пізніших стадіях хворі скаржаться на порушення носового ди­хання і закладання вуха за умови локалізації пухлини в носовій частині горла, відчуття стороннього тіла, які перешкоджають ковтати їжу, а потім слину за наявності пухлини в ротовій частині горла, порушення прохідності спочатку густої, а потім рідкої їжі, порушення дихання, якщо пухлина локалізується в гортанній частині горла.

Клініка пухлини носової частини горла проявляється порівняно пізно і залежить від напрямку росту пухлини. Ураження однієї з бічних стінок носової частини горла спричиняє закладання і шум у вусі, оталгію. Якщо пухлина локалізується в ділянці склепіння носової час­тини горла, утруднюється носове дихання, з'являються серозні виділення з домішками крові. Із носової частини горла пухлина швид­ко дає регіонарні метастази, проростає в порожнину черепа через рва­ний отвір, що супроводжується виникненням болю в щелепах, зубах та вусі на тому ж боці, явищами паралічу черепних нервів — окорухового, блокового та відвідного, що супроводжується двоїнням в очах та косоокістю. За умови розпаду пухлини цієї локалізації виникають сильні носові кровотечі.

Діагноз пухлини носової частини гор­ла встановлюється на основі описаних симптомів, даних ендоскопічного, пальпаторного та рентгенологічного дослід­жень. Обов'язково слід проводити цито­логічні та гістологічні дослідження. Хірургічне лікування злоякісних пухлин носової частини горла часто є неможливим. Ефективність променевої та хіміоте­рапії залежить від чутливості до них пухлин.

Клінічні прояви злоякісних пухлин ротової частини горла значною мірою залежать від локалізації, форми росту, поширення та гісто­логічної будови новоутворення. Частіше в цьому відділі зустрічаються рак, лімфоепітеліома та саркома піднебінних мигдаликів і піднебінних дужок. За умови раку та лімфоепітеліоми ротової частини горла най­частіше зустрічається інфільтративно-виразкова форма росту новоут­ворення. У такому разі визначається горбиста пухлина з виразковістю, яка інфільтрує навколишні тканини. Одним із перших симптомів ново­утворення цієї форми є дисфагія — відчуття незручності та болю під час ковтання. Саркома, як правило, характеризується екзофітним рос­том, спричиняючи на ранніх стадіях розвитку відчуття стороннього тіла в горлі. З ростом пухлини, що стала виразковою, настає порушен­ня акту ковтання, змінюється тембр голосу, з'являється біль, що іррадіює у вухо. Пухлина кореня язика викликає почуття незручності та біль під час ковтання. У разі поширення пухлини на ямки надгортан­ника можливе захлинання. Розпад пухлини супроводжується гниль­ним запахом із рота, рясною салівацією з домішками гною та крові в слині. Метастазування новоутворень середнього відділу горла настає рано, нерідко двобічне. Особливо рано виникають регіонарні метаста­зи. При лімфоепітеліомі регіонарні метастази розміщуються дещо нижче від соскоподібного відростка, в защелепній та бічних шийних ділянках. Лімфоепітеліома характеризується особливо швидким рос­том первинної пухлини та ранньою генералізацією.

Розпізнавання злоякісних пухлин ротової частини горла базується на клінічних та гістологічних даних і не викликає утруд­нень. Диференціювати їх необхідно з доброякісними пухлинами за­пальними захворюваннями горла (паратонзиліт та парафарингіт), ангінами при захворюваннях кровотворних органів, ангіною Сімановського—Венсана—Плаута. Лікування в ранній період можливе комбіноване — хірургічне та променеве, у пізніх стадіях тільки променеве та хіміотерапевтичне. У зв'язку з високою частотою метастазування доцільно проводити профілактичне тотальне опромінення шиї, що дозволяє зменшити частоту виникнення регіонарних метастазів після вилікування первинного вогнища.

Гортанна частина горла порівняно з його верхніми відділами ура­жується головним чином плоскоклітинним раком. Основним симпто­мом злоякісних пухлин цієї локалізації є дисфагія, що виражається утрудненим ковтанням та больовими відчуттями. У разі локалізації пухлини на медіальній стінці грушоподібного закутка в процес рано втягується одна із стінок гортані, що приводить до порушення її рухли­вості. Це проявляється захлинанням та стійкою прогресуючою ох­риплістю. Ураження задньої стінки горла, як правило, рано стає вираз­ковим, що супроводжується рясними слизогнійними виділеннями з домішками крові та смердючим запахом, а також значною салівацією. Для злоякісних новоутворень позаду перснеподібної ділянки характер­не раннє їх проростання в один або обидва черпакуваті хрящі, що спричиняє їх нерухомість. У разі раку гортанної частини горла нерідко ви­никають регіонарні метастази в глибокі яремні, шийні та паратрахеальні лімфовузли. У діагностиці пухлин гортанної частини горла, крім клінічних та інструментальних методів, дуже цінним є рентгенологічне дослідження, яке допомагає не тільки встановити на­явність пухлин, але й визначити їх межі та взаємозв'язок із сусідніми органами і тканинами.

У лікуванні пухлин гортанної частини горла перевагу надають комбінованій терапії, під час якої на 1-ше місце виступає оперативне видалення пухлини з наступним опроміненням шляхів лімфовідтоку.