15

“ЗАТВЕРДЖЕНО” на методичній нараді кафедри сімейної медицини протокол № 17б 11 березня 2013 р.
Зав.кафедри, д.мед.н., проф. С.В.Білецький

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

семінарського заняття для лікарів-інтернів

по циклу “ТРАВМАТОЛОГІЯ” зі спеціальності

“Загальна практика – сімейна медицина”

на тему: «Дегенеративно-дистрофічні захворювання опорно-рухового апарату. Діагностика та лікування.»

(на заочному циклі)

ЧЕРНІВЦІ – 2013

І. Науково-методичне обгрунтування теми.

Остеоартроз та остеохондроз хребта – найбільш розповсюджені захворювання опорно-рухового апарату людини, які в структурі захворюваності виходять на третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань. Щороку в Україні реєструється майже 330 000 первинних захворювань суглобів у дорослих, кожен четвертий ортопедичний хворий страждає на остеоартроз, з них дві третини – це хворі працездатного віку. Інвалідизація хворих на остеоартроз та остеохондроз хребта посідає перше місце серед хворих з захворюваннями опорно-рухового апарата. Тому вивчення даної теми має важливе практичне значення.

Осмислення етіології, патогенезу, знання класифікації, клініки, діагностики та методів лікування цих захворювань дозволяє підвищити рівень теоретичних і практичних знань інтернів з цього важливого розділу ортопедії.

Знання таких широко розповсюджених новоутворень, як ліпоми, гігроми, міоми, і такої патології, як бурсити, контрактури, міозити, є важливим для сімейного лікаря для правильної орієнтації хворого до відповідних вузьких спеціалістів.

ІІ. Навчальна мета.

Інтерн повинен знати:

• визначити поняття "остеоартроз";

• визначити поняття "остеохондроз хребта";

• сучасні погляди на етіологію і патогенез остеоартрозу, остеохондрозу;

• класифікацію остеоартрозу за етіологією і ступенем важкості;

• клініку, діагностику остеоартрозу кульшового, колінного, гомілково-ступневого, плечового та ліктьового суглобів;

• клініку та рентгенологічну діагностику остеохондрозу шийного, грудного та поперекового відділу хребта;

• сучасні методи консервативного лікування остеоартрозу та остеохондрозу хребта;

• сучасні методи оперативного лікування остеоартрозу та остеохондрозу, показання до тих чи інших операцій;

• показання до амбулаторного та санаторно-курортного лікування остеоартрозу, остеохондрозу хребта;

• експертизу непрацездатності хворих на остеоартроз та остеохондроз хребта.

• клінічні та рентгенологічні ознаки, класифікацію, методи лікування плоскостопості;

• дифдіагностику ліпом, гігром, міом;

• методи лікування контрактур, бурситів, міозитів.

Вміти:

• провести клінічне обстеження суглобів у хворих на деформуючий остеоартроз суглобів верхньої та нижньої кінцівки;

• провести клінічне обстеження хворих на остеохондроз хребта;

• інтерпретувати дані рентгенологічного дослідження хворих на деформуючий артроз суглобів нижніх та верхніх кінцівок;

• грамотно описати рентгенограми хворих на остеохондроз хребта, виявити ознаки, які свідчать про наявність захворювання;

• призначити адекватне консервативне лікування дефартрозу з урахуванням стадії захворювання;

• призначити консервативне лікування остеохондрозу, поставити показання до мануальної терапії;

• поставити показання до оперативного лікування деформуючого остеоартрозу, остеохондрозу;

• провести рентгенологічну діагностику ступеня плоскостопості.

Опанувати практичні навички:

• збору анамнезу у хворих на остеоартроз та остеохондроз хребта;

• фізичними методами обстеження ортопедичних хворих з остеоартрозом та остеохондрозом хребта;

• інтерпретувати дані рентгенологічного обстеження при остеохондрозі, остеоартрозі, плоскостопості.

Виховна мета.

• сформувати у лікарів основні уявлення про важливість дотримання принципів деонтології та лікарської етики при обстеженні та проведенні діагностично-лікувальних маніпуляцій у хворих;

• протягом всього заняття викладач зобов’язаний виховувати лікарів на власному прикладі (своїм зовнішнім виглядом, культурою мови та спілкування з хворими, медперсоналом), підтверджуючи, що деонтологія є невід’ємною частиною морально-етичних норм професії лікаря.

Остеоартроз.

При обстеженні хворих з остеоартрозом увага інтернів звертається на детальне вивчення анамнезу захворювання: його початок, з якими обставинами він пов’язаний, наявністю ремісій і загострення процесу, проведене лікування і його ефективність.

Після обстеження хворих на остеоартроз інтерни повинні зробити висновок відносно етіопатогенезу захворювання курованого ними хворого, співставити дані клініко-рентгенологічного, лабораторного обстеження з тими даними, які вони отримали під час самостійної підготовки до заняття, намітити план лікування.

Відомо, що у виникненні і розвитку остеоартрозу (ОА) мають значення різні фактори:

• диспластичні зміни суглобів (залишкові явища вродженого вивиху стегна, вальгусна або варусна деформація колінних суглобів та інші порушення їх взаємовідносин - М.Н. Куслик, М.В. Волков, Паувелс);

• гостра травма суглобів (в/с переломи, забої і гемартроз суглобів, пошкодження менісків та зв’язок (нестабільність);

• перенесені раніше запальні процеси (посттуберкульозні, постсифілітичні артрози, артрози після епіфізарних остемієлітів, хронічних синовиїтів);

• порушення кровопостачання суглобових кінців у дітей в період росту;

• епіфізеоліз, хвороба Лег-Кальве-Пертеса;

• порушення обміну речовин, порушення функції ендокринної системи (недостатність кори наднирників з дефіцитом глюкокортикоїдів – порушення метаболізму колагена).

Таким чином, ОА захворювання поліетіологічне.

Теорії патогенезу. Найбільше розповсюдження отримали три теорії:

1. Теорія порушення місцевого кровопостачання.

2. Біомеханічна теорія.

3. Теорія порушення внутрішньосуглобового гідростатичного тиску.

1. Теорія порушення місцевого кровопостачання була висунута на початку ХХ ст. М.А.Вельяміновим. Він вважав, що ОА є наслідком трофічних змін в тканинах під впливом порушень функції периферійної або центральної нервової системи. Гоффа дистрофічні явища в тканинах пояснював виникненням місцевого облітеруючого ендартериїту. Теорія порушення місцевого кровопостачання має своїх прихильників і сьогодні, підкріплюється даними контрастної ангіографії кульшових суглобів: при ОА спостерігається сповільнений відток крові в результаті венозного стазу (Довгилевич Г.А.).

В.А.Гур’єв виявив порушення тканинного дихання в тканинах артротично змінених суглобів.

Є.П.Завєса досліджував вміст міді і цинку при ОА, які, як відомо, беруть участь в тканинному диханні і знайшов, що їх вміст в сироватці крові і тканинах хворого суглоба помітно збільшується. Він розцінює це як компенсаторну реакцію організму на гіпоксію тканин при ОА.

Гіпоксія в суглобі може розвиватись в результаті нейрорефлекторного спазму судин, обумовленого преартрозним станом суглоба (наслідки травми, хронічні синовіти, біомеханічні порушення, перевантаження). Гіпоксія, в свою чергу, приводить до значного порушення обміну білково-вуглеводних комплексів, зменшенню їх кількості. Збіднення суглобового хряща мукополісахаридами, сіалопротеїдами приводить до зниження його міцностних властивостей: хрящ розволокняється і стирається, потім виникає фіброз капсули, зв’язок м’язів, що ще більше поглиблює гіпоксію, а стиснення нервових рецепторів обумовлює больовий синдром. Швидкому руйнуванню хряща, його дистрофії сприяє підвищення активності протеолітичних ферментів і пригнічення інгібіторів протеолізу в хрящі і синовіальній оболонці.