Відкриті пошкодження нирок

Для цих пошкоджень характерне поєднання з травмами інших органів. Розрізняють такі види відкритих пошкоджень нирок: 1/ поранення навколониркового жирового тіла, 2/ дотичне поранення, 3/ наскрізне і сліпе поранення без пошкодження чашково - мискової системи, 4/ наскрізне і сліпе поранення з пошкодженням чашково-мискової системи, 5/ розчавлення нирки, 6/ поранення великих судин нирки, 7/ різні поєднання названих пошкоджень.

Клінічна картина. Основними симптомами відкритого пошкодження нирки є рана в поперековій ділянці, навколониркова гематома, гематурія і виділення сечі із рани.

Встановити діагноз при відкритому пошкодженні нирки неважко з урахуванням даних анамнезу, огляду рани. Виділення сечі з рани - патогномонічна ознака пошкодження нирки, проте інколи цей симптом виражений нерізко, може з’явитись і дещо пізніше. Для уточнення діагнозу і визначення функції контрлатеральної нирки виконують спеціальні дослідження: хромоцистоскопію, екскреторну урографію, радіонуклідну ренографію, сканування нирок.

Лікування хворих з приводу травм нирки тільки оперативне. Оперувати треба після виведення хворого зі стану шоку, після чого зусилля спрямовують на припинення кровотечі, забезпечення відтоку сечі, запобігання сечовим запливам. Обов’язкове ревізування сусідних органів. У разі пошкодження нирки звичайно виконують нефректомію. При легких травмах нирки і поранені единої нирки допустима органозберігаюча операція. Оскільки відкриті пошкодження нирки часто поєднуються з травмою органів черевної порожнини, доцільно застосувати серединну лапаратомію, а не люмботомію. Люмботомія рекомендується лише за відносно легких, ізольованих пораненнях нирок і за поєднаних травм, які супроводжуються профузною нирковою кровотечею.

Пошкодження сечоводів

Закриті або підшкірні розриви сечоводів зустрічаються досить рідко. Завдяки еластичності і рухливості сечовід завжди зміщується при травмі. Основним симптомом закритого пошкодження сечоводу є наявність сечових запливів в заочеревинному просторі. Для діагностики застосовується катетеризація сечоводів з введеням контрасної речовини.

Лікування тільки оперативне - зшивання сечоводу на введеному сечовідному катетері, дренування навколониркового простору, нерідко і нирки. Необхідно мати на увазі, що пошкодження сечоводів можуть мати місце під час операції на органах малого тазу і насамперед при гінекологічних операціях, які проводять з приводу раку матки або великих інтралігаментарних пухлин. В цих випадках, якщо пошкодження сечоводу виявили під час операції, проводять первинний шов сечоводу на введеному сечовідному катетері і одночасне дренування заочеревинного простору. Якщо ж поранення сечоводу не відмічено під час операції, то виникають сечові запливи, флегмона клітковини, перитоніт, сечовідно- вагінальні нориці. В цих випадках необхідно провести позаочеревинний розріз - поперековий або клубовий, і широко дренувати клітковину, дати відтік сечі, яка вилилась, а також провести нефростомію. Якщо в подальшому виникає пієлонефрит або апостематозний нефрит, то це заставляє вдаватись до видалення нирки. Якщо ж цих ускладнень не наступає, в у подальшому можна провести пластику сечоводу. Пластику проводять відрізком тонкої кишки або червоподібним паростком.