6. Рекомендована література:

6.1. Основна:

1. Психіатрія /за ред. проф. О.К.Напрєєнка. – Київ: Здоров’я, 2001.

2. Кузнєцов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія. – Київ. 1993. – С.127-139; 149-155.

3. Гавенко В.Л., Самардакова Г.О., Бачериков М.Є. Психіатрія і наркологія. – Київ, 1993. – С.88-107.

4. Клиническая психиатрия / Под ред. Н.Е.Бачерикова. – Киев: «Здоровье», 1989. – С.145-180.

5. Жариков Н.М., Урсова Л.Г., Хритинин Д.Ф. Психиатрия. – М.: «Медицина», 1989. – С.336-379.

6. Дищук І.П., Деркач В.Г., Курик В.І., Рудницький Р.І., Русіна С.М. Невідкладна допомога в психіатрії. – Чернівці, 1999.- С.41-45.

7. Коркина М.В., Лакосина Н.Д., Личко А.Е. Психиатрия. – М.: «Медицина», 1995. – С.192-253.

8. Бабаян Э.А., Гонопольский М.Х. Наркология. – М.: «Медицина», 1987.

9. Бабаян Э.А., Гонопольский М.Х Учебное пособие по наркологии. – М.: «Медицина», 1981.

6.2. Додаткова:

1. Сметанников П.Г. Психиатрия: Руководство для врачей. – Изд. 4-е, перераб. и доп. – СПб, СПбМАПО, 1997. – С.205-235; 253-291.

2. Каплан Г.И., Сэдок Б.Дж. Клиническая психиатрия. – Пер. с англ.// Гл.ред. Т.Б.Дмитриева. – М.: ГЭОТАР «Медицина», 1998.- С.75-111.

3. Руководство по психиатрии /Под ред. Г.В.Морозова в 2 томах. – Т.2. – М.: «Медицина», 1988. – С.113-143; 169-218.

4. Алкоголизм /Под ред. Г.В.Морозова. – М.: «Медицина», 1983.

5. Лисицын Ю.П., Сидоров П.И. Алкоголизм. – М.: «Медицина», 1990.

6. Энтин Г.М. Лечение алкоголизма. – М.: «Медицина», 1990.

7. Сосин И.К., Мысько Г.Н., Гуревич Я.Л. Немедикаментозные методы лечения алкоголизма. – Киев, «Здоров’я», 1986.

Методичну розробку склав

канд. мед наук, асистент В.І.Курик

Рецензія позитивна

доцент В.Г.Деркач

Буковинський державний медичний університет

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді

кафедри нервових хвороб, психіатрії

та медичної психології ім. С.М.Савенка

«____» ____________ 201_ р.

Протокол №_____

Зав. кафедри, професор В.М.Пашковський

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА № 3

практичного заняття для лікарів-інтернів 1-го року навчання, заочного циклу, на тему:

ЕНДОГЕННІ ПСИХОЗИ (ШИЗОФРЕНІЯ).

РЕАКТИВНІ ПСИХОЗИ.

Навчальний предмет – психіатрія та наркологія

Факультет - післядипломної освіти

Спеціальність: „Загальна практика – сімейна

медицина”

Методичну розробку склав

кандидат медичних наук,

асистент В.І.Курик

Чернівці, 2014

1. Науково-методичне обґрунтування теми

Шизофренія – це хронічне, прогредієнтне психічне захворювання, Що характеризується розладами психічних процесів і приводить (повільно чи швидко) до специфічних змін особистості. Хвороба має своєрідну психопатологічну симптоматику, різноманітні клінічні форми і типи перебігу. Ризик захворюваності на шизофренію складає 8-10 осіб на 1000 населення. Найчастіше розвивається у підлітків та осіб молодого віку (14-35 років). Питома вага хворих на шизофренію у психіатричних стаціонарах складає біля 50%.

Незважаючи на значну кількість праць, присвячених шизофренії, її етіологія і патогенез вивчені недостатньо. Основним етіологічним чинником вважають спадкову схильність і тому шизофренію відносять до ендогенних захворювань. Численні дослідження свідчать про безсумнівну участь у її виникненні різних мутагенних (хімічних, радіаційних та ін.) впливів, інфекцій, травм голови та важких переживань як провокуючих і, можливо, причинних чинників.

Діагностика шизофренії викликає значні труднощі, особливо на ранніх етапах (дебют шизофренії). Знання лікарями клініки дебюту шизофренії має важливе значення для діагностики, лікування, реабілітації та профілактики.