4.1. Підготовчий етап.

На початку заняття викладач обґрунтовує актуальність теми, ставить навчальну мету, знайомить з планом практичного заняття.

В процесі опитування лікар-інтернів, виявляється початковий рівень знань лікар-інтернів. Визначаються поняття: наркологія, наркотики (наркотичні речовини прекурсори), наркоманії, токсикоманії. Приводиться класифікація наркотичних речовин:

1. Речовини алкогольно-барбітурового типу і седативні.

2. Амфетаміни.

3. Речовини типу каннабісу.

4. Препарати кофеїну.

5. Галюциногени (психделіки).

6. Речовини типу ката.

7. Опіати (натуральні, синтетичні, напівсинтетичні).

8. Речовини типу ефірних розчинників (леткі речовини).

9. Речовини стимулюючої дії.

10. Препарати (в тому числі лікарські), яким властива одурманююча дія.

Викладач звертає увагу на загальні властивості психоактивних (наркотичних) речовин:

1. Викликають стан ейфорії (задурманювання).

2. Змінюють толерантність організму (для досягнення “ефекту” необхідно збільшувати дозу).

3. Викликають психічну і фізичну залежність.

4. Після припинення вживання розвивається абстинент ний синдром.

5. Викликають гострі і хронічні психічні розлади.

6. Викликають патологічну зміну особистості.

7. Патологічно змінюють функцію внутрішніх органів та систем.

Підкреслюються причини вживання психоактивних речовин (за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я):

1. Задоволення зацікавленості відносно дії наркотичних речовин.

2. З метою бути прийнятими певною групою осіб.

3. Вираз своєї незалежності.

4. Вороже ставлення до оточуючого. Відхід від чогось гнітючого.

5. Досягнення почуття повного розслаблення.

6. Реклама різних лікарських препаратів (заспокійливих, снодійних, стимулюючих тощо) різними торговими фірмами.

Викладач фіксує увагу лікар-інтернів на особливості поширення і тенденції вживання психоактивних речовин в останні роки:

1. Наркотики розповсюджуються і вживаються значно частіше в країнах далеких від їх традиційного культивування.

2. Збільшилась частота вживання наркотичних речовин дітьми і підлітками.

3. Зростає кількість “експериментаторів” серед лікар-інтернської молоді.

4. Прагнення одночасно вживати два і більше наркотиків (полі наркоманії).

4.2.Основний етап.

Лікар-інтерни самостійно під керівництвом викладача обстежують хворих на наркоманії та токсикоманії. В процесі збору анамнезу виявляють психоактивну речовину, яку вживає хворий, вік початку вживання, клінічні ознаки наркотичного сп’яніння. Виявляють психічну і фізичну залежність. Уточнюють клінічну картину абстинентного синдрому.

Наркоманії є прогредієнтним захворюванням, що має стадійний характер. Провідним синдромом для них є великий наркоманічний синдром, який включає:

• синдром зміненої залежності від наркотичних речовин;

• синдром зміненої реактивності організму.

Синдром зміненої залежності включає психічну залежність, фізичну залежність і абстинентний синдром.

Синдром зміненої реактивності організму характеризується втратою захисних реакцій організму на інтоксикацію, зміною толерантності до наркотичної речовини.

Лікар-інтерни самостійно обстежують хворих на наркоманії і токсикоманії, здобувають уміння діагностики захворювання в залежності від стадії, психопатологічної, неврологічної і соматичної патології. Обґрунтовують діагноз, проводять диференційний діагноз з побутовим пияцтвом, психопатіями та іншими захворюваннями у поєднанні із вживанням наркотиків. Звертається увага на клініку абстинентного синдрому і уміння надати невідкладну медичну допомогу. Лікар-інтерни складають план лікування хворих на наркоманії із застосуванням медикаментозних і немедикаментозних методів.

Найчастіше в практиці лікарів зустрічається опійна і гашишна наркоманії. Лікар-інтерни обстежують хворих на наркоманії. Вивчають анамнестичні дані, причини вживання наркотиків, клініку наркотичного сп’яніння, клініку абстинентного синдрому, об’єктивні ознаки наркоманій. Обґрунтовують діагноз. Призначають диференційоване лікування в залежності від наркотичної речовини. Особлива увага звертається на уміння надати невідкладну допомогу при гострій інтоксикації (передозуванні) наркотичними речовинами.

Лікар-інтерни складають план лікування хворих на наркоманії. Лікування повинно бути диференційованим і комплексним, яке складається із медикаментозних і немедикаментозних методів і включає три етапи.

Перший (попередній) етап:

- припинення вживання наркотиків,

- дезінтоксикаційна терапія,

- вітамінотерапія,

- симптоматична терапія.

Основний етап:

- активна антинаркотична терапія:

• умовно-рефлекторна терапія,

• сенсибілізуюча терапія.

- немедикаментозна терапія:

• сорбційні методи (гемосорбція, гастроентеросорбційна детоксикація),

• квантова аутогемотерапія,

• рефлексотерапія,

• лазерорефлексотерапія,

• екстремальна кріопунктура,

• магніторефлексотерапія та інші.

- сугестивна психотерапія:

• індивідуальна гіпносугестивна терапія,

• колективна сугестивна терапія,

• опосередкована психотерапія (плацебо-терапія),

• емоційно-стресова психотерапія, “кодування” за А.Р.Довженко,

• аутогенне тренування.

Третій етап – підтримуюча терапія:

- підтримуюча психотерапія,

- повторні курси умовно-рефлекторної та сенсибілізуючої терапії,

- стимулююча терапія,

- трудотерапія – працевлаштування, підвищення кваліфікації,

- соціотерапія – вирішення соціальних, побутових та сімейних проблем,

- при наявності афективних (депресії) розладів призначають антидепресанти, анксіолітики, ноотропні препарати.