
- •Буковинський державний медичний університет
- •Методична розробка № 1
- •Невідкладна допомога психічно хворим
- •Чернівці, 2014
- •Тривалість заняття– 6 годин.
- •2.2.Уміти:
- •4.Поради лікарю – інтерну.
- •4.1. Гострий психоз.
- •4.4.Абстинентний синдром (алкогольний).
- •4.5.Алкогольний делірій ( «біла гарячка»).
- •5. Контрольні питання:
- •6. Література:
- •Буковинський державний медичний університет
- •Методична розробка № 2
- •Наркоманії. Токсикоманії. Алкоголізм. Інтоксикаційні психози.
- •Чернівці, 2014
- •1. Науково-методичне обґрунтування теми.
- •2. Навчальна мета
- •2.1. Лікар-інтерн повинен знати:
- •2.2. Лікар-інтерн повинен уміти:
- •2.3. Опанувати практичні навички:
- •3. Виховна мета.
- •4.1. Підготовчий етап.
- •4.2.Основний етап.
- •4.3. Контрольні питання.
- •4.4. Заключний етап.
- •5. Матеріали методичного забезпечення заняття (матеріали контролю базисної (вихідного рівня) підготовки лікар-інтернів):
- •6. Рекомендована література:
- •6.1. Основна:
- •6.2. Додаткова:
- •Методичну розробку склав
- •Чернівці, 2014
- •1. Науково-методичне обґрунтування теми
- •2. Навчальна мета
- •2.1. Лікар-інтерн повинен знати:
- •2.1. Лікар-інтерн повинен уміти:
- •2.1. Опанувати практичні навички:
- •3. Виховна мета.
- •4. Зміст заняття.
- •2. Типи гострого початку захворювання.
- •6. Тестові завдання.
- •7. Рекомендована література:
- •Методичну розробку склав
- •Буковинський державний медичний університет
- •Методична розробка № 4
- •Психічні порушення у передстаречому та старечому віці (інволюційні та старечі психози). Психопатії.
- •Тривалість заняття– 2 години .
- •1. Науково-методичне обґрунтування теми.
- •2.1. Лікар психіатр повинен знати:
- •2.2. Лікар психіатр повинен вміти:
- •3. Цілі розвитку особистості лікаря психіатра.
- •4. Міждисциплінарна інтеграція:
- •5. Зміст теми семінарських занять.
- •6. Матеріали методичного забезпечення семінарського заняття.
- •Буковинський державний медичний університет
- •Методична розробка № 5
- •Психічні розлади при судинних захворюваннях головного мозку (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба).
- •Чернівці, 2014
- •Особливості соматогенних непсихотичних психічних розладів
- •Основні клінічні форми соматогенних психозів
- •Особливості соматогенного психоорганічного синдрому
- •Особливості психічних порушень при окремих соматичних хворобах
- •Психічні порушення при окремих ендокринних захворюваннях
- •Психічні порушення при ураженні судин головного мозку
- •Завдання №1.
- •Завдання №2.
- •Завдання №3.
- •Задача 2.
- •Задача 2.
- •Буковинський державний медичний університет
- •Методична розробка № 6
- •Психічні порушення, що виникають внаслідок черепно-мозкових травм.
- •І.Науково – методичне обгрунтування теми:
- •2.1. Знати:
- •2.2. Уміти:
- •2.3. Практичні навички:
- •V. Наочне забезпечення:
- •VI. Зміст практичного заняття:
- •VII. Контрольні питання:
- •VIII. Література.
Особливості соматогенних непсихотичних психічних розладів
Найчастішим непсихотичним порушенням при усіх соматичних та ендокринних захворюваннях є астенічний синдром, який виявляється як на ранніх стадіях хвороби, так і у випадках, коли процес зайшов надто далеко. Нерідко астенічні вияви розвиваються раніше, ніж з’являються соматичні ознаки захворювання. Хворі скаржаться на швидку втомлюваність, слабкість, у них з’являються дратівливість, гіперестезія як до фізичних, так і до емоційних подразників, порушується сон, погіршуються апетит і самопочуття. Вони виявляють зайву тривогу за своє здоров’я, стан своїх близьких, стають сльозливими, емоційно нестійкими. З’являються вегетативні порушення: пітливість, тахікардія. У деяких хворих нерідко спостерігають різні фобії.
У разі тривалого перебігу захворювання можуть сформуватися психопатоподібні розлади у вигляді нестриманості, збудливості, істеричності, іпохондричності, астенічної зміни особистості.
Основні клінічні форми соматогенних психозів
На тлі вираженої соматичної інтоксикації, а іноді й під впливом додаткових екзогенних шкідливостей можуть розвиватися соматогенні психози. Частота їх невелика – до 1,3-1,5% від кількості хіорих, котрі поступають у психіатричний стаціонар.
У гострий період соматичної хвороби найчастіше розвиваються синдроми потьмарення свідомості (аментивний, деліріозний, онейроїдний), які нетривалі (до 2-3 днів) і при сприятливому перебігу хвороби закінчуються виходом в астенічний стан.
У разі важких соматичних захворювань, що призводять до виснаження, можуть виникати затяжні психози з ендоформною картиною. Найчастішими серед них є депресивні і тривожно-депресивні стани. Такі хворі некомунікабельні, мало розмовляють, хоча ідеаторної загальмованості у них немає. Вони багато лежать, одні висловлюють ідеї самозвинувачення, інші – іпохондричні ідеї і навіть маячення Котара. При посиленні тривоги може розвинутися рухове збудження – у цьому стані хворі чинять суїцидні спроби.
У випадках, коли соматичні захворювання призводять до вираженої гіпоксії головного мозку, може з’явитися маніакальний стан з підвищеним настроєм – хворі відчувають прилив сил, однак об’єктивно їх психічна і фізична продуктивність виявляється зниженою. Ейфорія поєднується з недооцінкою важкості свого стану.
У деяких хворих виникають параноїдні та галюцинаторно-параноїдні стани зі слуховими, тактильними та іншими галюцинаціями, маячними ідеями переслідування, іпохондричними ідеями тощо.
Особливості соматогенного психоорганічного синдрому
В окремих випадках при соматогенних психозах можуть розвиватися психоорганічні стани з порушенням інтелекту, емоційною нестійкістю, нерозумінням важкості свого хворобливого стану. Хворі при цьому стають бездіяльними, байдужими до своїх близьких і до себе, у них грубо порушується пам’ять. У деяких хворих виникають судомні напади, розвивається більш груба інтелектуально-мнестична недостатність.
Особливості психічних порушень при окремих соматичних хворобах
При гострій серцевій недостатності виникає оглушення або деліріозний синдром з нестійкими галюцинаторними переживаннями. Інфаркт міокарда та стенокардія супроводжуються астенічними станами з тривогою і страхом.
У разі хронічної серцево-судинної недостатності на тлі астенічних і астеноневротичних симптомів інколи бувають синдроми потьмарення свідомості та епілептиформне збудження.
При ревматичних вадах серця відзначають астенічні та неврозоподібні синдроми, а також психотичні розлади: деліріозний, аментивний, тривожно-депресивний, галюцинаторно-параноїдний.
Під час загострення бронхіальної астми у ряді випадків розвивається депресивно-параноїдний синдром зі страхом, що триває декілька тижнів і зазвичай закінчується одужанням.
Захворювання органів травного каналу призводять до розвитку астенічних, астеноневротичних станів, загострення характерологічних особливостей особистості, іпохондризації, появи надцінних думок з приводу важкості свого захворювання.
При гепатитах інколи розвивається гострий психоз у вигляді депресивного синдрому, на тлі якого може виникати делірій.
У разі хронічної ниркової недостатності виникають психози у вигляді депресивного, галюцинаторно-параноїдного чи кататонічного синдромів, а інколи – епілептиформний синдром, інтелектуально-мнестичне зниження.
Під час вагітності у жінок найчастіше виникає страх перед пологами, емоційна нестійкість, сором’язливість, підвищена ранимість.
У першопороділей під час пологів спостерігають невротичні або психотичні реакції, зумовлені страхом перед пологами (у них звужується свідомість, розвиваються істеричні або фугіформні реакції). Інколи пологи є провокуючим чинником ендогенних психозів: шизофренії, МДП.
У післяпологовому періоді через декілька діб або тижнів після пологів можуть виникнути психози. Гострі психотичні стани зазвичай бувають у вигляді аментивного синдрому і обумовлені післяпологовою інфекцією. Кататонічні та депресивно-параноїдні стани у цьому періоді розвиваються переважно на тлі оглушення.