Міністерство охорони здоров’я україни

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«Затверджено»

на методичному засідані кафедри

анестезіології та реаніматології

«___»____________201 р (Протокол №__)

Завідувач кафедри

професор________________В.Н.Коновчук

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

для лікарів-інтернів 1-го року навчання,

заочного циклу, на тему:

«Гострі хімічні отруєння»

Навчальний предмет:

реаніматологія та інтенсивна

терапія, зі спеціальності

“загальна практика-

сімейна медицина”

Методичну розробку підготував

ас. Ковтун А.І.

м. Чернівці, 2014

1. Тема: «Гострі хімічні отруєння»

2. Мета заняття: поглибити знання лікарів-інтернів з питань лікування найбільш поширених гострих хімічних отруєнь.

Лікар-інтерн повинен:

знати:

• Шляхи потрапляння отрути в організм та виведення її з організму;

• Класифікацію екзогенних отруєнь;

• Етіологію, патофізіологію, клініку, діагностику та диф. діагностику екзогенних отруєнь;

• Методи диф. діагностики коматозних станів, пов’язаних з екзогенними отруєннями;

• Принципи та методи інтенсивної терапії гострих екзогенних отруєнь;

• Основні антидоти та методики їх застосування;

• Ускладнення гострих екзогенних отруєнь та їх профілактику;

вміти:

• Визначати основні патологічні синдроми гострих екзогенних отруєнь;

• Визначати поняття: природня та штучна детоксикація, антидотна терапія;

• Правильно встановити діагноз та призначити лікування;

• Проводити комплекс заходів, спрямованих на припинення потрапляння отрути в організм, подальшого її всмоктування та прискорення виведення отрути з організму;

опанувати:

• цілеспрямований збір анамнезу;

• проведення фізикального обстеження хворого з гострим екзогенним отруєнням;

• правильне формулювання діагнозу;

• визначення тактики невідкладної допомоги;

• зондування та промивання шлунку;

• форсований діурез;

• корекція водно-електролітного балансу та кислотно-лужного стану;

• ультрафільтрація та інші еферентні методи детоксикації;

3. Зміст теми:

У повсякденному житті сучасну людину оточує безліч хімічних сполук, багато з яких токсичні. Характер розповсюдження гострих отруєнь дозволяє оцінювати дану патологію як епідемію. Летальність потерпілих із отруєнням перевищує летальність хворих на інфекційні захворювання і особливо висока вона на догоспітальному етапі. Тому особливу увагу необхідно звернути на питання діагностики та надання невідкладної допомоги потерпілим із гострими екзогенними отруєннями.

І. Методи видалення та усунення отрути.

У випадку попадання токсинів на шкіру та слизові оболонки немає потреби готувати спеціальні розчини – для цього необхідна звичайна вода (тривале промивання ділянки ураження сильним струменем води). Крім цього, при необхідності хворого необхідно перенести з атмосфери, в якій є вміст токсичних речовин.

Видалення отрути з шлунково-кишкового тракту включає наступні заходи:

1. Аспірація через шлунковий зонд вмісту з шлунка;

2. У разi отруєння кислотами й лугами блювання може посилити опiк стравоходу, спричинити аспiрацiю й опiк дихальних шляхiв. Цих ускладнень уникають, застосовуючи зондове промивання шлунка. Оскiльки час потрапляння отрути частiше залишається нез’ясованим, шлунок потрiбно промивати протягом першої доби. У випадках отруєння наркотичними анальгетиками та фосфорорганiчними сполуками процедуру повторюють кожнi 4 - 6 год. Особливо важливим є промивання шлунка на догоспiталыюму етапi. Шлунок варто промивати водою кімнатної температури в кількості 10-15 літрів, протягом доби в залежності від фази отруєння 4-5-6-кратне промивання 2-3 л звичайної води через назогастральний зонд, тільки тоді досягається найбільш повне видалення отрути. Однак при виконанні такої процедури можлива аспірація промивних вод, особливо в потерпілих, що знаходяться в предкоматозному і коматозному стані. Для запобігання цього ускладнення в даного контингенту хворих промивання шлунка необхідно робити після інтубації трахеї з використанням прийому Селліка.

Хворий повинен лежати на лiвому боцi з опущеним головним кiнцем на 15⁰. Використовують товстий зонд, попередньо змазаний вазелiном. За допомогою шприца Жане вводять iзотонiчний розчин натрiю хлориду з розрахунку 5 мл/кг. Промивання припиняють пiсля отримання чистих промивних вод. Перед вилученням зонда вводять 1-2 г/кг попередньо розведеного у 200 мл дистильованої води ентеросорбента (активоване вугiлля, енторосгель та iн.) i 20-30 г магнiю або натрiю сульфату. Якщо отрута жиророзчинна, краще для стимуляцiї перистальтики застосовувати вазелiнове масло (1 мл/кг), за вiдсутностi випорожнення через 4 год призначення проносних повторюють. Можна використовувати також сифонне промивання товcтої кишки або кишковий лаваж.

3. Підкислення вмісту травного каналу шляхом уведення через зонд лимонної води, розчину соляної кислоти;

4. Лікувальна діарея шляхом уведення в зонд проносних (сольових, масляних, трав’яних), а також ксиліту (сорбіту) по 50 г на 100 л води 2-4 рази на добу за необхідності;

5. Гастроентеросорбція з використанням “ентеросгеля” та ін. ентеросорбентів;

6. Очисна та сифонна клізма.

ІІ. Методи підсилення природної детоксикації та методи штучної детоксикації.