Лікування ендометріозу

Тактика лікування (консервативна або хірургічна) визначається ступенем важкості ендометріозу, репродуктивним анамнезом і ефективністю терапії. Лікуванню підлягають не всі хворі, а лише ті, у яких клінічно активний процес (біль, непліддя, кровотечі, анемія, порушення функції суміжних органів). Всі хворі на Е підлягають динамічному спостереженню. Консервативна терапія включає використання одного із гормональних препаратів з урахуванням індивідуальної чутливості, віку, бажання мати дітей, імуномодуляторів, токоферолу, протизапальних засобів, розсмоктуючої терапії, загальнозміцнюючих засобів, курортного лікування.

Для лікування в молодому віці використовують прогестини без естрогенового компоненту: оргометрил, оргастерон, континуїн, норколут. Препарати призначаються по контрацептивній схемі (по 1 таб. 1 раз в день з 5-го по 25-й день менструального циклу). Курс лікування гестагенними препаратами триває 6-9 місяців, у важких випадках – 12 і більше.

У важких випадках доцільно призначати гормональні препарати в безперервному режимі на протязі 5-6 місяців, збільшуючи дозу напередодні та під час місячних на ½ таблетки в день до 2-2,5-3 таб. в день, а потім в такій же послідовності знижувати дозу до 1 таблетки в день. Така схема дає змогу повністю виключити менструальну функцію, що сприяє регресу ендометрію. При досягненні позитивних результатів дозу препарату знижують і назначають в циклічному режимі.

Коли не можливо виключити менструальну функцію, тоді додатково призначають внутрішньом’язові ін’єкції оксіпрогестерону капронату по 2мл на 18-19 або 20 день менструального циклу одноразово; депо-провера по 150мг в/м 1 раз в день 3 місяці (вводиться в перші 5 днів менструального циклу) або по 5-10мг з 16-18-го дня циклу, і 10 днів на протязі 6 циклів.

Молодим жінкам можливе застосування прогестино-естрогенних препаратів – інфекундину, бісекуріну, нон-овлону, норацикліну, овулену. Ці препарати використовують як безперервно із збільшенням дози під час місячних, так і в циклічному режимі.

Жінкам старшого віку (преклімактеричного і клімактеричного) при недостатності ефекту в перший день менструального циклу вводять в/м 1,0 – 10% тестенат або 1 ампулу сустанону-250 (курс №4-5). Після відновлення менструального циклу і позитивної клініки поступово на протязі 3-4-5 циклів знижують інтенсивність лікування. Для цього прогестини призначають лише в 2-у фазу циклу на протязі 14-15 днів. Після зняття гострих явищ сустанон або тестенат замінюють ретаболілом (нераболом) по 50мг в 1-й і 10-й дні менструального циклу.

Агоністи ЛТРГ – золадекс 1мг в передню черевну стінку 1 раз в 28 днів; данол 0,2 по 2 таблетки 2 рази на день напротязі 3-12 місяців. також застосовується дановал, даназол (безперервно по 400мг напротязі 6-9 місяців; по 800мг/доб, 2-4 місяці, потім по 600мг – 6-9 місяків + електрофорез КІ, лідаза, ультразвук).

Використання препаратів жовтого тіла з андрогенами або анаболічними стероїдами.

Краще всього призначати препарати пролонгованої дії. На 16-17-18-19 день менструального циклу 12,5% оксіпрогестерон – 2мл (одноразово) + в 1-й день циклу тестенат 10% 1мл або 1 ампулу сустанону (одноразово).

Таких курсів проводиться від 3 до 6 з поступовим зниженням дози.

Вплив на імунну систему: левамізол, декаріс, спленін, Т-активін, тималін. Покращенню антиоксидантної системи сприяють: унітіол, аскорбінова кислота, токоферолу ацетат.

Протизапальна та розсмоктуюча терапія: тіосульфат натрію 30% - 10,0 в/в через день 15-20 процедур, магнію сульфат в/м 25% - 10 мг, етимізол 0,3 на добу на протязі 30 днів. Лідаза, трипсін, хімотрипсін, солкосеріл, актовегін у вигляді електрофорезу, в/м введення, підшкірно.

У комплексному лікуванні використовують родонові ванни, постійне магнітне поле на ділянку матки.

Протирецедивне лікування проводиться після аборту і діатермохірургічних маніпуляцій 6-9 місяців, після нерадикальних операцій від 3 до 5 років.

Лікування рецидиву ендометріозу в клімактеричному періоді проводиться лише при наявності активного процесу. Краще використовувати препарати жовтого тіла в поєднанні з андрогенами або стероїдними анаболіками.

Хірургічні методи лікування. При проведенні хірургічного втручання дотримуються 3 основних принципів:

1. Репродуктивна функція повинна бути збережена.

2. Хірургічна травма повинна бути мінімальною.

3. Максимально можливе видалення ендометріоїдних ділянок.

4. Об’єм хірургічного втручання залежить від, ступені розповсюдженості патологічного процесу.

5. Покази до хірургічного ліуквання:

6. Ендометріоїдні кісти яєчника.

7. Ендометріоз післяопераційного рубця.

8. Ендометріоз пупка.

9. Неефективність консервативного лікування при наростанні важкості захворювання.

10. Прогресуєче стенозування просвіту кишки або сечоводу.

11. Непереносимість гормональних препаратів при наростанні важкості процесу.

12. Поєднання ендометріозу з аномаліями розвитку статевого апарату (додатковий ріг матки, відсутність сполучення матки з піхвою).

13. Поєднання ендометріозу з міомою матки, яка підлягає хірургічному лікуванню.

14. Генітальний ендометріоз на фоні важкої гемолітичної анемії.

15. Нагноєння додатків матки, уражених ендометріозом.