2.3. На основі вищеперерахованих знань та навичок лікар-інтерн повинен вміти:

1. Організувати комплексну реабілітацію хворих та інвалідів з ураженням нервової системи.

2. Визначити потребу інвалідів в технічних засобах реабілітації при захворюваннях нервової системи.

3. Розробити індивідуальну програму реабілітації при різноманітних захворюваннях нервової системи

4. оформити листок непрацездатності та інший документ, що засвідчує ТВП;

5. підготувати пакет документів на хворого для представлення їх на ЛКК з метою направлення хворого на МСЕК для визначення групи інвалідності або продовження лікування за ТВП /виписку з медичної карти амбулаторного хворого (форма №027/о), виписку з медичної карти стаціонарного хворого (форма № 027/о),направлення на МСЕК (форма 088/о), план лікувально-оздоровчих заходів (у відповідності з існуючим в Україні сучасним положенням протоколу про надання медичної допомоги за відповідною спеціальністю та нозологічною формою захворювання), для включення його у ІПР/.

6. оформити ІПР дитині-інваліду у відповідності з рекомендаціями медичних закладів ІІ, ІІІ або ІV рівнів надання медичної допомоги та існуючими протоколами надання медичної допомоги дітям в Україні.

3. Зміст теми:

Основні положення приведених нижче документів та їх застосування в практичній експертно-реабілітаційній роботі лікаря.

1. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005 p. № 2961-IV;

2. Наказ МОЗ України від 08.10.2007 № 623 «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та Порядку їх складання»;

3. Постанова КМ України від 5 квітня 2012 р. № 321 «Про затвердження порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів»;

4. Постанова КМ України від 8 грудня 2006 р. № 1686 «Про затвердження державної типової програми реабілітації інвалідів»;

5. Постанова КМ України від 23 травня 2007 р. № 757 «Про затвердження положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда».

Розбір основних положень приведених нижче документів та їх застосування в практичній роботі лікаря з експертно-реабілітаційного обслуговування дітей.

1. Наказ МОЗ України «Про затвердження Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років» від 08.11.2001 р. № 454.

2. Наказ МОЗ України «Про затвердження порядку видачі медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років від 04.12.2001 № 482.

3. Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16 листопада 2000 року № 2109-ІІІ.

4. Наказ Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 26.07. 1996 р. № 95-а «Про затвердження Порядку надання окремих пільг і компенсацій дітям, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи».

5. Постанова КМ України 12. 10. 2000 р. № 1545 «Про схвалення Концепцiї ранньої соціальної реабiлiтацiї дiтей-iнвалiдiв».

6. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України 23.07.2007 р. № 392 «Про затвердження типових положень про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів з розумовою відсталістю і про установу постійного та тимчасового перебування інвалідів.

7. Постанова КМ України від 3 грудня 2009 р. № 1301 «Про затвердження порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами».

8. Постанова КМ України від 31 січня 2007 р. № 80«Про затвердження порядку надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг».

9. Наказ МОЗУ і МОНУ від 05.05.1997 р. № 137/131 «Про затвердження інструкції про медичне обстеження дітей і підлітків, які направляються до загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання».

Особлива увага приділяється знайомству слухачів з переліком захворювань та патологічних станів, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на різні терміни на дітей-інвалідів віком до 18 років та методикою підготовки і порядком видачі висновку про дитину-інваліда віком до 18 років. Детально висвітлюється роль Центрів первинної медико-санітарної допомоги (при їх наявності в регіоні) та лікувальних закладів ІІ, ІІІ і ІV рівнів надання медичної допомоги в підготовці документації для обґрунтування висновку про визнання дитини інвалідом.

Головні засоби медичної реабілітації. Визначення потреби інвалідів в технічних засобах реабілітації».Організація і методика розробки ІПР:

Фізіотерапія, ЛФК, дієтотерапія, комплементарні методи (водо-, грязе-, теплолікування, спелео-, аеро-, клімато-, радоно-, механо-, рефлексо-, акупунктурна і мануальна терапія, масаж, лікувальна фізкультура, апаратна фізіотерапія, фітотерапія), гомеопатія, еферентна терапія, психотерапія.

Порядок призначення і застосування основних засобів медичної реабілітації. Показання і протипоказання (загальні і спеціальні) для їх використання на різних етапах реабілітаційного процесу.

Індивідуальна програма реабілітації – визначення, мета і місце в системі організаційних заходів по реабілітації інвалідів. Порядок, умови і етапи розробки ІПР: експертно-реабілітаційна діагностика, визначенні потреби інвалідів в заходах медичної, професійної і соціальної реабілітації, оформлення ІПР, контроль і динамічний нагляд за реалізацією ІПР. Структура і головні розділи ІПР. Правила і методика її заповнення. Висновок по виконанню ІПР. Оцінка ефективності реабілітаційних заходів.

Особливості складання ІПР дитини-інваліда та порядку її реалізації.

Соціальне значення забезпечення інвалідів технічними засобами реабілітації. Механізми компенсації порушених функцій і обмежень життєдіяльності з допомогою технічних засобів реабілітації. Законодавчі і нормативно-правові документи по порядку надання інвалідам технічних засобів реабілітації. Класифікація і загальна характеристика технічних засобів реабілітації, в т.ч. спеціальних транспортних засобів. Методика визначення і обґрунтування медичних показань і протипоказань до забезпечення інвалідів технічними засобами реабілітації, в т.ч. автомобілем з ручним керуванням, мотоколяскою, крісло-колясками. Документальне оформлення рішень МСЕК.

Інвалідність є одним із найважливіших показників здоров’я і соціального захисту населення. Рівень інвалідності в кожній державі визначається політичними, економічними і соціальними факторами. Існує чітка залежність: чим нижче якість життя населення, тим вищий рівень інвалідності. Зростання кількості інвалідів в Україні відбувається на фоні скорочення чисельності населення та його старіння. В Україні налічується близько 3 млн. інвалідів і 12 млн. пенсіонерів та хворих із хронічним перебігом захворювання (Концепція Державної цільової програми "Медична реабілітація"на 2011-2015 роки, затверджена розпорядженням КМУ).

У зв’язку з цим інвалідність населення та забезпечення умов ефективного і раннього повернення хворих та інвалідів до повноцінного життя, досягнення якості життя є найважливішою медико-соціальною проблемою сучасного суспільства.

Основні показники інвалідності населення України нині зумовлені зростанням захворюваності, погіршенням соціально-економічних умов життя та екологічної ситуації, зменшенням доступності та якості медичної допомоги.

Але в той же час у провідних спеціалізованих медичних центрах України впроваджуються сучасні медичні технології, в т.ч. пересадка органів, шунтування і стентування судин, застосування інтенсивної хіміотерапії та замісної гормональної терапії. Всі ці сучасні методи лікування суттєво покращують результати лікування хворих і інвалідів та потребують інших підходів до медико-соціальної експертизи, а лікарі-експерти, без сумніву, повинні знати не тільки сучасні лікувальні технології та запобігати використанню невиправданих життєвою практикою методів, але й мати навички визначення реабілітаційного прогнозу і реабілітаційного потенціалу таких хворих і постраждалих, оптимізації строків їх тимчасової непрацездатності.

Слід зазначити, що в Україні постійно удосконалюється нормативно-правова база медико-соціальної експертизи і реабілітації хворих та інвалідів, у відповідності з досягненнями клінічної медицини та матеріальними можливостями держави. Першим важливим кроком в цьому напрямку є прийняття нової Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561.

У зв’язку з проведенням масштабних реорганізаційних змін у системі охорони здоров’я зростає роль взаємодії МСЕК із лікарями первинної ланки та ЛКК з метою систематичного підвищення їх знань з питань медико-соціальної експертизи та підвищення якості обстеження хворих, які направляються для встановлення групи інвалідності.

Таким чином, для підвищення якості медико-соціальної експертизи і реабілітації крім належного фінансового і матеріально-технічного забезпечення та удосконалення нормативно-правової бази необхідне якісне кадрове, наукове і інформаційне забезпечення медико-соціальної експертизи.

Проведення підготовки лікарів-інтернів з питань медико-соціальної експертизи і реабілітації за темою «Актуальні питання МСЕ і реабілітації хворих та інвалідів» має за мету удосконалення теоретичних знань та практичних навичок майбутніх лікарів у галузі медико-соціальної експертизи та комплексної реабілітації хворих та інвалідів у обсязі, необхідному для вирішення експертних питань при провідних інвалідизуючих захворюваннях і ушкодженням (терапевтичного, хірургічного та неврологічного профілів) та питань медичної, психолого-педагогічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної та побутової реабілітації хворих та інвалідів на рівні, відповідному сучасним вимогам науки і практики.

Серед усіх складових комплексної реабілітації медична реабілітація посідає провідне місце і має домінуюче значення, в зв’язку з чим у програмі основна увага приділена плануванню і проведенню медичній реабілітації.

Медична реабілітація – це комплекс заходів, які проводяться на стаціонарному, поліклінічному, санаторному та побутовому етапах лікування хворих, спрямованих на виявлення та зміцнення компенсаторних механізмів організму пацієнтів, відновлення працездатності, здатності до самообслуговування, повернення до активного життя та попередження інвалідності.

Пріоритетним напрямом медичної реабілітації є комплексне та системне застосування методик реабілітації при перебуванні хворих на госпітальному етапі, в спеціалізованих реабілітаційних центрах (лікарнях) та реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів, при амбулаторно-поліклінічному і побутовому періоді лікування.

Первинною ланкою у функціонуванні системи медико-соціальної експертизи тимчасової і стійкої втрати працездатності та медичної реабілітації є лікарі загальної практики – сімейної медицини, (або дільничні терапевти та дільничні педіатри), які надають у амбулаторно-поліклінічних або домашніх умовах тривалу медичну допомогу відповідно до потреб пацієнтів, у тому числі при гострих та хронічних захворюваннях, забезпечують медичний супровід хворих на різних етапах реабілітації та оформляють первинну документацію для визначення ТВП та первинну документацію для представлення на МСЕК для визначення стійкої втрати працездатності, а також забезпечують експертно-реабілітаційне обслуговування дітей та підлітків.

Проведення медико-соціальної експертизи та реабілітації хворих і інвалідів в Україні регламентується значною кількістю нормативно-правових актів, що включає міжнародні законодавчі акти, діючі в Україні,закони України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти; стандарти надання медичної допомоги при окремих нозологічних формах захворювань, перелік яких наведений у додатку «Законодавчі і нормативно-правові документи з медико-соціальної експертизи і реабілітації, діючі в Україні»

Визначення поняття «медико-соціальна експертиза». Місце і значення медико-соціальної експертизи в системі соціального захисту інвалідів. Теоретичні і організаційні принципи МСЕ. Основні етапи розвитку МСЕ в Україні. Державна служба МСЕ: задачі, управління, структура фінансування. Управління МСЕ України, обласні центри МСЕ, МСЕК спеціалізованого і загального профілів. Юридичний статус і права установ МСЕ по виконанню своїх повноважень.

Задачі, функції, номенклатура і штати державної служби МСЕ. Посадові обов’язки керівників та спеціалістів МСЕ, кваліфікаційні вимоги та організація їх роботи. Взаємодія і розподіл обов’язків між спеціалістами МСЕК. Організація роботи по підвищенню кваліфікації спеціалістів МСЕК.

Загальні положення про групи і класифікації інвалідності. Критерії І, ІІ і ІІІ груп інвалідності. Визначення поняття «причини інвалідності». Обставини і умови виникнення інвалідності. Класифікація причин інвалідності і права інвалідів на соціальний захист. Організація сприяння МСЕК інвалідам по розшуку необхідних для встановлення причини інвалідності документів. Обґрунтування і документальне оформлення експертного рішення МСЕК. Правове і соціальне-значення експертного рішення. Відповідальність спеціалістів МСЕК за прийняте експертне рішення. Строки переосвідчення інвалідів. Головні причини помилкових рішень МСЕК по групах, причинах, строках і термінах настання інвалідності. Порядок оскарження рішень МСЕК.

Обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на підприємстві і професійних захворювань: головні поняття і вихідні положення.

Контингенти застрахованих осіб, що підлягають освідченню у МСЕК, порядок їх направлення. Методика визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках і потреба постраждалого в заходах медичної, професійної і соціальної реабілітації.

Наказ МОЗ України від 05.06.2012 р. № 420 «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків».

Порядок винесення рішення щодо визнання дитини інвалідом, терміни на які можливе отримання права на одержання державної соціальної допомоги дитиною-інвалідом, порядок переосвідчення дітей на ЛКК. Обов’язки лікаря Центру первинної медико-санітарної допомоги (при їх наявності) або дільничного педіатра та лікувальних закладів ІІ, ІІІ та ІV рівнів надання медичної допомоги у визнанні дитини інвалідом.

Задачі державної служби МСЕ з реабілітації інвалідів. Головні напрямки, форми і методи роботи установ служби МСЕ з реабілітації, її особливості в установах МСЕ. Порядок взаємодії лікарів ЛПЗ і спеціалістів МСЕК в сфері реабілітації інвалідів. Облік, планування і аналіз роботи лікарів ЛПЗ і МСЕК з реабілітації інвалідів.

Визначення поняття, мета, задачі, місце медичної реабілітації в системі надання лікувально-профілактичної допомоги населенню і реабілітації інвалідів. Стадії відновного процесу у відповідності з класифікацією ВОЗ. Загальні показання і потреби інвалідів у мірах медичної реабілітації. Принципи відновного лікуванні. Засоби і методи медичної реабілітації. Класифікація і загальна характеристика. Структура і типи медичних установ реабілітаційного типу, задачі і загальна характеристика. Порядок і умови надання послуг з медичної реабілітації. Задачі, функції і організація роботи установ МСЕ в області медичної реабілітації інвалідів.

Організація і проведення медичної реабілітації у медичних закладах відповідного профілю (нейро-, онко-, серцево-судинна патологія, травматологія та ортопедія) хворих та інвалідів різних категорій і груп інвалідності.

Організація і проведення санаторного етапу медичної реабілітації. Порядок забезпечення путівками на санаторний етап реабілітації хворих та інвалідів різних категорій і груп інвалідності. Характеристика реабілітаційних санаторіїв системи «Укрпрофздравниці» та приватних санаторних реабілітаційних закладів, які приймають участь у проведенні реабілітації хворих та інвалідів.

Головні законодавчі і нормативно-правові документи по даному питанню.

Професійна реабілітація інвалідів. Визначення поняття, мета і задачі. Потреби інвалідів в професійній реабілітації. Головні напрямки профорієнтаційної роботи з інвалідами. Задачі і функції державної служби МСЕ по професійній орієнтації інвалідів. Організація і методика підбору інвалідам у МСЕК показаних умов і видів професійної діяльності. Медичний, психофізіологічний, психологічний, ергономічний, соціальний і соціально-економічний аспекти професійного підбору. Форми взаємодії МСЕК з установами служби зайнятості населення по професійній орієнтації інвалідів.

Професійне навчання і перенавчання інвалідів. Організація професійної підготовки інвалідів в Україні. Медичні і соціальні показання, потреба інвалідів в професійному навчанні.

Задачі і організація роботи МСЕ по орієнтації інвалідів на професійне навчання і перенавчання. Головні вимоги і правила оформлення інвалідам рекомендацій на професійне навчання.

Індивідуальна програма реабілітації – визначення, мета і місце в системі організаційних заходів по реабілітації інвалідів. Порядок, умови і етапи розробки ІПР: експертно-реабілітаційна діагностика, визначенні потреби інвалідів в заходах медичної, професійної і соціальної реабілітації, оформлення ІПР, контроль і динамічний нагляд за реалізацією ІПР. Структура і головні розділи ІПР. Правила і методика її заповнення. Висновок по виконанню ІПР. Оцінка ефективності реабілітаційних заходів.

Особливості складання ІПР дітини-інваліда та порядку її реалізації.