Афективно-респіраторіні судоми

Афективно-респіраторні судоми –це напади апноетичних судом, які виникають при плачі дитини. Характерні для дітей у віці від 6 місяців до 3 років з підвищеною нервово-рефлекторною збудливістю. Провокуються переляком, болем, насильницьким годуванням дитини. Під час плачу виникає затримка дихання на вдосі, розвивається ціаноз шкіри, можлива короткочасна втрата свідомості, судоми.

Невідкладна допомога:

1. Заспокоїти дитину.

2. Застосувати методи рефлекторного відновлення дихання (змочити обличчя холодною водою, похлопати по обличчю).

Госпіталізація, як правило, не потрібна. Слід направити дитину на консультацію до невропатолога. Призначають седативні препарати.

Гіпокальціємічні судоми

Гіпокальціємічні судоми (тетанія, спазмофілія) зумовлені зниженням концентрації іонізованого кальцію в крові. Частіше зустрічаються у дітей від 6 місяців до 1,5 років при рахіті (частіше весною), а також при гіпофункції паращитовидних залоз, при тривалій діареї.

Характерні симптоми спазмофілії: тонічне напруження мімічної мускулатури («риб’ячий рот»), карпопедальний спазм («рука акушера»), ларінгоспазм. Про скриту спазмофілію свідчать симптоми Хвостека, Труссо, Люста, Маслова.

Невідкладна допомога:

1. При легких формах призначають per os 5-10% розчин кальцію хлориду або глюконату 0,1-0,15 г/кг на добу.

2. При важких нападах ввести довенно 10% розчин кальцію глюконату 0,2 мл/кг повільно; 25% розчин магнію сульфату 0,2 мл/кг внутрішньом’язово або седуксен 0,3 мг/кг.

Після нападів продовжити прийом препаратів кальцію та цитратної суміші (лімонна кислота і натрію цитрат у співвідношенні 2:1 у вигляді 10% розчину по 5 мл 3 рази на добу).

Епілепсія та епілептичний статус Епілепсія

Епілепсія - гетерогенна група захворювань, які характеризуються повторними, спонтанно виникаючими припадками. Епілептичний припадок є основним симптомом епілепсії і клінічним проявом гіперсинхронних розрядів у нейронах головного мозку.

До обов'язкових умов розвитку будь-якої форми епілепсії належить формування (внаслідок спадкової схильності і/чи екзогенних факторів) патофізіологічного феномену — епілептичного вогнища і/чи епілептичної системи (група нейронів, здатних до самозбудження і поширення гіперсинхронних розрядів).

В основу сучасної Міжнародної класифікації епілепсій та епілептичних синдромів (ІLАЕ, 1989) покладено два основних принципи:

1. За клінічною характеристикою припадків, які характеризуються визначеною локалізацією епілептичного вогнища, всі епілепсії та епілептичні синдроми підрозділяються на локалізаційно-обумовлені (парціальні) і генералізовані.

2. За етіологією — на ідіопатичні, симптоматичні, криптогенні. Симптоматичну епілепсію розглядають як наслідок відомих чи можливих хвороб центральної нервової системи. Ідіопатична епілепсія і відповідні синдроми характеризуються як хвороби, що не викликаються відомими причинами, за винятком наявної спадкової схильності. Термін "криптогенна епілепсія" визначає хвороби з невстановленою, прихованою причиною і в багатьох випадках більшість її видів можуть бути зараховані до епілепсії симптоматичної, з невідомою етіологією.

Діагностичні критерії:

1.Наявність судомних приступів раніше, в анамнезі - пороки розвитку дитини, токсикози вагітності i інфекційні хвороби у матері, резус-конфлікт, травми і пухлини мозку, судинні дiсплазiї, менінгіти і менiнгоeнцефалiти.

2.Приступ виникає раптово: тонiко-клонiчнi судороги, лице цiанотичне, піна з рота, прикус язика, мимовільні сечовипускання і дефекація, зіниці розширені, фотореакція відсутня.

3.По закінченню судомного приступу настає загальмованість або глибокий сон.

Медична допомога:

1.За показниками - реанімаційні заходи.

2.Попередити травматизацію під час нападу судом.

3.При судомах, що неприпиняються - протисудомна терапія: бензодiазепiни (реланiум, седуксен, сiбазон) у дозі 0.2-0.5 мг/кг внутрівенно, при тривалому приступі з порушенням акта дихання - тiопентал натрію 3-5 мг/кг внутрівенно (1% розчин), лазiкс 2-3 мг/кг внутрiм’язово або внутрівенно.

4.При збереженій свідомості - iнсуфляцiя кисню через носовий катетер; при сопорі, комі I-II ст. - iнсуфляцiя кисню через носовий катетер або ларiнгеальную маску; при комі Ш ст. із тривалим порушенням подиху – після попередньої премедикацiї 0,1% атропіну сульфат 0,1мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, iнтубацiя трахеї і переведення на ШВЛ.

5. Госпіталізація до неврологічного відділення, при порушенні вітальних функцій - до ВIТ.

За визначенням ВООЗ та ILAE (Міжнародна протиепілептична ліга) під епілептичним статусом (Е.С.) розуміють наявність критичного стану, який характеризується достатньо подовженим епілептичним припадком або припадками з настільки короткими інтервалами, що формується довготривалий та фіксований епілептичний стан.

Критичний термін часу тривалості безперервних припадків складає не менше 30 хв. При цьому, кожний наступний епілептичний припадок виникає раніше, ніж завершується попередній.

Діагностичні критерії:

І. Клінічні:

- означення довготривалого і фіксованого епілептичного стану (див. визначення Е.С.)

- означення критичного стану (синдром поліорганної недостатності) - розлади температурної регуляції, порушення функцій дихальної та серцево-судинної систем, спланхнічних органів, водно-електролітного, кислотно-основного балансу, гемостазу, ендокринної недостатності, вегетативної дисфункції і інших.

ІІ. Інструментальні і лабораторні :

- ЕЕГ-моніторинг (моніторинг церебральних функцій): на фоні загальної дизритмії наявні переважно генералізовані комплекси "пік-повільна хвиля", "поліпіки", "burst-supression", "гіпсаритмія", загострені високоамплітудні хвилі, ізолінія, інші

- ЕКГ і контроль АТ

- Дослідження показників крові: електроліти - Mg⁺⁺, Ca⁺⁺, Na⁺, K⁺, глюкоза, кислотно-основний баланс

- Люмбальна пункція (виключення нейроінфекції, інших причин симптоматичного епілептичного статусу при відсутності абсолютних протипоказань до ЛП)

- Визначення концентрації АЕП в сироватці крові

- Методики нейровізуалізації – за показаннями.