Попрілості

Попрілість запалення шкіри, що виникає у разі тертя, мацерації (розм'якшення тканин за тривалого впливу на них рідини) та подразнення потом, сечею, калом. Виникає переважно у новонароджених та грудних дітей. Попрілість найчастіше зумовлена недостатнім доглядом за шкірою, тривалим перебуванням дитини у мокрих пелюшках, недбалим підмиванням після сечовипускання або випорожнення, сповиванням дитини вдень і вночі. У дітей з ексудативнокатаральним діатезом попрілості являються одним із симптомів захворювання. У дітей виявляється почервонінням та лущенням шкіри. Для попрілості І-го ступеня характерне незначне почервоніння шкіри без порушення її цілості, для II-го ступеня різке почервоніння шкіри та ерозії на ній. При ІІІ-му ступені крім різкого почервоніння і ерозій, з них виділяється лімфа (мокнуття). Попрілість з'являється переважно у пахвинній ділянці, в ділянці відхідника, пупка, у пахвових западинах, за вухами. Іноді вона є раннім проявом ексудативного діатезу або природженого сифілісу. Лікування можливе за суворого дотримання гігієнічного режиму, за умови усунення чинників, що сприяють захворюванню: травматизації грубими пелюшками, порушень вуглеводного обміну, зниження функції сальних та потових залоз і т.ін. Щоденно рекомендують робити ванни з відвару трави череди та ромашки лікарської. (40 г суміші залити 1 л води, кип'ятити 10 хв на малому вогні. Температура води у ванні 36°С. Корисні ванночки з відваром кори дуба, висівок (по 10 хв 2 рази на день).Попрілості добре лікуються при використанні повітряних або сонячних ванн.Для профілактики попрілості рекомендують широке вільне сповивання дітей добре випрасуваними, сухими пелюшками. Користуватися слід підгузками з натурального полотна, не застосовувати клейонок. Щоразу після виділення сечі та випорожнення дитину підмивати і ретельно висушувати шкіру.

Везикулопустульоз

Стафілококова піодермія запальний процес у ділянці устя екринових потових залоз, стафілококової етіології. Захворювання починається на 3-5 день життя.Спочатку з'являється пітниця у вигляді великої кількості червоних точкових плям (внаслідок розширення судин навколо пор екринових потових залоз), далі утворюються дрібні пухирі, діаметром 12 мм, заповнені прозорим молочнобілим вмістом (пустули). Через кілька днів пустули підсихають, утворюються кірочки, під якими йде епітелізація. Пігментації, слідів не залишає.Локалізація: складки шкіри, тулуб, волосиста частина голови. Загальний стан не страждає.

Лікування:

1. Обробка гнійничків 70% спиртом, аніліновими фарбниками (зеленка, фукорцин), ксероформом, УФО шкіри.

2. Гігієнічні ванни з використанням дезинфікуючих засобів (розчин марганцевокислого калію 1:10000, ромашка, череда).

Пухирчатка новонароджених (пемфігус)

Поверхневе гнійне ураження шкіри. Зустрічається у 2 формах: доброякісна і злоякісна. Доброякісна з'являється на 5-7 день життя. Характеризується появою поверхневих пухирів, розмірами 0,51 см в діаметрі, заповнених серозногнійним вмістом, на незміненій шкірі або на тлі еритематозної плями. Локалізація: нижні відділи живота, пахові, шийні складки, кінцівки, крім долоней, підошов. Еволюція пухирів різна, одні підсихають, інші збільшуються в розмірах, треті лопають з утворенням ерозивних поверхонь, які швидко епітелізуються. Кірочки не утворюються. Загальний стан дитини не порушений, іноді субфебрильна температура, зниження апетиту. Вираженого інтоксикаційного синдрому немає. Виздоровлення наступає через 2-3 тижні.

Злоякісна форма розвиток такий самий як при доброякісній формі, але пухирі множинні, великих розмірів до 23 см в діаметрі, шкіра між ними злущується. Виражений інтоксикаційний синдром, висока температура, в загальному аналізі крові лейкоцитоз, зсув формули вліво, анемія. Захворювання високо контагіозне, закінчується сепсисом.

Лікування:

1. Госпіталізація та ізоляція дитини.

2. Місцево пухирі обробляють спиртом. Проколюють їх, недопускаючи попадання вмісту на здорову шкіру, обробляють аніліновими фарбниками: зеленка, фукорцин.

3. Загальна антибактеріальна терапія: напівсинтетичні пеніциліназостійкі пеніциліни (метицилін 150 мг/кг, оксацилін 100150 мг/кг), цефалоспорини 50-100 мг/кг.

4. При злоякісній формі дезінтоксикаційна терапія.

Захворювання пупка

Мокнучий пупок (катаральний омфаліт). Характеризується наявнісю серозних виділень з пупкової ранки, сповільненими темпами заживлення, епітелізації. Може бути незначна гіперемія, інфільтрація країв пупкової ранки. Загальний стан не порушений, температура нормальна, пупкові судини не пальпуються, запальних змін в крові немає.

Лікування місцеве: обробка пупкової ранки 3% розчином перекису водню, камфорним спиртом, зеленкою 2-3 рази на добу. Можна використовувати порошок тирозур, УФО.

Омфаліт – запалення пупкової ранки. Може бути катаральна, флегмонозна, некротична форми. Катаральна форма – мокнучий пупок виникає при уповільненій епітелізації пупкової ранки. При цьому вона довго мокне, з’являються грануляції, серозні або серозно - гнійні виділення. Процес загоювання іноді триває кілька тижнів. Загальний стан дитини не порушений. Флегмонозна форма – характеризується поширенням запального процесу навколо пупка і на прилеглі до нього тканини. Шкіра навколо пупка є гіперемованою і набряклою. Якщо натиснути на прилеглу до пупка ділянку, то з пупкової ранки виступає гній. Загальний стан дитини погіршується, вона стає неспокійною, підвищується температура тіла, втрачається апетит, знижується маса тіла, з’являються диспепсичні явища. Некротична форма – приєднується некротичний процес тканин. При будь – якої патології пупкової ранки є реальна небезпека поширення інфекції на пупкові судини і розвитку пупкового сепсису. Лікування При катаральній формі омфаліту пупкову ранку припікають 5% розчином калію перманганату або 70* спиртом. При гнійних виділеннях з ранки її спочатку промивають 3% розчином перекису водню, а потім припікають вказаними препаратами і присипають порошком тирозур або ксероформу. При флегмонозній формі застосовують антибіотики широкого спектра дії, аскорбінову кислоту, тіамін, при інтоксикації показане в/в введення глюкози, неогемодезу, альбуміну, для підвищення імуних сил в/м призначають імуноглобулін. При некротичній формі – додатково призначають оперативне втручання – видалення некротичних тканин оперативним шляхом.

Бактеріальне запалення дна пупкової ранки, шкіри, підшкірножирової клітковини навколо пупка, пупкових судин.

Починається з катарального омфаліту, з'являються гнійні виділення з пупкової ранки, а також гіперемія, набряк пупкового кільця, інфільтрація підшкірної клітковини навколо пупка, внаслідок чого пупок випʼячується над поверхнею черевної стінки. Шкіра гіперемована навколо пупка, гаряча на дотик, виражена венозна сітка на черевній стінці, приєднуються ознаки лімфангоїту.

Загальний стан порушений: явища інтоксикації, запальні зміни в крові: лейкоцитоз, зсув формули вліво, ШОЕ прискорена. В процес можуть втягуватися пупкові судини.

При тромбофлебіті пупкових вен пальпується еластичний тяж над пупком; при тромбартеріїті пупкових артерій нижче пупка.

При перифлебіті, периартеріїті характерним є напруження черевної стінки.

Атопічний дерматит (АД) є одним із найбільш поширених алергічних захворювань дитячого віку, його поширеність серед дітей економічно розвинених країн коливається від 10 до 25 %, у структурі алергічних захворювань питома вага АД складає 50–75 %. У дитячій популяції європейських країн на АД хворіють до 20,4 % дітей раннього віку. За визначенням, АД — захворювання з хронічним перебігом, спадково обумовлене, що характеризується екзематозним та ліхеніфікованим висипом, аномаліями місцевого клітинного імунітету з дизрегуляцією Т-клітинної ланки загального імунітету та гіперчутливістю до імунних та неімунних стимулів. Клінічними проявами АД є висип, різноманітний за характером (найчастіше — плямисто-папульозний), інтенсивністю та поширеністю, пруриго (свербіж), сухість та інфільтративні зміни шкіри. Причинами, що призводять до появи АД у дітей раннього віку, найчастіше є такі: нераціональне харчування (при грудному вигодовуванні — вживання облігатних алергенів годуючою матір’ю, раннє штучне вигодовування, передчасне введення фруктових соків та продуктів підгодування), недотримання правил догляду за шкірою малюка, порушення нормальної мікрофлори шкіри, функціональні розлади та дисбіоз шлунково-кишкового тракту, інфекційні захворювання, приймання медикаментів. Значно збільшує ризик розвитку АД обтяжливий алергологічний анамнез — наявність алергічних захворювань у батьків або інших найближчих родичів. Без своєчасного та правильного лікування прояви АД поглиблюються, до алергічного процесу приєднується інфекційний компонент, АД може трансформуватись у дитячу екзему.

Але навіть незначні ураження шкіри, забруднення її при поганому догляді (мокрі, брудні пелюшки) спричинюють порушення бар’єрної та захисної функції шкіри, що досить часто призводить до виникнення алергічних (у тому числі тяжких форм АД, дитячої екземи) та інфекційних (піодермія, фурункульоз) захворювань, а також можуть стати причиною неспокою дитини, порушення сну, зниження видільної функції шкіри, виключення її з процесу дихання. Найбільш небезпечною є поява патологічних змін з боку шкіри в період новонародженості, оскільки може бути причиною виникнення таких надзвичайно тяжких інфекційних захворювань, як пухирчатка новонароджених, ексфоліативний дерматит Ріхтера, некротична флегмона новонароджених, сепсис, а також тяжких форм алергодерматозів.

Тому профілактика та своєчасне лікування неускладнених уражень шкіри, особливо в новонароджених та дітей перших місяців життя, мають надзвичайно велике значення. Важливим є застосування ефективних та безпечних засобів догляду за шкірою малюка.

З огляду на фізіологічні особливості шкіри дітей раннього віку засоби догляду за шкірою малюка повинні мати такі властивості:

— протизапальні (зменшення ознак запалення на шкірі та пов’язаних з ним основних симптомів дерматиту);

— зволожуючі та пом’якшуючі (усувати сухість шкіри);

— антимікробні (профілактика та лікування вторинного інфікування ушкоджених ділянок шкіри);

— відновлювати ушкоджений епітелій;

— покращувати бар’єрні функції шкіри;

— не повинні містити компонентів, що при всмоктуванні через шкіру можуть чинити негативний вплив на дитячий організм. При цьому потрібно враховувати відносно високу здатність до всмоктування речовин через шкіру малюка (особливо в ділянці промежини та сідниць), інтенсивне кровопостачання шкіри, оклюзивний ефект пелюшок .

Цим вимогам повністю відповідають дермокосмецевтичні засоби для щоденного та спеціального догляду за шкірою, представлені дитячою лінією «Бейбілайн» компанії «Фрезидерм» (Греція). Дермокосмецевтики — це косметичні засоби, до складу яких входять фармацевтичні субстанції, унаслідок чого їх можна застосовувати не тільки з косметичною, а і з лікувальною метою.