2.2 Реалізація шляхів усунення неуспішності дітей молодшого шкільного віку

На перший план у роботі з невстигаючими школярами ставиться виховні і розвиваючі психологічні впливу. Метою роботи з невстигаючими я визначав не тільки заповнення прогалин у їх навчальної підготовки, але водночас і розвиток їх пізнавальної самостійності. Це важливо тому, що, наздогнавши своїх товаришів, учень не повинен надалі від них відставати.  У ході формуючого етапу експерименту ми здійснювали нейтралізацію причин неуспішності (усунення негативно діючих обставин і посилення позитивних моментів).  Був проведений формуючий експеримент. Він полягав в проведення ряду спеціально розроблених уроків (з математики) з метою подолання труднощів у навчальній діяльності.

На цих уроках використовувалися такі методи роботи з відстаючими учнями як: 

• індивідуальна робота на картках; 

• індивідуальне опитування (біля дошки); 

Завдання для невстигаючих були дані в цікавій формі.  У подоланні виявлених труднощів використовувалися такі методики: 

• методика розвитку концентрації і стійкості уваги; 

• методика розвитку обсягу уваги; 

• методика розвитку осмислення на основі слухового сприймання; 

• методика розвитку темпераменту; 

• методику розвитку логічного і механічного запам'ятовування; 

• методика розвитку довгострокової пам'яті; 

• методика "Графічний диктант"; 

• методика вивчення переключення уваги; 

• методика "Незакінчені речення"; 

• методика розвитку самооцінки. 

На основі того, що школярі ставляться до учнів третьої групи (одночасне прояв ознак низької інтенсивності та низької ефективності навчальної діяльності) видно, що неуспішність може бути обумовлено такими причинами, як:  прогалинами в знаннях, уміннях і навичках з попереднього матеріалу;  зниженим інтересом до школи. Тому в основі розвиваючої роботи з невстигаючими школярами був покладений корекційний комплекс, який передбачає низку навчально-виховних заходів, спрямованих на створення психологічної атмосфери, що сприяє зародженню у дітей інтересу до занять у школі. 

Для учнів з низьким рівнем розвитку розумових здібностей даний комплекс передбачає формування прийомів аналізу та синтезу при вирішенні математичних завдань. З учнем відпрацьовується алгоритм, який представляє систему операцій, що застосовуються в процесі роботи над завданням. Він включає в себе наступні послідовні приписи: 

Уважно прочитай завдання;  Виділи, що дано в задачі і про що в ній запитується;  Визнач ті величини, які потрібні для вирішення, але числових значень в задачі не мають;  Розклади складову завдання на ряд простих;  Запиши завдання вигляді схеми;  Склади за схемою математичний вираз;  Виріши його;  Зроби перевірку рішення задачі.  Навчання учнів за вказаною вище алгоритму передбачає формування в них понять "величина", "невідома величина", "числове значення величини", "складена задача" і "математичне вираз завдання".  Після визначення приналежності школярів третьої групи з їх батьками було проведено кілька індивідуальних бесід з метою організації контролю з метою контролю та допомоги школярам, ​​більш повної реалізації наявних у неї здібностей, подолання зайвої сором'язливості. Для тренування уваги були використані, рекомендовані проводити в подальшому наступні вправи:  Зчитування літер в будь-якому довгому слові до і після його написання (з подальшою перевіркою по книзі);  Додаткові завдання на списування тексту з картки з подальшою самостійною перевіркою правильності виконання, виставлення собі оцінки;  Виготовлення школярами дидактичного матеріалу за завданням вчительки;  Контакт школярів з учителькою під час уроків за допомогою певних знаків з боку вчительки, що сигналізують учням, що вони відвернулися і слухають неуважно. 

З невстигаючими школярами було проведено ряд коротких розмов щодо їх успіхів у навчанні, відносин з однокласниками і однолітками.  Школярі охоче розповідали, що, на їхню думку, заважає їм вчитися краще, які у них є недоліки і які бажання.  У результаті проведеної з ними коригуючої роботи школярі стали з належною увагою ставитися до всіх видів завдань; пишуть майже без помилок, за домашні завдання отримують хороші оцінки, із задоволенням виконують всі доручення вчителя; стали більш відкриті у спілкуванні. 

Таким чином, для успішного подолання причин неуспішності рекомендується: 

1. Змінити характер ставлення учнів до навчання, характером їх навчальної роботи. Це ставлення багато в чому залежить від того, чи усвідомлюють учні особистісну і суспільну значущість навчальної роботи, чи розуміють вони крайню необхідність і важливість для самого учня і для суспільства активної, творчої, систематичної і наполегливої ​​роботи.  Тому організація навчального процесу повинна бути та, щоб кожному учневі б зрозуміла особистісна і суспільна значущість його активної, творчої і наполегливої ​​навчальної роботи і основним показником була б оцінка саме такої навчальної роботи учня. 

2. Для того щоб інтенсифікувати навчальну роботу кожного учня, недостатньо прямого впливу вчителя на учня. Більш ефективним засобом є вплив на нього через учнівський колектив. А для цього потрібно, щоб учнівська група була справжнім колективом, референтним по відношенню до кожного його члена.  Тому навчальний процес повинен проводитися в органічній єдності колективних, фронтальних та індивідуальних форм навчальних занять при певному  характері загальної  колективної діяльності учнів. 

3. Для того щоб своєчасно виявляти будь відставання у навчанні кожного учня і тут же його заповнювати, поточний контроль повинен мати всеохоплюючий характер. Це означає, що контроль повинен проводитися по кожному елементу змісту навчальної програми і охоплювати одночасно всіх без винятку учнів. Для цього, очевидно, необхідно залучення самих учнів до проведення контролю і оцінки в класі. Самооцінка проводиться під керівництвом вчителя. 

4. Найважливішим чинником по ефективності навчання є суб'єктивний і усвідомлений характер діяльності учня в навчальному процесі. Учень повинен бути не тільки об'єктом педагогічних впливів вчителів, а й активним суб'єктом навчально-виховного процесу. Важливим засобом для цього є рольова участь школярів у організації та проведенні всього навчального процесу. 

5. Ефективність навчальної роботи учнів залежить від розвитку у них здатності до навчання, здібності розумно і правильно вчитися. Для цього вони повинні оволодіти навчальними вміннями і навичками. Тому оволодіння навчальними уміннями і навичками повинно бути включено в навчальні програми вчителів по кожному предмету. 

6. Ефективність навчальної роботи учнів у кінцевому підсумку визначається характером їх особистої вихованості, їх моральними та соціальними якостями. Тому навчання повинно проводитися так, щоб воно в максимальній мірі сприяло вихованню кожного учня як високоморальної, творчо активної й соціально зрілої особистості. Взаємовідносини між вчителями та учнями повинні бути засновані на оптимістичному відношенні вчителя до кожного учня: учитель повинен вірити в можливості і сили учня. Він повинен виявляти кращі і сильні сторони кожного учня і, спираючись на них, разом з учнем боротися з його слабкими якостями. Для того щоб боротися з недоліками того чи іншого учня, вчитель повинен шукати його гідності і створювати умови, щоб кожен учень домігся успіху в будь-якій області. 

ВИСНОВОК

Неуспішність - складне і багатогранне явище шкільної дійсності, яка потребує різнобічних підходів при її вивченні. У моїй роботі зроблена спроба розглянути неуспішність школярів, визначити причини неуспішності молодших школярів, а також виявити шляхи усунення причин неуспішності у дітей молодшого шкільного віку.  Неуспішність у цій системі поглядів трактується як невідповідність підготовки учнів обов'язковим вимогам школи в засвоєнні знань, розвитку умінь і навичок, формуванні досвіду творчої діяльності та вихованості пізнавальних відносин. Я прагнув показати, що попередження неуспішності передбачає своєчасне виявлення й усунення всіх її елементів.  Були виявлені наступні причини шкільної неуспішності молодших школярів: неготовність до навчання, яка виражається в трьох різних аспектах. 

Перший аспект: особистісна готовність. Вона виражається у відношенні дитини до школи, до навчальної діяльності. Дитина повинна мати розвинену мотивацію і добру емоційну стійкість. 

Другий аспект: інтелектуальна готовність дитини до школи. Він передбачає: 

• Диференційоване сприйняття; 

• Аналітичне мислення; 

• Раціональний підхід до дійсності; 

• Логічне запам'ятовування; 

• Інтерес до знань, до процесу їх отримання за рахунок додаткових зусиль; 

• Оволодіння на слух розмовною мовою і здатністю до розуміння і застосування символів; 

Розвиток тонких рухів рук і зорово - рухових координацій.  І третє: соціально-психологічна готовність до шкільного навчання. Цей аспект передбачає:  Розвиток у дітей потреби в спілкуванні з іншими;  Уміння підкорятися інтересам і звичаям дитячої групи;  Здатність справлятися з роллю школяра.  Неуспішність тягне за собою небажання ходити до школи. У дітей може бути улюблений вчитель, або може подобатися спілкування з друзями, але у цілому здається, що вони дивляться на школу як на свого роду в'язницю. Здавалося б,школа, в якій діти проводять стільки часу, повинна приносити радість, бути місцем набуття досвіду і навчання в широкому сенсі цього слова. Вчителі як ніби вважають важливим навчити дітей читання, письма та арифметики, але мало звертають уваги на той факт, що якщо вони не враховують психологічних, емоційних потреб дітей, то сприяють створенню і підтримці суспільства, в якому люди не представляють цінності. Необхідно, щоб вчителі змогли відчути, якщо дитина тривожна, або страждає від чого-небудь, або вважає, що він,учень, недостойний багато чого, що не варто вчитися. Те, що діти відкидають школу, позначається в першу чергу на вчителів, а іноді їх негативні емоції звертаються на дітей. Тут можливий вихід - вчителі і діти можуть вчитися краще розуміти один одного, бачити в реалістичному світлі, що вони можуть один для одного зробити і допомагати один одному відчувати себе сильніше і краще.  Щоб дитина добре вчився, необхідно: 

1) відсутність істотних недоліків розумового розвитку; 

2) достатній культурний рівень сім'ї або хоча б прагнення до досягнення такого рівня; 

3) матеріальні можливості задоволення найважливіших духовний потреб людини; 

4) майстерність вчителів, які працюють з дитиною в школі.  У результаті проведеного експериментального дослідження я виявив в класі чотирьох невстигаючих у навчанні учнів, які втомлюються після уроків, у них недостатньо розвинений навик читання, говоріння і переказу. Новий матеріал вони часто не розуміють з першого разу, із завданнями для самостійної роботи справляються погано.  У ході формуючого етапу експерименту була проведена корекційна робота з усунення неуспішності цих школярів.  Для цього ми створювали особливо сприятливі умови для невстигаючих школярів. Розробляли окремі заходи психологічного впливу, що поширюються на всіх учнів; вони служать для загального поліпшення умов навчання і виховання учнів у школі. Заняття формуючого етапу були спрямовані на те, щоб активізувати пізнавальну діяльність учнів та їх самостійність, посилювати творчі елементи в ній, стимулювати розвиток інтересів. З цією метою використовували ігрову і практичну діяльність, долучають успішних учнів до занять з відстаючими учнями. У даному випадку педагогічна діяльність змусила учнів зрозуміти цінності знань, критично поставитися до своїх занять в школі.  Таким чином, завдання, поставлені нами на початку роботи, були вирішені, мета дослідження досягнута, гіпотеза підтверджена. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні проблеми вікової та педагогічної психології / / під ред. Іващенко Ф.І. Мінськ: Вища школа, 1980. - 128 с.

2. Актуальні психологічні проблеми навчання та виховання в школі / / Збірник наукових праць під ред. Глоточкіна А.Д. Твер: з-під ТГУ, 1994. 

3. Ананьєв, Б.Г. Психологія педагогічної оцінки [Текст] / Б.Г. Ананьєв. - Л.: Лениздат, 2005. - С. 190. 

4. Афоніна, Г.М. Педагогіка. Курс лекцій і семінарські заняття [Текст] / Г.М. Афоніна. - Ростов н / Д: Фенікс, 2002. - 512с. 

5. Бабанський, Ю.К. Про вивчення причин неуспішності школярів [Текст] / Ю.К. Бабанський / / Радянська педагогіка. - 1972. - № 1. - С.18. 

6. Бардін, К.В. Якщо ваша дитина не хоче вчитися [Текст] / К.В. Бардін. - М.: Знание, 1980. - С.24-25. 

7. Блонський, П.П. Шкільна успішність [Текст] / П.П. Блонський. - М.: Просвещение, 2001. - 423 с. 

8. Божович, Л.І. Психологічний аналіз значення позначки як мотиву навчальної діяльності школярів [Текст] / Л.І. Божович, Н.Г. Морозова, Л.С. Славіна. - М.: Известия АПН РРФСР, 2001. - № 36. - С.23. 

9. Бударний, А.А. Шляхи та методи попередження і подолання неуспішності і второгодничества. Автореферат. Канд. Дис. [Текст] / А.А. Бударний. - М.: Просвещение, 2005. - 521 с.

10. Венгер, А.Л. Психологічне обстеження молодших школярів [Текст] / А.Л. Венгер, А.Г. Цукерман. - М.: Видавництво ВЛАДОС-ПРЕС ", 2004. - 534 с. 

11. Питання попередження неуспішності школярів. СБ статей. Під ред. Ю.К. Бабанського. Ростов-на-Дону, 1972. - 523 с. 

12. Гельмонт, А.М. Про причини неуспішності та шляхи її подолання [Текст] / А.М. Гельмонт. - М.: Просвещение, 2004. - С.326.

13. Зимова, І.А. Педагогічна психологія [Текст] / І.А. Зимова. - М.: Логос, 1999. - С.165. 

14. Іщеєвої-Філатова, М.М. Психологічні фактори підвищення ефективності навчання і виховання учнів [Текст] / М.М. Іщеєвої-Філатова. - Нальчик: Ельбрус, 1987. - 432 с. 

15. Калмикова, Е.І. Проблеми подолання неуспішності очима психолога [Текст] / Е.І. Калмикова. - М.: Знання, 1982. - 338 с. 

16. Крутецкий, В.А. Психологія навчання і виховання [Текст] / В.А. Крутецкий. - М.: Просвещение, 1976. - 317 с. 

17. Кумаріна, Г.Ф. Індивідуалізація, навчання школярів відстаючих у навчанні [Текст] / Г.Ф. Кумаріна / / Рад. педагогіка. 1987. - № 2. - С.117. 

18. Ліпкіна, А.І. Критичність і самооцінка в навчальної діяльності [Текст] / А.І. Ліпкіна, Л.А. Рибак. - М.: Просвещение, 1968. - 335 с. 

19. Локалова, Н.П. Як допомогти невстигаючим у навчанні школярам [Текст] / Н.П. Локалова. - М.: Просвещение, 1997. - С.7-12. 

20. Маркова, А.К. Доступність навчального матеріалу як один з факторів зниження перевантаження школярів [Текст] / А.К. Маркова / / Зап. психології. - 1982. - № 1. - С.78. 

21. Маркова, А.К. Види відносин школярів, до навчання [Текст] / А.К. Маркова / / Рад. педагогіка. - 1984. № 11. - С.12-23.

22. Маттес, Г. Про роль психодіагностики в подоланні неуспішності школярів [Текст] / Г. Маттес / / Зап. психології. - 1984. - № 4. - С.152-154. 

23. Мурачковский, Н.І. Як попередити неуспішність школярів [Текст] / Н.І. Мурачковский. - Мінськ: Народна освіта, 1977. - 228 с. 

24. Мурачковский, Н.І. Типи неуспішності школярів [Текст] / Н.І. Мурачковский. - М.: Радянська педагогіка, 1965. - № 7. - С.23. 

25. Немов, Р.С. Психологія. Кн.3 [Текст] / Р.С. Немов. - М.: ВЛАДОС ІМПЕ ім.А.С. Грибоєдова, 2002. - 557 с. 

26. Ольшанський, В. Б. Психологія практикам: вчителям, батькам, керівникам[Текст] / В. Б. Ольшанський. - М.: Трівіола, 1996. - С.210. 

27. Педагогічна психологія / / за ред. Раєва А.І. - СПб.: З-во РГПУ ім. А.І. Герцена, 1999. - С.412. 

28. Робоча книга шкільного психолога / І.В. Дубровіна, М.К. Акімова та ін; Під ред. І.В. Дубровиной. - М.: Просвещение, 1991. - 336 с. 

29. Рогов, Є.І. Настільна книга практичного психолога в освіті [Текст] / Є.І. Рогов. - М.: Владос, 1996. - С.356. 

30. Славіна, С.С. Індивідуальний похід до невстигаючих і недисциплінованих школярам [Текст] / С.С. Славіна. - М.: Просвещение, 1986. - 217 с. 

31. Тутушкиной, М.К. практична психологія для педагогів і батьків [Текст] / М.К. Тутушкиной. - Спб.: Дидактика Плюс, 2000. - 352 с. 

32. Фігдор, Г. Психоаналітична педагогіка [Текст] / Г. Фігдор. - М.: Інститут психотерапії, 2000. -280с. 

33. Цетлін, В.С. Неуспішність школярів та її попередження [Текст] / В.С. Цетлін. - М.: Педагогіка, 1977. - С.24