1.5. Специфіка «новин» інформаційних агентств.

Основним об'єктом інтересу інформаційного агентства, як і будь-яких ЗМІ, є новина. Що ми будемо мати на увазі під цим поняттям? Новина - це повідомлення про яку-небудь подію або явище, що має значення для аудиторії агентства, про яке було невідомо раніше. Новина завжди відповідає на запитання - що відбулося або що відбудеться. Новиною є не тільки подія, що була сьогодні або вчора, - новиною може бути подія, яка сталася в минулому або здатне трапитися в майбутньому, про що стало відомо саме в сучасний момент. Новими можуть бути не тільки події, але й зміна думок важливих людей, повідомлення про скасування якої-небудь події, що очікувалося, тощо. Журналіст, що пише новину, насамперед, відповідає на запитання «Що зміниться?».

Першої, але не головною складовою новини буде так званий слаглайн {англ. - slugline). Згідно «Reuters Style Guide», «слаг - це комбінація слів або цифр, що з'являється першим рядком будь-якого повідомлення, поміщеного на стрічку. Слаг є індивідуальним ідентифікатором новини, протягом 24-годинного періоду не повинні з'являтися два повідомлення з однаковими слаглайнами.

Слаглайни призначені для спрощення пошуку новин на стрічках або в базі даних і використаються останні 50-60 років.

«Різні агентства дають різні вказівки відносно першого слова в слаглайні. У Reuters це буде ідентифікатор типу новини (звичайні новини, статистика або інше), в Associated Press - перше слово буде позначати, для яких,ранкових або вечірніх, газет призначена новина.

Назва країни буде другим словом, що поміщають у слаглайні в Reuters або АР. Після назви країни вказуються іменники, що характеризують події, наприклад: ІРЛАНДІЯ-ПОВСТАНЕЦЬ-ПЕРЕСТРІЛКА.

Слаглайн звичайно містить від трьох до п'яти слів, що найбільш характеризують ситуацію.

Наступним за слаглайном обов'язковим елементом новини буде так званий дейтлаин (dateline - англ.). У ньому коротко повідомляється, де й коли відбувається подія, а також додається ім'я агентства. Приміром, «Київ, 15 січня (Reuters)». Дейтлайни не тільки дозволяють ідентифікувати, коли й де відбулася подія, але й у випадку, якщо газета або канал підписаний на кілька інформаційних агентств, довідатися, яке конкретне агентство повідомило новину.

Більшість повідомленнь інформаційних агентств анонімні, однак деякі агентства, такі як Associated Press або DPA, дозволяють авторам підписувати повідомлення, якщо вони є не новиною, а коментарем або аналізом. Деякі агентства, як, наприклад, Reuters або Bloomberg, повідомляють ім'я автора і його координати під новиною, для того щоб у нього можна було що-небудь уточнити.

Інформаційні агентства дуже жорстко обмежують фантазію авторів: заголовок повинен бути не більше за 50-70 знаків. Це обмеження існувало завжди, але раніше не було таким твердим. Справа в тому, що, як відзначалися вище, майже всі новини сьогодні доставляються електронним способом і заголовок повинен уміститися в один екранний рядок, тому що майже у всіх системах доставки новин користувачі мають можливість вибирати новину або по слаглайну, або по хедлайну. Багато читачів, переглядаючи стрічку новин агентства в комп'ютері, обирають читати новину чи ні, винятково на підставі заголовка.

В умовах, коли новини поставляються в торгівельні системи, критично важливим для агентства стає вміння журналіста зрозуміти, що дійсно важливе в новині, і винести це в короткий, ємний заголовок.

Журналіст, що пише заголовок, завжди перебуває між двох вогнів - він не має права спотворити або загубити зміст новини, але він повинен написати короткий дійсний заголовок. Іноді для цього використаються метафори: замість «уряд Казахстану» - «Астана», замість «найбільші в Росії нафтові компанії» - «нафтові гіганти» і т.п. Однак використання метафор теж не вітається, тому що комусь нафтова компанія може здатися гігантом, а комусь - карликом.

Саме головна частина новини займає, як правило, не більше п'яти-семи рядків. Ця частина починається з дейтлайна й містить головне повідомлення в новині. Цей перший абзац новини називається лідом (від англ. lead).

В ідеалі лід повинен бути готовим повідомленням, постаченим джерелом інформації. Основні клієнти інформаційного агентства - люди досить обізнані. Їм досить ознайомитися з першим абзацом повідомлення, і вони зрозуміють, що відбулося.

Інформаційні замітки, у газеті або в агентстві, будуються за принципом «ножиців» - якщо взяти ножиці й відрізати абзаци новини з кінця, то її основний зміст буде залишатися зрозумілим аж до заголовка.

Ліди в таких повідомленнях називають «твердими». «Твердий» лід відразу повідомляє, що, де й коли відбулося, а також, звідки це стало відомо.

На противагу «твердим» лідам, перші абзаци репортажів, коментарів й аналізів можуть починатися з «м'якого» ліда, що торкає загальнолюдського інтересу. Такий лід ідеальний для написання заміток, що аналізують людський вимір політичних або економічних явищ.

Наприклад: «Це був не найкращий день у житті фермера Джо Мейерса. Він проспав і пропустив сніданок, у машини спустило колесо, а коли він все-таки добрався до міста, виявилося, що його ощадний банк розорився».

Лід майже завжди закінчується посиланням на джерело повідомлення. У крайньому випадку, якщо лід виходить занадто довгим, джерело повідомлення вказується в другому абзаці. Це правило настільки тверде, що новини без вказівки джерела повідомлення взагалі не ставляться на стрічку.

Новина не вважається повною, якщо вона не завершується довідковою інформацією про подію або так називаним «бекграундом» (від англ. background).

Бекграунд призначений для повідомлення історичної або статистичної інформації, що дозволить читачеві оцінити що подію з різних сторін.

Висновки.

Інформаційні агентства одночасно з виходом в Інтернет і початком роботи з масовою аудиторією утворили складну багатофункціональну систему, що задовольняє потреби різних груп суспільства. Інформаційні агентства різні за багатьма ознаками: території інформаційного охоплення й аудиторії, обсягу інформації й суспільної значимості, ролі в інформаційному потоці, якості готових продуктів й оперативності, однак у той же час вони побудовані на єдиних принципах, у їхній основі лежить єдина мета - задовільнення інформаційних потреб окремої особистості, певної групи людей, ЗМІ й суспільства в цілому.

Налагодження відносин з найбільшими інформаційними агентствами світу повинно стати одним з основних завдань інформаційної політики України сьогодні, оскільки слабкість національного інформаційного простору і відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній сфері призводять до формування негативного іміджу України у світі. В той же час, навіть незважаючи на порівняно невелику зацікавленість агентств “Великої трійки” в українських новинах, нині в Україні вже склалися умови для покращення умов співпраці українських і світових інформаційних агентств. За роки незалежності Україна створила власну систему інформаційних агентств, відзначилася збільшенням числа недержавних агентств і зробила перші кроки на шляху до створення адекватної правової бази для забезпечення поточної діяльності цих утворень. Позитивними факторами також можна вважати початок роботи українських агентств в мережі Інтернет і вдалу диверсифікацію їх інформаційних послуг. В той же час, загальний прогноз щодо ефективної діяльності українських інформаційних агентств в майбутньому є далеким від оптимістичного, оскільки відсутність чітко сформульованої державної політики щодо покращення іміджу України у світі не дозволить українським агентствам помітно збільшити свою міжнародну впливовість і зменшити їхню залежність від агентств “Великої трійки” у питанні поширення міжнародних новин.

Використана література.

1. Афанасьєв В. Г. Соціальна інформація й керування суспільством. М., 1981. - 408 с.

2. Інформаційна політика: Підручник/Під загальною редакцією В. Д. Попова. - М., 2003. - 305 с.

3. Як ми пишемо новини. Інтерфакс, 2000. - 138 с.

4. Калмиків А. А., Коханова Л. А. Інтернет-журналістика М.: ЮНІТІ-ДАНА, 2005. - 383 с.

5. Каппон Р. Слово, або як професійно писати для Ассошиейтед Пресс., 1982. - 315 с.

6. Кирилова Н. Б. Медиасреда російської модернізації. - М. Академічний проспект. 2005. - 400 с.

7. Від книги до Інтернету. Журналістика й література на рубежі нового тисячоріччя. - М., 2000. - 256 с.

8. Погорілий Ю. А. Інформаційне агентство: стиль оперативних повідомлень . М., 2000. - 156 с.

9. Попов В. Д. Таємниці інформаційної політики: Соціологічний психоаналіз інформаційних процесів. - М., 2003. - 190 с.

10. Редік Р., Кінг Э. Журналістика в стилі онлайн. - М., 1999. - 119 с.

11. Рендалл Д. Універсальний журналіст. С., 1999.

12. Лаптєв И. Д. Актуальні проблеми формування державної інформаційної політики. - М., 1999.

13. Агентство Культурної Інформації http://www.aki-ros.ru

14. www.ap.org

15. www.dpa.de

16. www.reuters.com

17. www.itar-tass.com