2. Сутність і склад фонду оплати праці

Єдиним нормативним документом, який розроблено відповідно до Закону України "Про оплату праці" та визначає складові фонду оплати праці (ФОП), є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 N 5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за N114/8713. Під фондом заробітної плати працівників розуміється обсяг авансованих коштів на оплату праці працівників підприємства.

Плановий фонд оплати праці розраховується відповідно до діючих норм і правил оплати праці на підприємстві.

Фактичних фонд оплати праці складається виходячи планового фонду та темпів виконання плата по випуску продукції, так само доплат, не передбачених плановим фондом, але обумовлених ходом виконання виробничих завдань. Передбачаються також джерела виплати заробітної плати для кожного календарного періоду: виручка від реалізації продукції, кредити, інші джерела. Витрати на оплату праці прийнято групувати за трьома видами виплат: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це виплати заробітної плати за фактично виконану роботу. Згідно зі встановленими нормами праці (норми часу, вироблення, обслуговування, посадові зобов'язання). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців. Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікацією працівника. Основна заробітна плата враховує суспільно - нормативну міру праці, яка формується під впливом об'єктивних чинників виробництва і праці, стійкі відмінності у кваліфікованих працівників, складність і відповідність їх роботи, умови праці, її інтенсивність і т.п.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю по мимо встановленої норми, за трудові успіхи, за винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством: премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Додаткова заробітна плата залежить від факторів виробничої діяльності, які не може бути визначено заздалегідь. Вони відображають специфічні умови праці на цьому підприємстві, індивідуальні колективні результати праці. Додаткова заробітна плата включає в себе такі елементи як доплата за виконану роботу, надбавки та доплати і гарантійні виплати.

До доплат за виконання робот відносять:

- Оплата праці за незавершений відрядний наряд. Оплачується тільки виконана частина роботи; - Оплата за виготовлення продукії, визначеної як шлюб. Якщо причина браку не з вини робітника, то оплата праці здійснюється за заніченним розцінками; - Оплата праці за освоєння нової продукції;

- За виконання рзових робіт;

- Оплата за час навчання з відривом від виробництва;

- Оплата праці студентам;

Так само до складу додаткової заробітної плати входять надбавки та доплати: - Додаткові операції, не передбачені технологією виробництва, нарядом на відрядну роботу, який звичайно містить будь-якої відмітний знак (наприклад, яскрава риска по діагоналі); - Відхилення від нормальних умов роботи - листком на доплату, який виписують на бригаду або окремого робітника. У ньому вказують номер основного документа (наряду, відомості та інших), до якого провадиться доплата, зміст додаткової операції, причину і винуватця доплат і розцінку. - Простої не з вини робітника підтверджується листком про просте з зазначенням причин і винуватців простою, його тривалості, тарифної ставки робітника, розміру оплати та суми. Час простою не з вини робітника оплачується в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду. Час простою з вини працівника не оплачується. На виявлений брак продукції повинен бути складений акт, в якому відображаються витрати на брак і сума втрат. Браком у виробництві вважаються вироби, деталі та вузли, які не відповідають вимогам стандартів або технічним умовам, які не можуть бути використані за прямим призначенням. Брак не з вини працівника оплачується нарівні з придатними виробами, але не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду. Частковий брак з вини працівника оплачується за зниженими розцінками залежно від ступеня придатності продукції. Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає.

- Доплата за роботу в нічний час здійснюється на підставі табеля обліку робочого часу з підсумковим кількістю за місяць. Нічним вважається час з 22 години до 6 ранку (тривалість роботи (зміни) у нічний час скорочується на одну годину). Оплата такого часу проводиться: Доплата за роботу в надурочний час також підтверджується даними табеля. Понаднормова робота оплачується за перші дві години не менш ніж у полуторному розмірі, а за наступні години - не менш ніж у подвійному. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік За бажанням працівника понаднормова робота замість підвищеної оплати може компенсуватися наданням додаткового часу відпочинку, але не менше часу, відпрацьованого понаднормово. - Доплата роботи в святкові дні повинна підтверджуватися наказом на роботу в святкові дні і табелем обліку робочого часу. Робота у вихідний і неробочий святковий день оплачується не менш ніж у подвійному розмірі: - Відрядникам - не менше ніж за подвійними відрядними розцінками; - Працівникам, праця яких оплачується за денним і годинниковим ставками, - у розмірі не менше подвійної денної або годинної ставки; - Працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі не менше одинарної денної або годинної ставки понад оклад, якщо робота у вихідний і неробочий святковий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі не менше подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму. За бажанням працівника, який працював у вихідний або святковий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. У цьому випадку робота в неробочий святковий день оплачується в одинарному розмірі, а день відпочинку оплаті не підлягає. - Доплата неповнолітнім за скорочений робочий час. Доплата працівникам у віці до 18 років при скороченій тривалості щоденної.

При погодинній оплаті праці з / пл працівникам віком до 18 років виплачується з урахуванням скороченої тривалості роботи.      Праця працівників у віці до 18 років, допущених до відрядних робіт, оплачується за встановленими відрядними розцінками.      Оплата праці працівників у віці до 18 років, які навчаються в загальноосвітніх установах освітніх установ початкової, середньої та вищої професійної освіти і працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.       При цьому роботодавець може за рахунок власних коштів проводити їм доплати до рівня оплати праці працівників відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (до тарифної ставки).       Таким чином, доплата неповнолітнім за скорочений робочий час здійснюється роботодавцем за своїм розсудом. Для того щоб зазначені доплати можна було віднести на витрати, їх необхідно закріпити в колективному або трудовому договорі. - Доплати до фактичного заробітку у разі тимчасової втрати працездатності. Працівникам нараховується доплата до фактичного заробітку у разі тимчасової втрати працездатності в наступних випадках: - При переведенні працівника, що потребує відповідно до медичного висновку предоствленіі іншої роботи, на іншу постійну нижчеоплачувану роботу в даній організації за ним зберігається його попередній середній заробіток протягом одного місяця з дня переведення; - При переведенні працівника у зв'язку з трудовим каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаний з роботою, за ним зберігається його попередній середній заробіток до встановлення стійкої втрати професійної працездатності або до одужання працівника. - Доплата за роботу в шкідливих і важких умовах. Сторони колективного (трудового) договору встановлюють характер і розмір доплат самостійно. Конкретні розміри доплат визначаються за даними атестації робочих місць і оцінки на них умов праці. Оцінка умов праці проводиться на підставі атестації робочих місць. Фактичний стан умов праці визначається на основі зіставлення даних атестації робочих місць або спеціальних інструментальних замірів рівнів фактров виробничого середовища з параметрами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що дають право на встановлення доплати. Результати оцінки стану умов праці відбиваються в карті умов праці на робочому місці, що накопичується на кожне робоче місце, на якому виконуються відповідні роботи. Прийнятим в організації порядком може передбачатися встановлення підвищення або доплати за роботу на важких роботах чи роботах із шкідливими умовами праці. - Доплата за роботу в надурочний час також підтверджується даними табеля. Понаднормова робота оплачується за перші дві години не менш ніж у полуторному розмірі, а за наступні години - не менш ніж у подвійному. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. За бажанням працівника понаднормова робота замість підвищеної оплати може компенсуватися наданням додаткового часу відпочинку, але не менше часу, відпрацьованого понаднормово. - Оплата перерв у роботі годуючих матерів. Для годуючих матерів і жінок, які мають дітей віком до 1,5 років, установле ¬ ни додаткові перерви. Час цих перерв зараховується в рахунок робочого часу і підлягає оплаті. При погодинній оплаті годує мати отримує повну денну ставку, при відрядній оплаті за час перерв - середній заробіток.

- Доплата за час виконання державних і громадських ¬ них обов'язків. За час виконання державних обов'язків (участь у судових засіданнях в якості засідателів, громадських обвинувачів, експертів або свідчих; здійснення виборчого права і т.п.) працівники отримують свій середній заробіток за місцем роботи. - Штатним працівникам щорічно надаються чергові відпустки. Право на використання відпустки за перший рік роботи виникає у працівника після закінчення шести місяців його безперервної роботи в даній організації. За угодою сторін оплачувану відпустку працівникові може бути наданий і до закінчення шести місяців. Наступні чергові відпустки - за графіком, затвердженим адміністрацією підприємства. Підставою для розрахунку суми відпускних є наказ, в якому вказується, кому надається відпустка, з якого числа, тривалість відпустки. Мінімальна тривалість відпустки - 28 календарних днів.

А так само згідно чинного законодавства до додаткової заробітної плати відносять гарантійні виплати: Гарантії - це виплати за фактично опрацьованим, неявочное час.

- Збереження заробітної плати при приведенні на більш ніскооплачіваемую роботу і при переміщенні;

- За вислугою років;

- Оплата спеціальних перерв у роботі у випадках передбачених законом; - Оплата праці за час виробничого навчання, перекваліфікації, або навчанню інший професии, які проводяться підприємство на виробництві; - Регіональні надбавки;

- Оплата творчої відпустки, для завершення написання десертацій, монографій, тривалістю до 3 місяців. За час відпустки за робочим зберігається його заробітна плата та рабрчее місце; - Виплати пов'язані з індексацією згідно чинного законодавства; - Виплати домощі особам, які звільнені від роботи не з їхньої вини. Причинами можуть бути реорганіяція або банкрутство підприємства; - Спеціальні надбавки та ін.

Виплати працівникові додаткової заробітної плати провадяться в строки, визначені чинним законодавством. Винагорода за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства виплачуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, за вирахуванням коштів, що спрямовуються на споживання. Розмір винагороди встановлюється за нормативом, що визначається як співвідношення 12-ти місячних окладів до суми зазначеної прибутку за попередній календарний рік. Періодичність виплати винагороди визначається підприємством самостійно.   В якості джерел винагороди за працю на підприємстві створюються фонди соціальної підтримки та розвитку, фонд розвитку виробництва, резервний фонд. Ці фонди створюються для розподілу доходів і дивідендів між працюючими з метою підвищення їх зацікавленості. Так само до складу фонду оплати праці плати відносять заохочувальні виплати: Премії - це виплати стимулюючого характеру. Вони складають як би додаткову зарплату. Преміювання може проводитися по самих різних-підставах, встановлюваним в корпоративних актах, якось:

- За підсумками роботи за місяць; - За підсумками роботи за рік; - За впровадження нової техніки і технології; - За економію матеріальних ресурсів; - За поставку продукції на експорт; - За якісне виконання робіт та завдань адміністрації; - За окремі види робіт; - За кваліфікацію, професійну майстерність.

Є підприємства, де премії складають значну частину зарплати, іноді перевищує основну. Ясно, що адміністрація в цьому випадку робить ставку в стимулюванні праці на додаткову частину зарплати. У подібній ситуації дуже значущим стає такий корпоративний акт, як «Положення про преміювання», «Положення про матеріальне заохочення» тощо.