1.6. Оптимум або рівновага виробника
Ізокостою називається лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів (наприклад, праці та капіталу).
Наприклад, якщо ТС - сума грошей, яку витрачає виробник на придбання факторів праці і капіталу за цінами РL і PK,, то рівняння ізокости має такий вигляд:
(1.5)
Зобразимо ізокосту графічно для того, щоб краще зрозуміти її суть:
Тангенс кута (a) нахилу ізокости дорівнює відношенню цін факторів виробництва, а її віддаленість від початку координат визначається розміром виробничих витрат. Усі поєднання праці ф капіталу, які відповідають точкам на ізокості і під нею, є доступними для виробника, а вище цієї прямої - ні. Нахил ізокости визначає ринкову норму заміщення одиниці капіталу додатковою одиницею праці.
Рівновагою виробника прийнято вважати стан, при якому дане підприємство в довгостроковому періоді виробляє продукцію з мінімальними середніми затратами.
Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої однакового обсягу виробника (ізокванти) відображає рівновагу виробника. На рисунку 1. 7. зобразимо рівновагу виробника графічно.
Оптимум (рівновага) виробника означає такий стан, коли виробник намагається досягти такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.
Розділ 2. Витрати виробництва
2.1. Витрати виробництва за короткостроковий період
Постійні витрати (FC) - це витрати, обсяг яких в даний момент часу не залежить від обсягу і структури продукції, що виробляється (оренда землі, приміщень, амортизація, освітлення території підприємства, опалення та інше).
Змінні витрати (VC) - це витрати, загальна величина яких на даний період часу залежить від обсягу, структури і асортименту продукції, що виробляється і реалізується (вартість сировини, мінералів, енергії, заробітна плата і т. п.)
Сукупні витрати (ТС) - це сума постійних і змінних витрат.
Середні
постійні та середні змінні витрати
характеризують загальну середню величину
постійних і змінних витрат на одиницю
продукції. Вони визначаються діленням
сукупних постійних і сукупних змінних
витрат на обсяг випуску продукції:
(2.1)
(2.2)
Граничні витрати показують, скільки буде коштувати підприємству збільшення випуску продукції на одиницю продукції.
Середні і постійні витрати зі зростанням обсягу виробництва постійно знижуються. Середні валові, змінні та граничні витрати після деякого зниження зростають. Це в короткостроковому періоді пояснюється дією закону спадної віддачі ресурсу.
Змінні і валові витрати зростають разом з ростом випуску продукції. Швидкість зростання цих витрат залежить від характеру виробничого процесу, степені залежності виробника від дії закону спадної віддачі по відношенню до змінних факторів.
2.1. Витрати виробництва за короткостроковий період
Криві довгострокових граничних витрат та довгострокових середніх витрат мають певну залежність. Коли довгострокові середні витрати знижуються, крива довгострокових граничних витрат знаходиться нижче довгострокових середніх витрат і вище її, коли крива довгострокових граничних витрат іде вгору. Криві перетинаються в певній точці, де крива середніх довгострокових витрат досягає мінімуму. Графічно це можна зобразити наступним чином:
Крива LAC - довгострокових середніх витрат показує мінімальні витрати для будь-якого обсягу виробництва продукції. Графік LAC спочатку відображає зростаючий ефект масштабу, але при збільшенні обсягу виробництва цей ефект стає постійним і від’ємним.